ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
08.12.2015Справа №910/13513/15
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія
«Артем-Агро»
до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії»
Про визнання договору № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011 недійсним
Суддя Сівакова В.В.
Представники сторін
від позивача не з'явився
від відповідача не з'явився
На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро» звернулось з позовними вимогами до Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про визнання договору про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011 недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що сторонами при підписані договору не було досягнуто такої істотної умови як строк дії договору. Зазначає, що у договорі немає умов про порядок припинення договору. Крім цього, договором передбачена можливість збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2015 порушено провадження у справі № 910/13513/15 та призначено до розгляду на 11.06.2015.
Відповідачем в судовому засіданні 11.06.2015 подано клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ч 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з тим що умовами п. 11.16 кредитного договору передбачено розгляд спору про визнання недійсним повністю або частково цього договору у постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації «Союз інвесторів України».
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13513/15 від 11.06.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача та невиконанням сторонами вимог ухвали про порушення провадження у справі від 28.05.2015, розгляд справи був відкладений на 25.06.2015.
Позивачем 22.06.2015 до відділу діловодства суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить суд визнати недійсним договір про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011; визнати недійсним договір про внесення змін № 3 від 29.03.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011.
В обґрунтування визнання недійсним договору про внесення змін № 3 від 29.03.2013 позивач посилається на те, що вказаний договір був укладений без участі уповноваженої особи позивача, так як директор ТОВ «УПК «Артем-Агро» Лемешко О.А. даний договір не підписувала.
Позивачем 25.06.2015 до відділу діловодства суду подано клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи. В обґрунтування клопотання позивач зазначає, що про існування договору № 3 від 29.02.2013 про внесення змін до договору про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011 стало відомо нещодавно. Відповідно до облікових даних позивача у позивача відсутній примірник даного договору з огляду на те, що даний договір був укладений без участі уповноваженої особи позивача, так як директор ТОВ «УПК «Артем-Агро» Лемешко О.А. даний договір не підписувала. Отже для підтвердження справжності підпису та відтиску печатки слід провести відповідні експертизи.
Позивач в судовому засіданні 25.06.2015 клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи підтримав повністю.
Відповідач в судовому засіданні 25.06.2015 проти задоволення клопотання позивача про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертизи заперечував повністю.
В судовому засіданні 25.06.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 30.06.2015.
Відповідач у поданому 30.06.2015 до відділу діловодства суду відзиві на позовну заяву проти позову заперечує повністю та вважає доводи позивача необґрунтованими та безпідставними. Зазначає, що визначений договором строк повернення кредиту і є строком виконання зобов'язання, тобто строком дії договору. Вказує на те, що зміст договору також становлять умови визначені на розсуд сторін при цьому припинення договору визначено ст. 599 Цивільного кодексу України - у зв'язку з належним виконанням зобов'язань. Стосовно зміни процентної ставки в односторонньому порядку зазначає, що ст. 1056 Цивільного кодексу України передбачає таку можливість. Відповідач зазначає, що посилання позивача на те, що додатковий договір № 3 від 29.03.2013 не був підписаний повноважною особою позивача спростовується протоколом засідання загальних зборів учасників ТОВ «Українська промислова компанія «Артем-Агро» № 7 від 26.03.2013, згідно якого погоджено збільшення діючого ліміту по договору та директора товариства Лемешко О.А. уповноважено на укладення відповідного договору. Також зазначає, що позивачем здійснювалась сплата процентів за новим розміром згідно договору № 3 від 29.03.2013.
В судовому засіданні 30.06.2015 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.07.2015.
Ухвалами Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 призначено по справі № 910/13513/15 судові почеркознавчу та технічну експертизи, проведення яких доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз; провадження у справі № 910/13513/15 зупинено до надання висновку експерта.
На адресу суду Київський науково-дослідний інститут судових експертиз повернув матеріали справи № 910/13513/15 з повідомленням про неможливість надання висновку разом з клопотанням експерта щодо надання документів необхідних для здійснення дослідження.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.11.2015 поновлено провадження у справі № 910/13513/15 та призначено до розгляду на 26.11.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/13513/15 від 26.11.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та невиконанням позивачем вимог ухвали від 17.11.2015, розгляд справи був відкладений на 08.12.2015.
Позивач в судове засідання 08.12.2015 не з'явився.
Позивач належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за огляду на наступне
Згідно з ч. 6 інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» якщо у господарського суду наявні достовірні (тобто документально підтверджені підприємством зв'язку) відомості або відомості з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» в мережі Інтернет про неможливість здійснення поштових відправлень до певних населених пунктів чи місцевостей, то суд не вчиняє дій, зазначених у підпунктах 1 і 2 цього пункту (передбачають здійснення відправлення ухвали суду за адресою, що значиться в ЄДРЮОП або за іншою адресою).
Місцезнаходженням позивача є м. Донецьк, тобто на території проведення АТО.
Неможливість здійснення поштового відправлення у м. Донецьк підтверджується листом УДППЗ «Укрпошта» Київська міська дирекція № 50-06/668 від 07.09.2015.
За неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі «Новини та події суду») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
У відповідності до згаданого листа № 01-06/1290/14 від 12.09.2014 судом було розміщено інформацію про засідання, які мають відбутись 26.11.2015 та 08.12.2015 на сторінці Господарського суду міста Києва, що підтверджується відповідними роздруківками.
Відповідач в судове засідання 08.12.2015 не з'явився.
Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, а саме : м. Київ, вул. Володимирська, 46, яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців є місцезнаходженням відповідача.
Стаття 64 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у разі відсутності сторін за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ухвала про порушення провадження у справі вважається врученою їм належним чином.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників сторін.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними в ній матеріалами.
В судовому засіданні 08.12.2015, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва
30.08.2011 між Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро» (Позичальник) було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО (далі - договір).
Відповідно до умов п. 1.1. договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію н національній валюті України, що надалі іменується «Кредитна лінія», та на підставі додаткових угод до цього договору окремими частинами (траншами) надає Позичальнику кредитні кошти (надалі - Кредит) у порядку і на умовах, визначених цим договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язується використати кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитом, виконати інші умови цього договору та повернути Банку кредит у терміни, встановлені цим договором та/або додатковими угодами до цього договору.
Згідно з п. 1.5. договору кредит надається на поповнення обігових коштів Позичальника.
Розмір процентів за користування кредитом згідно п. 1.3. договору визначений в додатку № 1 до договору та на момент укладення договору становив 16% річних.
Відповідно до п. 1.4. договору останній дань кредитної лінії - 29.08.2013.
Матеріали справи свідчать, що до договору вносились зміни згідно укладених між сторонами додаткових договорів № 1- № 58.
Зокрема додатковим договором № 3 від 29.03.2013 сторонами внесено зміни до п. 1.2. договору збільшивши ліміт кредитної лінії; до п. 1.3. договору визначивши тип процентної ставки - змінювана процентна ставка; до п. 1.4. договору визначивши останній день дії кредитної лінії - 29.08.2014.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 6 Цивільного кодексу України визначено, що:
Сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, є в тому числі: свобода договору.
Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 Цивільного кодексу України та частини 2 статті 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.
Стаття 631 Цивільного кодексу України визначає, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Пунктом 11.3. договору визначено, що він набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін, і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника по цьому договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
З огляду на викладене, строком дії договору є строк протягом якого Позичальник має виконати свій обов'язок по поверненню кредиту, який встановлено до 29.08.2014.
Більше того, зі змісту поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог вбачається, що сам позивач пов'язує строк дії договору зі строком повернення кредиту.
Крім цього, непогодження сторонами всіх істотних умов договору згідно ст.ст. 180, 181 Господарського кодексу України, ст. 638 Цивільного кодексу України може свідчити про неукладеність такого договору, тобто непородженням ним цивільних прав та обов'язків. За таких умов у суду відсутні правові підстави для визнання його недійсним. Аналогічний висновок міститься в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009.
Стосовно посилань позивача на те, що договором не визначено умов про порядок припинення договору, а також передбачена можливість збільшення в односторонньому порядку розміру процентної ставки слід зазначити, що
У разі не відображення у договорі певних умов сторони мають керуватись нормами чинного законодавства України.
Згідно з ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Підписуючи редакцію договору позивач фактично погодився з передбаченими цим договором умовами.
Позивач на момент його укладення не скористався наданим йому законом правом за наявності заперечень щодо окремих умов правочину скласти протокол розбіжностей (ч. 4 ст. 181 Господарського кодексу України).
Посилання позивача на те, що додатковий договір № 3 від 29.03.2013 укладений особою з перевищенням повноважень, оскільки загальні збори учасників товариства щодо затвердження чи схвалення рішення про укладення договору про зміну не проводились та відповідний протокол відсутній спростовуються наявним в матеріалах справи протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Українська промислова компанія «Артем-Агро» № 7 від 26.03.2013, згідно якого погоджено збільшення діючого ліміту по договору та директора товариства Лемешко О.А. уповноважено на укладення відповідного договору.
У відповідності до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним і настанням відповідних наслідків.
Згідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначаються загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Так, частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивач не надав до суду доказів, які б підтверджували той факт, що договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Згідно з п. 2.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Судом встановлено, що правові підстави для визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011 та договору про внесення змін № 3 від 29.03.2013 до договору про відкриття кредитної лінії № 44-Н/11/66/ЮО від 30.08.2011 відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами про визнання недійсним договору.
Зважаючи на вищенаведене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська промислова компанія «Артем-Агро» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-
В позові відмовити повністю.
Повне рішення складено 15.12.2015.
СуддяВ.В. Сівакова