79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.2015р. Справа № 918/1054/15
За позовом: Прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області, м. Рівне
до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця”, м. Львів
про стягнення 6 664 434, 00 грн.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від прокуратури: ОСОБА_1
від позивача: не з'явився
від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 -
представники
Зміст ст. 22 ГПК України прокурору та представникам відповідача роз'яснено.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 16.09.2015 р. матеріали справи № 918/1054/15 за позовом Прокуратури Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області до Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська дистанція водопостачання” ДТГО “Львівська залізниця” про стягнення 6 991 862, 00 грн. направлено за підсудністю до Господарського суду Львівської області, оскільки Відокремлений підрозділ “Рівненська дистанція водопостачання” відповідно до Положення про відокремлений підрозділ та довіреності начальника дистанції від 02.01.2015 р. № НЮ-200, не має статусу юридичної особи та не уповноважений представляти юридичну особу - ОСОБА_5 територіально-галузеве об'єднання “Львівська залізниця” в господарському суді.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.09.2015 року прийнято справу до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.10.2015 року.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Ухвалою суду від 30.11.2015 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.
В судових засіданнях прокурор позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях. Представник позивача 23.11.2015 року подав погоджену з прокурором заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області 6 664 434, 00 грн. збитків, завданих незаконним видобутком надр, зазначивши про розподіл вказаної суми між рівнями бюджетів. Вказана заява прийнята судом до розгляду.
Представники відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечили, просили відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Прокуратура Рівненської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Рівненській області (надалі - позивач) звернулася в господарський суд з позовом до Державного територіально-галузевого об'єднання “Львівська залізниця” в особі Відокремленого підрозділу “Рівненська дистанція водопостачання” ДТГО “Львівська залізниця” (надалі - відповідач) про стягнення 6 664 434, 00 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог прокурор вказує на те, що ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Рівненській області проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Відокремленим підрозділом «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» про що складено акт від 17.12.2014 р.
В ході перевірки позивачем встановлено, що ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» здійснював забір підземних вод без наявності спеціального дозволу на користування надрами. Зокрема з'ясовано, що ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО Львівська залізниця» за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. видобував на добу від 275 куб. до 588 куб. підземних вод, що підтверджується довідкою начальника ВП «Рівненська дистанція зодопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_6 про подобовий обсяг видобутої води за період серпень-грудень 2011 р. та 2012 р., журналами роботи насосної станції водопостачання та звітами форми 2 ТП (водгосп) за вказаний період.
Відповідно до підпунктів «а» п. 4 дозволів на спеціальне водокористування, які видані відповідачу строком дії від 10.03.2009 р. до 10.03.2012 р. та від 07.03.2012 р. до 08.03.2017р., мета водокористування - господарсько-питні та виробничі потреби.
Одночасно з'ясовано, що ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДПГО «Львівська залізниця», крім забезпечення водою об'єктів залізниці, також проводив водопостачання населення згідно 664 укладених договорів, що підтверджується листами відокремленого підрозділу від 01.12.2014 р., № 1043, від 12.11.2014 р. № 2999/1 та від 09.12.2014 р. №1055. Згідно ліцензій Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №298106 серії АВ строком дії з 26.02.2007 р. по 26.02.2012 р. та №500056 строком дії з 27.02.2012 р. по 26.02.2017, ДТГО «Львівська залізниця» наділена правом здійснення господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення.
Оскільки забір підземних вод здійснювався відповідачем для ведення своєї господарської (виробничої) діяльності, що виключає можливість застосування до нього вимог ст.23 Кодексу України про надра, тому відповідач був зобов'язаний отримати відповідний спеціальний дозвіл на користування надрами.
Разом з цим з'ясовано, що спеціальний дозвіл на користування надрами ДТГО «Львівська залізниця» отримано лише 07.09.2014 р. строком дії на 20 років. Причиною несвоєчасного отримання спеціального дозволу на користування надрами ділянки Здолбунівського родовища стало неодноразове неподання ВП Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» до відповідних міністерств та державних органів в повному обсязі необхідних документів для отримання спеціального дозволу на користування надрами.
Таким чином відповідач здійснив забір підземних вод за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. в кількості 144 879 метрів кубічних без спеціального дозволу на користування надрами, по-перше, для здійснення своєї господарської діяльності (виробничих потреб), по-друге, в обсязі, що перевищує 300 куб.м. на добу. Тобто, мало місце неправомірне видобування (користування) надрами - прісної води без спеціального дозволу на користування надрами, що призвело до заподіяння державі збитків на суму 6 664 434, 00 грн.
21.01.2015 р. на адресу відповідача ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Рівненській області було скеровано претензію № 118/04-07/15 про необхідність відшкодування завданих державі збитків, яку відповідач відхилив.
Разом з цим, факт несанкціонованого забору відповідачем підземних вод в період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р., був встановлений в межах кримінального провадження № 4214180440000024 по факту порушення встановлених правил охорони надр посадовими особами ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» за ч.2 ст.240 КК України. Відомості щодо вказаного кримінального правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.09.2014. У подальшому, 30.12.2014 р. кримінальне провадження № 4214180440000024 закрито у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.
Таким чином, прокурор та позивач просять стягнути з відповідача на користь держави збитки в розмірі 6 664 434, 00 грн., завдані внаслідок незаконного видобутку надр за період 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. при щодобовому видобутку води в обсязі, що перевищує 300 кубічних метрів.
У відзиві на позовну заяву представники відповідача позовні вимоги заперечили з підстав викладених у відзиві та додаткових пояснення до відзиву.
Зокрема, відповідач посилається на те, що протягом 13-25 грудня 2010 р. ОСОБА_5 екологічною інспекцією України було проведено перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства ДТГО «Львівська залізниця», в тому числі і ВП «Рівненська дистанція водопостачання». Перевіркою додержання вимог природоохоронного законодавства ДТГО «Львівська залізниця» було виявлено ряд порушень, зокрема відсутність спеціальних дозволів на користування надрами на водозаборах ВП «Рівненська дистанція водопостачання». Після проведення вказаної перевірки, ОСОБА_5 екологічною інспекцією України 27.12.2010 р. винесено припис № 5, в якому зобов'язано відповідача отримати спеціальні дозволи на користування надрами, термін виконання якого був встановлений до 01.06.2011 р. Контроль за виконанням приписів ОСОБА_5 екологічна інспекція України поклала на відповідні державні екологічні інспекції на місцях. Таким чином, посилання Державної екологічної інспекції у Рівненській області на те, що їм стало відомо про факт забору відповідачем підземних вод за відсутності спеціального дозволу на користування надрами, лише 17.12.2014 р., не відповідає дійсності, у зв'язку з чим, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Крім того, за період погодження пакету документів в Мінприроди та ОСОБА_5 службі геології та надр України, починаючи з 2006 р. по 2014 р., щороку Постановами КМУ затверджувався новий Порядок надання спеціальних дозволів на користування надрами. Тобто, починаючи з 2006 р. відповідач надавав до відповідних міністерств документи в повному обсязі, відповідно до вимог нормативно-правових актів, що діяли на момент подачі заяви для отримання спеціального дозволу. Причиною невчасного отримання дозволу на користування надрами була постійна зміна законодавства, а також кадрові зміни у відповідних органах державної влади, що відповідають за видачу даних дозволів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити частково виходячи із наступних мотивів:
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра, надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу. Частиною 3 ст. 19 вказаного Кодексу передбачено, що у випадках встановлених цим Кодексом, користування надрами здійснюється без надання гірничого відводу чи спеціального дозволу.
Зокрема, такі виняткові випадки встановлено в ст. 23 Кодексу України про надра, де зазначено, що землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб корисні копалини місцевого значення і торф загальною глибиною розробки до двох метрів, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу та використовувати надра для господарських і побутових потреб.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Рівненській області встановлено, що ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» здійснював забір підземних вод без наявності спеціального дозволу на надрокористування. Зокрема з'ясовано, що ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО Львівська залізниця» за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. здійснював видобуток на добу від 275 куб. до 588 куб. підземних вод, що підтверджується довідкою начальника ВП «Рівненська дистанція водопостачання» ДТГО «Львівська залізниця» ОСОБА_6 про подобовий обсяг видобутої води за період серпень-грудень 2011 р. та 2012 р., журналами роботи насосної станції водопостачання та звітами форми 2 ТП (водгосп) за вказаний період.
Відповідно до підпункту «а» п. 4 дозволів на спеціальне водокористування, які видані відповідачу строком дії від 10.03.2009 р. до 10.03.2012 р. та від 07.03.2012 р. до 08.03.2017 р., мета водокористування - господарсько-питні та виробничі потреби.
Таким чином, відповідач здійснював забір підземних вод за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. без спеціального дозволу на користування надрами, по-перше, для здійснення своєї господарської діяльності (виробничих потреб), по-друге, в обсязі, що перевищує 300 куб.м. на добу. Тобто, мало місце неправомірне видобування (користування) надрами - води без спеціального дозволу на користування надрами.
Статтями 16, 19, 21 Кодексу України про надра передбачено, що користування надрами, у тому числі видобування підземних прісних вод, здійснюється на підставі спеціального дозволу на користування надрами.
Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що починаючи з 2006 р. він неодноразово звертався у відповідні міністерства та ОСОБА_5 службу геології та надр України з листами про отримання спеціального дозволу на користування надрами (копії яких долучені до матеріалів справи), однак у зв»язку із неодноразовим внесенням змін та доповнень до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, у зв»язку з кадровими змінами в Держгеонадрах, Міністрерстві екології та природних ресурсів України, які щоразу приводили до змін складу членів комісії з розгляду матеріалів на отримання спеціальних дозволів, звернення відповідача щодо видачі спеціального дозволу на користування надрами здійснювалося із значною періодичність в часі, тому сукупність всіх цих обставин призвела до затримування процесу видачі спеціального дозволу.
Проте, приймаючи рішення у справі, суд виходить з того, що неотримання відповідачем спецдозволу на користування надрами у належні та розумні строки не є підставою для звільнення його від відповідальності за видобування підземних вод без спеціального дозволу. Крім цього, аналіз представлених відповідачем матеріалів що надсилалися ним до Міністерства екології та природних ресурсів України та Держгеонадр України свідчить про те, що не завжди ним надсилалися пакети документів в повному обсязі, у зв'язку з чим вказані матеріали поверталися відповідачу на доопрацювання. Крім цього, двічі за вказаний період (з 17.10.2007 р. по 23.09.2009 р. та з 15.03.2010 р. по 21.03.2012 р., тобто майже два двохрічних терміни) жодних доказів надіслання матеріалів відповідачем до Міністерства екології та природних ресурсів України чи Держгеонадрам України суду не представлено.
Відповідно статті 65 Кодексу України про надра, порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у самовільному користуванні надрами.
Статтею 67 вказаного Кодексу передбачено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень законодавства про надра, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.
Підставою для відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, зокрема, є використання підземних вод за відсутності дозвільних документів, в тому числі спеціального дозволу на користування надрами.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 3 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до пункту 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 29 травня 2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Як вже встановлено судом, відповідач використовував підземні води за відсутності дозвільних документів, тому ОСОБА_5 екологічною інспекцією у Рівненській області за період з 08.08.2011 р. по 31.12.2012 р. відповідачу правомірно нараховані збитки за видобування (користування) надрами без спеціального дозволу.
Пунктом 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України, днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).
Судом встановлено, що трьохрічний строк позовної давності щодо вимоги про стягнення збитків нарахованих за серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2011 р. закінчився у відповідні місяці 2014 р., за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень 2012 р. закінчився у відповідні місяці 2015 р., оскільки прокурор звернувся до господарського суду з позовом лише 31.08.2015 р. (згідно штемпеля на поштовому конверті), тобто, поза межами строку позовної давності. З огляду на викладене суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача підлягають збитки нараховані за період з 31.08.2012 р. по 31.12.2012 р., які нараховані в межах строку позовної давності.
Щодо доводів представників відповідача про те, що про відсутність дозволу на користування надрами позивачу було відомо ще у 2010 році, суд не вважає їх обґрунтованими, оскільки позовні вимоги заявлені на підставі Акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів, щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами від 16-17.12.2014 р., проведеної позивачем.
Крім того, позивачем проведені розрахунки розміру збитків на підставі пункту 9.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2008 № 389 (із відповідними змінами та доповненнями), ст. 325 Податкового кодексу України та визначені збитки загалом у сумі 6 664 434, 00 грн.
Згідно з п. 9.1 Методики, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), здійснюється за формулою:
З зб = W х Тар х 100,(23)
де W - об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), м.куб.;
Тар - розмір, грн/100 м.куб., аналогічний ставці збору за спеціальне використання води, встановленої статтею 325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення;
100 - коефіцієнт.
Відповідно до ст.325 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення ставка збору за спеціальне використання підземних вод на території Здолбунівського району становила 46 коп. Водночас, у відповідності до ст. 325.9 Податкового кодексу України, чинної на момент виявлення порушення, до ставок збору житлово-комунальні підприємства застосовують коефіцієнт 0,3.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Виконавцем таких послуг є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а виробником - суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги;
Результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, зокрема, холодною та гарячою водою, відноситься до комунальних послуг.
Як вбачається з позовної заяви та листа ВП «Рівненська дистанція водопостачання» від 09.12.2014 р. № 1055, ні прокурором, ні позивачем не заперечується, що відповідач здійснює постачання води із Здолбунівського водозабору мешканцям житлових будинків та квартир на підставі 664 договорів про надання послуг водопостачання.
Виходячи з вищенаведених норм законодавства, здійснюючи водопостачання мешканцям відповідач, в розумінні Закону України “Про житлово-комунальні послуги” та Податкового кодексу України, надавав житлово-комунальні послуги і діяв як житлово-комунальне підприємство.
Відтак, до ставок збору, встановлених ст. 325 Податкового кодексу, на підставі яких проведений розрахунок розміру збитків, мав бути застосований коефіцієнт 0.3, передбачений ст. 325.9 цього Кодексу. Однак позивач, всупереч закону не застосував цей коефіцієнт при розрахунку та визначив збитки в значно більшому розмірі, ніж передбачено законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь держави підлягають збитки в загальному розмірі 491 666, 40 грн., що розраховані за період з 31.08.2012 р. по 31.12.2012 р. (в межах терміну позовної давності), за дні, в яких, згідно з позовними вимогами прокурора, видобуток перевищував 300 кубічних метрів за добу, в загальному об'ємі 35 628 кубічних метрів.
Відповідно до приписів ст.ст. 29, 69-1 Бюджетного кодексу України, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності розподіляються у наступному співвідношенні: до Державного бюджету України - 30%, обласного бюджету - 20%, сільських, селищних, міських бюджетів - 50%. Таким чином стягнуті з відповідача збитки підлягають розподілу між рівнями бюджетів у відповідному співвідношенні.
Оскільки, спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судовий збір покладається на нього пропорційно до задоволених вимог.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд -,
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 491 666, 40 грн. збитків, завданих незаконним видобуванням надр, з них: на користь Державного бюджету України - 30% у розмірі 147 499, 92 грн, на користь бюджету Рівненської обласної ради - 20% у розмірі 98 333, 28 грн. та на користь місцевого бюджету Здолбунівської міської ради - 50% у розмірі 245 833, 20 грн., зарахувавши кошти на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Рівненській області за балансовим рахунком 3311 “Кошти які підлягають розподілу між ОСОБА_5 і місцевими бюджетами” Плану розрахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій“ (р/р 33117331700172, отримувач: УК у Здолбунівському районі /м. Здолбунів/ 24062100, код ЄДРПОУ 37993013, МФО 833017, банк отримувач: Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області).
3. Стягнути з Державного територіально-галузевого об»єднання «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) на користь Державного бюджету України 6 997, 65 грн. судового збору.
4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5. Накази видати відповідно до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 21.12.2015 року.
Суддя Манюк П.Т.