79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
14.12.2015р. Справа № 914/3341/15
За позовом: Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Львів
про зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Суддя Манюк П.Т.
При секретарі Підкостельній О.П.
Представники:
від позивача: Литовченко Л.Л. - представник
від відповідача: ОСОБА_3 - представник
Зміст ст. 22 ГПК України представникам сторін роз'ясненно.
Розглядається справа за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.09.2015 року (суддя Бортник О.Ю.) порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.10.2015 року.
У зв'язку із перебуванням у відпустці судді Бортник О.Ю., 02.10.2015 р. автоматизованою системою документообігу суду справу № 914/3341/15 передано для розгляду судді Манюку П.Т.
Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідних ухвалах суду, в судовому засіданні оголошувалася перерва.
Ухвалою суду від 30.11.2015 р. продовжено строк вирішення спору, визначений ч. 1 ст. 69 ГПК України, на 15 днів.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити з підстав наведених у позовній заяві та усних поясненнях.
Представник відповідача в судових засіданнях позовні вимоги заперечив, просив відмовити у їх задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та усних поясненнях.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:
Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (надалі - позивач) звернулося в господарський суд з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про зобов'язання виселити відповідача із нежитлових приміщень, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77, 00 кв.м.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 10.04.2003 р. між ним та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № С-1449 (надалі - договір). Відповідно до умов договору позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться на балансі ЛКП «Стимул-Сихів». Об'єктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77, 00 кв.м.
Відповідно до п. 4.1 договору, термін договору оренди визначений з 10.04.2003 р. до 10.04.2006 р. включно.
Договір неодноразово пролонговувався, зокрема, відповідно до рішення Господарського суду Львівської області від 13.03.2013 р. у справі № 5015/5496/12, договір був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, до 10.04.2015 р.
30.04.2015 р. позивач, як орендодавець, надіслав відповідачу повідомлення № 2302-вих-1121 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди. Відповідно до п.п. 9.3, 9.4 договору, відповідач зобов'язаний протягом 15 днів повернути об'єкт оренди позивачу або балансоутримувачу згідно акту приймання-передачі.
В порушення умов договору відповідач не повернув об'єкт оренди, у зв'язку з чим позивач був змушений звернутися з відповідним позовом до суду.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив, посилаючись на те, що повідомлення про припинення договірних відносин від позивача він не отримував, а відтак договір не припинив свою дію та жодних зобов'язань у відповідача щодо повернення об'єкту оренди не виникло.
Крім того, на час звернення позивача з вказаним позовом до суду ним були виставлені відповідачу рахунки про сплату орендної плати, які були останнім оплачені повністю. Також, відповідач виконуючи зобов'язання за договором оренди, 07.05.2015 р. уклав з ВАТ НАСК «Оранта» договір добровільного страхування майна юридичної особи в оренді № 67, в якому вигодонабувачем є позивач, а застрахованим майном - приміщення загальною площею 77, 00 кв.м., що у АДРЕСА_1.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задоволити виходячи із наступних мотивів:
Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.04.2003 р. між позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № С-1449, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, зокрема приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77, 00 кв.м.
Відповідно до п. 4.1 договору термін договору оренди визначений з 10.04.2003 р. до 10.04.2006 р. включно. Як встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2013 р. у справі № 5015/5496/12, договір був продовжений на той самий термін і на тих самих умовах, тобто до 10.04.2015 р.
Пунктом 4.3 договору встановлено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач, як орендодавець, в межах місячного строку після спливу строку дії договору, надіслав відповідачу рекомендованим листом повідомлення № 2302-вих-1121 про припинення договірних відносин у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди, що підтверджується реєстром від 05.05.2015 р. про відправлення рекомендованих листів та фіскальним чеком від 05.05.2015 р. На вказаному реєстрі рекомендованих листів наявний відбиток штампу підприємства "Укрпошта" про прийняття для пересилання і доставки адресатові - відповідачу одного рекомендованого листа, ціною - 6, 48 грн. та у фіскальному чеку підприємства "Укрпошта" також зазначено про прийняття 1 рекомендованого листа, ціною - 6, 48 грн. Штрихкодовий ідентифікатор вказаного повідомлення: 7900606348106.
Згідно з пунктом 116 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, у разі неможливості вручення одержувачам, поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження.
Відповідно до пункту 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, поштові відправлення, поштові перекази повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання.
09.06.2015 року вищевказаний рекомендований лист було повернуто позивачу - відправнику у зв'язку із закінченням строку зберігання, відповідно до відстеження пересилання за штрихкодовим ідентифікатором: 7900606348106 (копія якого міститься в матеріалах справи), тому посилання відповідача на те, що йому не надсилалося вказане поштове відправлення є необґрунтованим, а відтак суд приходить до висновку про ухилення відповідача від отримання поштової кореспонденції, надісланої позивачем, зокрема повідомлення про припинення договірних відносин та необхідність повернення орендованого майна.
Крім того, суд зауважує, що нормами чинного законодавства не передбачено обов'язку орендодавців доводити факт отримання орендарями листів (заяв, повідомлень, тощо) про припинення дії договорів оренди або ж пересвідчуватися в тому, чи отримував орендар повідомлення (заяви, тощо) про припинення дії договору, які надсилаються, зокрема, в порядку ч. 2 статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Орендодавці зобов'язані лише довести факт належного направлення такого повідомлення орендарю, у зв'язку з чим суд приходить до висновку про належне виконання позивачем обов'язку щодо повідомлення відповідача про припинення дії договору.
Згідно ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймачеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Пунктом 9.1 договору передбачено, що повернення позивачу об'єкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії договору або дострокового його припинення чи розірвання. Відповідно до п.п. 9.3, 9.4 договору, відповідач зобов'язаний протягом 15 днів повернути об'єкт оренди орендодавцю або за його дорученням балансоутримувачу по акту приймання-передачі.
Позивачем, у відповідності до вимог статті 785 ЦК України, якою передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, було нараховано відповідачу плату за фактичне використання приміщень та виставлено рахунки про їх оплату, які були оплачені відповідачем.
В квитанціях про оплату послуг, які долучені до матеріалів, відповідачем в «Призначені платежу» було зазначено «оренда нежитлових приміщень», хоча в рахунках, які виставлялись позивачем було зазначено «плата за фактичне використання приміщень» або «неустойка».
Тому суд не бере до уваги посилання відповідача, що ним здійснювалася саме оплата орендної плати, а не плата за фактичне використання приміщення.
Враховуючи те, що позивач звернувся до відповідача з повідомленням про припинення договірних відносин в межах місячного строку визначеного в ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 4.3 договору, відтак договір припинив свою дію, тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути майно шляхом його виселення з приміщень, що були об'єктом оренди є обґрунтованими та такими що підлягають до задоволення.
Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати покладаються на відповідача повністю.
Враховуючи вищезазначене, керуючись, ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
вирішив:
1. Позовні вимоги задоволити повністю.
2. Виселити Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) з нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 77, 00 кв.м.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (79008, м. Львів, пл. Галицька, 15, код ЄДРПОУ 25558625) 1 218, 00 грн. судового збору.
4. Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.
Повне рішення складено 21.12.2015 року.
Суддя Манюк П.Т.