ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.12.2015Справа №910/28249/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь»
до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк»
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1
про визнання поруки припиненою
Суддя Пукшин Л.Г.
Представники:
від позивача Ганжа В.С. - представник за довіреністю від 07.10.2015
від відповідача Чорний А.М. - представник за довіреністю від 23.01.2015
від третьої особи Ганжа В.С. - представник за довіреністю від 07.10.2015 № 4132
В судовому засіданні 16.12.2015, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору поруки припиненою з 19.01.2009.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 19.04.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено кредитний договір № СМ-SME200/084/2007 на підставі якого банк надав позичальнику кредитні кошти в сумі 699 597,10 доларів США, дата повернення кредиту 19.04.2017. Для забезпечення виконання прийнятих зобов'язань за кредитним договором від 19.04.07 № СМ-SME200/084/2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та ТОВ «Золота осінь» (поручитель) укладено договір поруки № SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007.
За доводами позивача зміст кредитного договору містить приховані інші фінансові зобов'язання позичальника перед банком, які збільшують вартість кредиту, а відповідно і зобов'язання поручителя, про які не було повідомлено поручителя. Зокрема, п. 1.3.5. розділу 2 кредитного договору містить положення про сплату позичальником комісії, а п. 1.4.1.3.1. частини 2 кредитного договору передбачена плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору підлягає корегуванню після перебігу 11 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи першої частини (траншу). Також, на думку позивача, умови кредитного договору містять істотні розбіжності щодо розміру траншів та валюти кредиту, що суперечить ст. 192 ЦК України. За переконанням позивач, відповідачем при укладені кредитного договору порушено вимоги Інструкції Національного Банку України «Про правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупна вартість кредиту». Про зазначені умови кредитного договору позивача як поручителя не було повідомлено. Окрім іншого, позивач зазначає, що всупереч п. 5.1. договору поруки, кредитор не направляв поручителю жодних повідомлень про зміну (збільшення) процентної ставки за користування кредитом чи про зміну інших істотних умов кредитного договору. Так за доводами позивача, 19.01.2009 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору, яким були внесені зміни до умов кредитного договору, що збільшували розмір кредитних зобов'язань позичальника за кредитним договором, що відповідно призвело і до збільшення зобов'язань поручителя. За твердженням позивача, збільшення обсягу зобов'язань полягає в застосуванні іншої схеми ануїтентних платежів повернення кредиту та сплати процентів, ніж та що була передбачена умовами кредитного договору. Оскільки, поручителя не було повідомлено про збільшення обсягу зобов'язань позичальника за кредитним договором, позивач просить суд визнати припиненим з 19.01.2009 поруку, встановленою договором поруки № SR-SME200/084/2007/2 від 19.04.2007 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.11.2015 порушено провадження у справі № 910/28249/15, залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійний вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 02.12.2015.
01.12.2015 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позовних вимог заперечував, з таких підстав. Так, за твердженнями відповідача у п. 3 частини 1 кредитного договору, сторони домовилися, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватися Плаваюча процентна ставка, яка складається: з Фіксованого відсотка (у розмірі 4,7% річних) + FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Тобто, підписанням кредитного договору, сторони висловили свою цілковиту згоду щодо порядку зміни Плаваючої процентної ставки стосовно всієї непогашеної суми Кредиту, без укладення будь-яких додаткових договорів до кредитного договору. Крім цього, відповідач зазначає, що підписанням позивачем Договору поруки (зокрема пунктів 2.1. та 2.2. та 2,2,1) поручитель надав згоду на подальше можливе змінення розміру боргових зобов'язань, забезпечених порукою, навіть у разі зміни сум, які встановлені відповідно до п. 2.1. Договору поруки.
Крім того, за твердженням відповідача, питання, що розглядається судом у цій справі вже було предметом розгляду Господарського суду Запорізької області у справі №908/4684/15 за позовом AT «ОТП Банк» до ТОВ «Золота осінь», третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. У справі №908/4684/15 суд дійшов висновку про безпідставні доводи ТОВ «Золота Осінь» про підвищення Банком в односторонньому порядку плаваючої ставки FIDR. Також Господарський суд Запорізької області у рішені від 10.11.2015 зазначив, що оскільки додатковий договір від 29.09.2014 №2 до договору поруки був укладений між сторонами в той же день що і додатковий договір від 29.09.2014 №3 до кредитного договору в якому сторони передбачили повернення частини кредиту та сплату процентів шляхом сплати Позичальником ануїтентних платежів, що визначені у графіку платежів (додаток №1 до додаткової угоди від 29,09,2014 №3) то ТОВ «Золота осінь» підписуючи додатковий договір від 29.09.2014 № 2 до договору поруки, надало згоду на зміну зобов'язань щодо умов повернення суми кредиту та процентів шляхом сплати ануїтентних платежів.
Отже, за твердженням відповідача, поручитель був обізнаний зі змістом укладених позичальником угод, у тому числі дав згоду на можливі зміни умов зобов'язання, а тому просить суд відмовити у позові повністю.
У судове засідання, призначене на 02.12.2015, з'явилися представники сторін та третьої особи. Представник позивача та третьої особи надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позовних вимог заперечував з підстав наведених у відзиві.
У судовому засіданні 02.12.2015 оголошувалась перерва до 16.12.2015.
У судовому засіданні 16.12.2015 представник позивача надав додаткові пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав. Представник відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
19 квітня 2007 року між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (надалі - банк, відповідач) та громадянкою України ОСОБА_1 (надалі - позичальник, третя особа) було укладено кредитний договір № СМ-SME200/084/2007 (надалі - кредитний договір).
У частині 1 п. 1 кредитного договору зазначено, що цей договір складається з 2 (двох) частин, які нероздільно пов'язані між собою. Цей договір вважається укладеним за умови підписання сторонами обох частин цього договору, включаючи всі додатки до нього (додатки складають невід'ємну частину цього договору).
Відповідно до п. 2 частини 1 та п. 1.1. частини 2 кредитного договору, банк надає позичальнику кредит у розмірі 699 597,10 доларів США, а позичальник приймає його на умовах, визначених договором та зобов'язується належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом і виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені у цьому договорі.
Згідно з п. 2 частини 1 кредитного договору перший транш кредиту становить 149 597,10 доларів США, наступні транші - в розмірі не менше 5% від розміру кредиту; цільове використання кредиту: перший транш - на погашення поточної заборгованості позичальника перед кредитором першої черги за кредитним договором першої черги; наступні транши - на споживчі цілі; річна база нарахування процентів - 360 днів у році; дата остаточного повернення кредиту - 19.04.2017; комісія за дострокове виконання боргових зобов'язань: а) 2% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань протягом першого року з моменту отримання кредиту/першого траншу; б) 1% від суми часткового або повного дострокового виконання боргових зобов'язань, починаючи з другого року з моменту отримання кредиту/першого траншу до повного виконання боргових зобов'язань.
Відповідно до п. 3 частини 1 кредитного договору сторони домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка (фіксований відсоток + FIDR). Фіксований відсоток - 4,7% річних (є незмінним на весь строк дії кредитного договору). FIDR - процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в Банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору. З метою застосування FIDR при виконанні умов цього договору, ставка FIDR буде визначатись самостійно банком, інформація щодо якої розміщується в приміщенні Банку (як в Головній конторі, так і в філіях/представництвах /відділеннях Банку) на інформативних стендах. На момент укладення цього договору FIDR становить 7,5% річних.
У п. 1.4.1.2. частини 2 кредитного договору передбачено, що у разі використання плаваючої процентної ставки, проценти за користування кредитом розраховуються як FIDR + Фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. За базовий FIDR сторони приймають ставку FIDR (діючу на момент укладення цього договору).
У п. 1.4.1.3. частини 2 кредитного договору сторони перебачили, що плаваюча процентна ставка по кредиту підлягає корегуванню протягом дії цього договору щоразу після перебігу кожного 12 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу), якщо інше не передбачено цим договором.
Плаваюча процентна ставка за користування кредитом впродовж першого року дії цього договору, підлягає коригуванню після перебігу 11 календарного місяця, починаючи з дня видачі кредиту чи його першої частини (траншу) (п. 1.4.1.3.1. частини 2 кредитного договору).
Пунктом 1.4.1.3.2. частини 2 кредитного договору передбачено, що плаваюча процентна ставка фіксується відповідно до умов цього договору в перший банківський день місяця, наступного за місяцем закінчення вищезазначеного 11/12 місячного періоду дії попередньої плаваючої процентної ставки. З зазначених дат проценти нараховуються виходячи із ставок FIDR (фактично діюча на дату корегування) + фіксований відсоток з розрахунку річної бази нарахування процентів. Сторони цим висловлюють свою цілковиту згоду щодо такої зміни плаваючої процентної ставки, стосовно всієї непогашеної суми кредиту, без укладення будь-яких договорів до цього договору.
Згідно з п. 1.4.1.4. частини 2 кредитного договору, проценти нараховуються у день сплати процентів, але не пізніше дати, визначеної у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору), кожного календарного місяця на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та включаючи день повернення, та сплачуються Позичальником відповідно до умов ст. 1.5. цього договору.
За змістом п. 1.5.1. частини 2 кредитного договору, погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця у розмірі та строки, визначені у Графіку повернення кредиту та сплати процентів (Додаток № 1 до цього договору) шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Усі платежі для повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом повинні здійснюватись Позичальником у валюті кредиту, в строки та на умовах встановлених цим договором (п. 1.11.1. частини 2 кредитного договору).
19 січня 2009 року між банком та позичальником було укладено Додатковий договір № 1, яким внесено зміни до кредитного договору, зокрема викладено Графік платежів в новій редакції.
Також у п. 2.1.2. додаткового договору від 19.01.2009 № 1 до кредитного договору визначено, що проценти нараховуються у день сплати процентів, що визначається у Графіку платежів (Додаток № 1), на фактичну суму непогашених кредитних коштів і за фактичний час користування такими коштами, включаючи день видачі та виключаючи день повернення, та сплачуються позичальником відповідно до умов п. 2.1.2.1. цього додаткового договору та інших положень кредитного договору.
Згідно з умовами п. 2.1.2.1. додаткового договору від 19.01.2009 № 1 до кредитного договору повернення відповідної частини кредиту та сплата процентів буде здійснюватись шляхом сплати Позичальником Ануїтентних платежів у розмірі, строки та з періодичністю, що визначені у Графіку платежів, який є невід'ємною частиною цього додаткового договору (Додаток № 1) та шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або третіми особами своїх боргових зобов'язань та/чи інших умов кредитного договору (п. 2.1.3. додаткового договору від 19.01.2009 № 1 до кредитного договору).
У разі порушення позичальником будь-яких своїх зобов'язань, встановлених умовами кредитного договору та/чи цього додаткового договору, фіксована процентна ставка чи фіксований відсоток (в залежності від процентної ставки, що застосовується за кредитним договором (плаваюча чи фіксована процентна ставка) - відсотки)річних, в порядку передбаченому цим додатковим договором ( п. 2.1.4 додаткового договору від 19.01.2009 № 1 до кредитного договору).
Як вбачається із матеріалів справи 19.04.2007 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Золота осінь» (надалі - поручитель, позивач) укладено договір поруки № SR-SME200/084/2007/2 (надалі - договір поруки), відповідно до умов якого, п.п. 11.,1.2, поручитель зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником (позичальником) його боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Пунктом 2.1. договору поруки передбачено, що порукою за цим договором забезпечуються вимоги кредитора щодо сплати боржником кожного і всіх його боргових зобов'язань за кредитним договором у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк, як встановлено у кредитному договорі.
Зокрема, порукою забезпечуються вимоги кредитора щодо:
а) повернення основної суми кредиту наданого боржнику. Боржник зобов'язаний повернути кредитору повну суму отриманих боржником кредитних коштів не пізніше 19 квітня 2017 року. Сума отриманого кредиту може скласти 700 000,00 доларів США.
б) сплата процентів за користування кредитом. Боржник зобов'язаний сплатити проценти за користування отриманими ним кредитними коштами, наданими згідно з кредитним договором в розмірі, в терміни і в порядку, що передбачені в кредитному договорі. Проценти сплачуються щомісячно. Якщо дата повернення нарахованих процентів припадає на не банківський день - платежі здійснюються боржником в банківський день, наступний за таким не банківським днем, але не пізніше попереднього дня поточного місяця. При повному поверненні кредиту, проценти сплачуються одночасно з поверненням. Проценти на прострочений кредит сплачується одночасно з поверненням кредиту.
в) сплата пені за прострочення повернення кредиту та процентів. За порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів та користування кредитними коштами у визначені, згідно кредитного договору строки, боржник зобов'язаний сплатити кредитору пеню у розмірі 1 % від суми несвоєчасного виконання зобов'язання за кожен день прострочки.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки розмір боргових зобов'язань, забезпечених порукою становить 700 000,00 доларів США. Порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.
У п. 2.3.1. договору поруки сторонами визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.
У випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання у випадку невиконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Кредитором протягом 3-х банківських днів з дати отримання відповідної письмової вимоги Кредитора. Погашення здійснюється поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок кредитора, який буде повідомлено поручителю додатково (п.п. 3.1., 3.2. договору поруки).
Згідно з п. 4.1. договору поруки цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.
За доводами позивача, умови кредитного договору містять інші приховані фінансові зобов'язання та не відповідають умовам ст. 192 ЦК України. Крім цього, укладення додатного договору № 1 від 19.01.2009 призвело до збільшення обсягу зобов'язань третьої особи перед відповідачем за кредитним договором, й відповідно до збільшення обсягу відповідальності позивача як поручителя за довго ром поруки, що свою чергу дає підставі стверджувати про припинення поруки з 19.01.2009 на підставі ч.1. ст.559 ЦК України.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України, положення яких кореспондуються із нормами статті 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Нормами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Положеннями частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України визначено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Так, посилаючись на вищезазначену норму чинного законодавства, позивач стверджує про припинення договору поруки з 19.01.2009, оскільки укладений додатковий договір № 1 від 19.01.2009 до кредитного договору, призвів до збільшення зобов'язання за кредитним договором про що не було письмово повідомлено позивача.
Проте, такі доводи позивача визнаються судом безпідставними, з огляду на таке.
У висновках Верховного Суду України, викладені в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за II півріччя 2013 р., передбачено, що за змістом ч. 1 ст. 559 ЦК України підставою припинення поруки є такі зміни умов основного зобов'язання, здійснені без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього, зокрема: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Як вбачається із умов додаткової угоди № 1 від 19.01.2009 її зміст не передбачає збільшення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; встановлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо.
Крім іншого, судом встановлено, що у п. 2.1. договору поруки сторонами передбачено, що порукою забезпечені боргові зобов'язання в разі зміни їх суми, відповідно до п. 2.1. цього договору.
Таким чином, твердження позивача щодо збільшення розміру кредитних зобов'язань без згоди поручителя, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Також, як вбачається із матеріалів справи, між позивачем та відповідачем укладалися додаткові угоди до договору поруки № 1 від 18.03.214 та № 2 від 29.09.2014, яким вносилися зміни щодо розміру боргових зобов'язань та порядку його виконання.
Доводи позивача, що умови кредитного договору від 19.04.07 № СМ-SME200/084/2007 містять інші приховані фінансові зобов'язання, не приймається судом до уваги, з огляду на те, що у п. п. 2.3.1. договору поруки сторонами визначено, що поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов'язаннями. Будь-яке посилання в тексті цього договору на положення кредитного договору є достатнім для виявлення волі кожної сторони щодо змісту такого посилання.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша ст. 627 ЦКУ).
Інші доводи позивача щодо умов кредитного договору не беруться судом до уваги, оскільки були предметом розгляду у справі № 908/4684/15 за позовом AT «ОТП Банк» до ТОВ «Золота осінь», третя особа ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором. У рішенні від 10.11.2015 у справі № 908/4684/15 Господарський суд Запорізької області надав оцінку доводів ТОВ «Золота осінь» щодо невідповідності кредитного договору ст. 192 ЦК України.
Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень - бази даних судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/42331003), створеної відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" від 22 грудня 2005 року, 09.12.2015 року було винесено ухвалу Донецького апеляційного господарського суду у справі № 908/4684/15, якою повернуто апеляційну скаргу ТОВ «Золота осінь». Відтак, станом на момент вирішення спору по суті у справі № 910/28249/15, рішення від 10.11.2015 у справі № 908/4684/15 набрало законної сили, та в силу ст. 35 ГПК України у суду відсутні підстави для повторного доказування обставини, адже існування даної обставини підтверджує судове рішення від 10.11.2015 у справі № 908/4684/15 у спорі, що виник між тими ж сторонами.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
В порядку передбаченому ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Зважаючи на наведене вище позовні вимоги ТОВ «Золота осінь» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог відмовити
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 18.12.2015 р.
Суддя Пукшин Л.Г.