79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.2015р. Справа№ 914/3717/15
За позовом: Департаменту містобудування Львівської міської ради, м.Львів
До відповідача : Львівська міська рада, м.Львів
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ПП «Спецсистемсервіс», с.Зимна Вода
Про визнання протиправними та скасування ухвали Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року
Суддя Березяк Н.Є
Секретар судового засідання Кравець О.І.
В судове засідання з'явились:
від позивача: ОСОБА_1- представник по довіреності
від відповідача : ОСОБА_2 - представник по довіреності
від третьої особи : ОСОБА_3 - представник по довіреності
Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України.
Суть спору: Подано позов Департаментом містобудування Львівської міської ради до Львівської міської ради за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача- ПП «Спецсистемсервіс» про визнання протиправними та скасування ухвали Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року.
Розгляд справи відкладався з підстав і мотивів, викладених в ухвалі суду.
В судових засіданнях судом було оглянуто оригінали документів, які в належно завірених копіях долучені до позовної заяви та матеріалів справи.
В судових засіданнях представник Департаменту містобудування Львівської міської ради позовні вимоги підтримав, просив задоволити позов з підстав і мотивів, викладених в позовній заяві та матеріалів справи. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на ті обставини, що Львівською міською радою при затвердженні проекту землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок ПП «Спецсистемсервіс», було порушено положення Земельного кодексу України, а саме передача в оренду земельної ділянки без дотримання процедури такої передачі , а саме - без проведення земельних торгів.
Представник відповідача проти позову не заперечила і вирішення даного питання віднесла на вирішення суду.
Представник третьої особи проти позову заперечує, посилається на ті обставини, що даний спір належить розглядати за правилами Кодексу адміністративного судочинства України, позивач є підконтрольним органом Львівської міської ради і не наділений повноваженнями оскаржувати ухвали Львівської міської ради в судовому порядку. Як стверджував в судових засіданнях представник третьої особи, оскаржувана ухвала прийнята Львівською міською радою в межах наданих їй повноважень на підставі поданих товариством документів з дотриманням встановленого Законом порядку.
В судовому засіданні 14.12.2015 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:
Ухвалою Львівської міської ради № 4500 від 19.03.2015 року , ПП «Спецсистемсервіс» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул.. Боднарівській, 14-16.
Як стверджує позивач, на земельній ділянці на вул.. Боднарській,14-16 у м.Львові знаходиться об'єкт незавершеного будівництва, право власності на яке ПП «Спецсистемсервіс» набуло на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 27.02.2013 року з ПП «Віват-старт», якому була передана в оренду земельна ділянка площею 0,0195 га згідно договору оренди землі № С-499 від 23.03.2006 року.
Позивач стверджує, що оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради № 4500 від 19.03.2015 року при затвердженні ПП «Спецсистемсервіс» проекту землеустрою щодо відведення та надання земельних ділянок на вул.. Боднарівській,14-16 Львівською міською радою необґрунтовано збільшено площу ненаданої земельної ділянки.
Як стверджує позивач, наведені вище обставини стали підставою звернення Департаменту містобудування Львівської міської ради з позовом до Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали №4500 від 19.03.2015 року.
Проаналізувавши всі обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані і не підлягають до задоволення.
При прийнятті рішення, суд виходив з наступного:
Засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.97 р. ( із змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 зазначеного Закону до виключної компетенції пленарних засідань сільських, селищних, міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Отже, рішення відповідача щодо земельних відносин повинні відповідати та ґрунтуватись на законі, що регулює дані відносини.
Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч. 1 ст. 2 Земельного кодексу України). Вони регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, Департамент містобудування Львівської міської ради просить визнати протиправними та скасувати ухвалу Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року « Про затвердження ПП «Спецсистемсервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Боднарівській,14-16», з підстав порушення при її прийнятті норм ст.50 Закону України «Про землеустрій» - проект відведення не містить письмової нотаріально засвідченої згоди землекористувача - ПП «Віват-старт» на вилучення земельної ділянки. Всі інші посилання на норми законодавства у позовній заяві носять загальний характер і не є підставою заявлених позовних вимог.
Зазначені доводи Департаменту містобудування Львівської міської ради необґрунтовані і спростовуються наступним:
Відповідно до положень ст.12 Земельного кодексу України, до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить розпорядження землями територіальної громади, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою та інші.
Обсяг повноважень міської ради щодо розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок у в орендне користування відповідає наявним правам суб'єкта права на землю. Міська рада вправі володіти, користуватися і розпоряджатися землями комунальної власності у повному обсязі, встановленому для суб'єктів права власності Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом «Про місцеве самоврядування в Україні» тощо. Як землевласник, територіальна громада м.Львова через Львівську міську раду може передавати земельні ділянки із земель комунальної власності у користування юридичних осіб за плату із покладанням на обов'язків використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.
В силу приписів ч.1 ст. 134 ЗК України, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них ( оренда, суперфіцій, емфітевзис) у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах ( земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При цьому, ч.2 ст.134 ЗК України, передбачено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах ( земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі: розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна ( будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною ухвалою Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року « Про затвердження ПП «Спецсистемсервіс» проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та надання земельних ділянок на вул. Боднарівській,14-16», ПП «Спецсистемсервіс» надано земельну ділянку для завершення будівництва будівлі та її обслуговування. Позивач не заперечує факту перебування на спірній земельній ділянці об'єктів незавершеного будівництва, що перебуває у власності ПП «Спецсистемсервіс».
Що стосується доводів позивача про передачу третій особі земельної ділянки площею більшою, ніж площа під об'єктами нерухомого майна, розміщеними на цій земельній ділянці, то слід зазначити, що ні положеннями Земельного кодексу України, ні Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» не встановлено обмежень площ земельних ділянок, якими, в межах наданих повноважень, має право розпоряджатися міська рада.
Положеннями ч.1 ст. 21 ЦК України передбачено, що «суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси».
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову (п. 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду № 02-5/35 від 26.01.2000р. "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів").
Звертаючись із позовом Департамент містобудування Львівської міської ради не зазначив, які саме права та охоронювані законом інтереси Департаменту порушено прийняттям оскаржуваної ухвали, як і не зазначив, яким актам цивільного чи земельного законодавства суперечить оскаржувана ухвала.
Відповідно до ч. 2 ст. 188 ЗК України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель визначає Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель". Органи, які здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, визначені в статті 5 цього Закону.
Державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі. Державний контроль за дотриманням вимог законодавства України про охорону земель здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів (ч.ч. 1,2 ст.5 Закон України "Про державний контроль за використанням та охороною земель").
Статтею 6 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” визначені повноваження центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.
Відповідно до ст. 9 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
Звертаючись з позовом, свої повноваження Департаменту містобудування Львівської міської ради обґрунтовує п.21,62,63 розділу УІІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року № 3704.
Як вбачається із долученого позивачем до матеріалів справи Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року № 3704, розділ УІІІ зазначеного Положення стосується Повноважень Департаменту економічної політики , а не Повноважень Департаменту містобудування Львівської міської ради, який є позивачем у даній справі.
Відповідно до п.1.1 Положення про департамент містобудування Львівської міської ради, затвердженого рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради № 110 від 09.03.2007 року ( із змінами внесеними рішенням виконкому № 1192 від 03.09.2010 року), Департамент містобудування є виконавчим органом Львівської міської ради, утвореним відповідно до ухвали міської ради від 06.07.2006 року № 94 «Про затвердження структури виконавчих органів Львівської міської ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, витрат на їх утримання» та згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 1.2 зазначеного Положення про департамент містобудування Львівської міської ради, передбачено, що Департамент є підзвітним і підконтрольним міській раді, підпорядкованим виконавчому комітету, міському голові, заступнику міського голови з питань містобудування та інфраструктури. Департамент є відповідальним за виконання частини повноважень виконавчих органів міської ради, покладених на нього у встановленому порядку.
Розділом ХІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затвердженого ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року №3704 встановлено перелік покладених на департамент містобудування повноважень, якими не передбачено право звернення Департаменту містобудування до суду з позовами та право оскарження рішень, ухвал, розпоряджень виконавчого комітету, Львівської міської ради, підзвітним і підконтрольним яким він є.
В Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 11.06.2012 року № 01-06/805/2012 “Про деякі, питання практики розгляду справ зі спорів, пов'язаних із здійсненням державного контролю за використанням і охороною земель” визначено, що з огляду на припис ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, у разі звернення державного органу з відповідним позовом господарським судам слід з'ясувати наявність у нього передбаченого законодавчим актом повноваження на подання позову до суду. Якщо позов подано державним органом за відсутності передбачених законом повноважень, господарський суд повинен з цієї підстави відмовити державному органу в позові.
З огляду на викладене, проаналізувавши оскаржувану ухвалу на предмет її відповідності нормам чинного законодавства, судом встановлено, що оскаржувана ухвала Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року не суперечить актам цивільного законодавства та жодним чином не порушує прав Департаменту містобудування Львівської міської ради.
З огляду на викладене, виходячи з положень чинного законодавства України, матеріалів та обставин справи, враховуючи практику застосування законодавства вищими судовими інстанціями, суд прийшов до висновку , що позов не обґрунтований і не підлягає до задоволення.
Керуючись 3,4,41,42,43, 44;45,46,12,32,33,34,35,36,43,49,82,84,85 ГПК України, суд , -
В задоволенні позову Департаменту містобудування Львівської міської ради про визнання протиправною та скасування ухвали Львівської міської ради №4500 від 19.03.2015 року відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено протягом 10 днів до Львівського апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18.12.2015 року.
Суддя Березяк Н.Є.