Рішення від 13.10.2015 по справі 910/18729/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2015Справа №910/18729/15

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз"

до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 32 899,55 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Замкова М.О - представник, довіреність № 4707/18 від 12.10.2015

Від відповідача: Конопліцький І.В. - представник, довіреність № 14 - 10 від 14.01.2015

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 32899,55 грн., а також судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1 827,00 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виникнення у відповідача зобов'язання з оплати вартості робіт (послуг) з експлуатації об'єкта газопостачання відповідно до умов Договору оренди газопроводів та споруд на них № 14/1292/04 від 01.10.04 р., укладеного шляхом внесення змін до нього, викладених у вигляді Додаткової угоди до договору оренди в редакції типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, який затверджений постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, на підставі рішення господарського суду міста Києва від 28.05.14 р. у справі № 910/84114/14, а також повернення перерахованих позивачем на підставі попередньої редакції вказаного договору коштів як безпідставно отриманих.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2015 порушено провадження у справі № 910/18729/15, позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до розгляду на 18.08.2015.

У судове засідання 18.08.2015 з'явився уповноважений представник відповідача.

Уповноважений представник позивача у судове засідання 18.08.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце судового розгляду 18.08.15 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103035300272.

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 18.08.15 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли пояснення № 3799/18 від 14.08.2015 та клопотання про розгляд справи без участі представника позивача. Пояснення та клопотання судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.08.2015 розгляд справи відкладено на 16.09.2015.

У судове засідання 16.09.2015 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 16.09.15 р. представниками сторін подане спільне клопотання б/н від 16.09.2015 про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів, яке судом долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 16.09.15 р. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 07.10.15 р..

Ухвалою суду від 16.09.2015 за клопотанням представників сторін продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судове засідання 07.10.2015 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представник відповідача подав відзив на позовну заяву б/н від 07.10.2015, в якому останній зазначив, що 28.05.2014 рішенням господарського суду м. Києва у справі №910/4114/14 задоволено позов ПАТ "Хмельницькгаз" в повному обсязі та внесено зміни в договір оренди шляхом його викладення у вигляді додаткової угоди до договору оренди в редакції типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, який затверджений постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2015 скасовано. Постановою Вищого господарського суду від 15.01.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 скасовано, рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014 залишено без змін.

Таким чином, внесено змін до договору оренди з ПАТ "Хмельницькгаз" шляхом його викладення у вигляді Додаткової угоди № 1 до договору оренди в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи. Додаткова угода до договору оренди з ПАТ "Хмельницькгаз" набрала чинності з 13.05.2013. Як зазначив відповідач, до набрання чинності рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/4114/14 відповідачем була здійснена оплата по договору оренди відповідно до підписаних актів виконаних робіт за травень-червень 2013 року, в зв'язку з чим відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити. Відзив на позовну заяву долучено судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.10.2015 судом оголошено перерву до 13.10.2015.

У судове засідання 13.10.2015 з'явились уповноважені представники позивача та відповідача.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 13.10.15 р. суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколі судового засідання.

Перед початком розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні 13.10.2015 підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, відповів на питання суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2015 заперечив проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, відповів на питання суду.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 01 жовтня 2004 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (орендар за договором, позивач у справі) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (орендодавець за договором, відповідач у справі) було укладено Договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно, перелік якого наведений у додатку, вартість якого визначена згідно з актом про оцінку вартості основних засобів і становить 1 230 153,73 грн.. Майно передається в оренду з метою забезпечення безперебійного та безаварійного постачання природного газу споживачам Хмельницької області та отримання на цій основі прибутку.

Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається орендодавець, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2 Договору).

Розділами 2-9 Договору передбачено умови передачі та повернення майна, орендну плату, використання амортизаційних відрахувань, обов'язки орендаря, права орендаря, обов'язки орендодавця, права орендодавця, відповідальність і вирішення спорів за договором тощо.

Відповідно до наявної в матеріалах справи засвідченої належним чином копії Договору останній підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Судом встановлено, що укладений Договір за своїм змістом та правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та § 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу ч.6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до п. 2.1 Договору орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передачі майна. Обов'язок із складання акту приймання - передачі майна покладається на сторону, яка передає майно іншій стороні договору (п.2.5 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до умов Договору відповідач передав, а позивач прийняв у користування об'єкт - газопровід до спеціалізованої школи - інтернату для дітей сиріт та дітей із затримкою розумового розвитку с. Голенищево Чемеровського району Хмельницької області довжиною 13,3 км балансовою вартістю 1025128,11 грн., що підтверджується відповідним належним чином оформленим актом приймання-передачі майна, яке передається в оренду ВАТ «Хмельницькгаз» від 01.10.04 р., підписаним обома сторонами без зауважень (додаток до Договору).

За змістом частини 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 10.1 Договору цей договір укладено строком на 360 днів, що діє з 01.10.2004 р. до 25.09.2005 р. включно.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно п. 3.1 Договору орендна плата визначається на підставі розрахунку орендної плати та протоколу узгодження орендної плати, які є невід'ємною частиною цього договору, і становить без ПДВ за перший місяць оренди 2 050,26 грн.. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством.

Пунктом 3.2 Договору визначено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за цей же місяць.

Відповідно до п. 3.3 Договору орендна плата перераховується на поточний рахунок орендодавця щокварталу не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку, змін централізованих цін і тарифів та в інших випадках, передбачених чинним законодавством (п.3.5 Договору).

Судом встановлено за матеріалами справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, що на виконання умов Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 після 13.05.2013 позивач здійснював орендну оплату платіжними дорученнями: №BN-72137 від 03.06.2013 на суму 5874,76 грн. (зарахована 04.06.13 р.), №BN-72992 від 26.06.2013 на суму 5874,76 грн. (зарахована 26.06.13 р.), №BN-73015 від 26.06.2013 на суму 5,87 грн. (зарахована 26.06.13 р.), №BN-73918 від 30.07.2013 на суму 5880,63 грн. (зарахована 30.07.13 р.), №BN-74821 від 09.09.2013 на суму 5874,75 грн. (зарахована 09.09.13 р.), №BN -76047 від 24.10.2013 на суму 5833,63 грн. (зарахована 24.10.13 р.), всього на загальну суму 29344,40 грн.. Вказаний факт підтверджується копіями відповідних платіжних доручень та виписками банку по рахунку позивача за вказані дати.

Суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб'єктів природних монополій" №5021-VI від 22.06.2012 р., який вступив в дію 01.01.2013 р., було внесено зміни до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" яким зокрема визначено, що експлуатація складових Єдиної газотранспортної системи України (ЄГТЄУ) здійснюється виключно газорозподільними або газотранспортними підприємствами. Власники складових ЄІТСУ зобов'язані передати належні їм складові ЄГТЄУ у власність, господарське відання чи користування газотранспортному або газорозподільному підприємству чи укласти з газотранспортним або газорозподільним підприємством договір про експлуатацію таких складових, відповідно до типових форм, затверджених Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ).

Постановою Національної комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики №228 від 07.03.2013 р. (далі - Постанова № 228) затверджено Типовий договір на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), та у відповідності з вимогами пункту 2 вказаної постанови зобов'язано власників складових ЄГТЄУ та газотранспортним і газорозподільним підприємствам привести свої договірні відносини у відповідність до вимог Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами), затвердженого цією постановою, у місячний строк з дня набрання нею чинності.

Пунктом 4 вищевказаної постанови НКРЕ передбачено набрання чинності даною постановою з 01 квітня 2013 р., але не раніше дня її офіційного опублікування, яке відбулось 12.04.2013 р., яке є даною набрання чинності останньою. Отже, сторони були зобов'язані привести свої договірні відносини у відповідності до вимог чинного законодавства України до 13.05.2013р..

Як встановлено судом за матеріалами справи, в зв'язку з незгодою відповідача щодо приведення існуючого укладеного між сторонами Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 р. у відповідність до норм чинного законодавства позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про внесення змін в договір оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 р. в редакції додаткової угоди № 1, викладеній у вказаній заяві.

Рішенням господарського суду м. Києва від 28.05.2014 у справі №910/4114/14 задоволено позов ПАТ "Хмельницькгаз" в повному обсязі та внесено зміни в договір оренди шляхом його викладення у вигляді додаткової угоди до договору оренди в редакції типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України, який затверджений постановою НКРЕ від 07.03.2013 №228 "Про затвердження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2015 скасовано.

Постановою Вищого господарського суду від 15.01.2015 постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 скасовано, рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Згідно п. 2.6. Постанови № 18 не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій). Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва та постановою Вищого господарського суду України у справі № 910/4114/14, які набрали законної сили, не підлягають доказуванню та можуть бути спростовані не інакше, як шляхом скасування відповідного судового рішення.

Отже, згідно вказаних судових рішень у справі № 910/4114/14 Додатковою угодою №1 викладено умови Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 13.05.2013 відповідно до Типового договору затвердженого постановою НКРЕ №228 від 07.03.2013 (далі - Договір 1).

Згідно рішення господарського суду міста Києва від 28.05.14 р., залишеного силі постановою Вищого господарського суду України від 15.01.15 р. в преамбулі Договору 1 зазначено, що Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України» (замовник за договором, відповідач у справі) та Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (Виконавець за договором, позивач у справі) керуючись Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" уклали Договір, за яким замовник передає виконавцю в експлуатацію складові Єдиної газотранспортної системи, які безпосередньо приєднані до газових мереж виконавця, який є газорозподільним підприємством, та використовуються для забезпечення розподілу природного газу.

Під складовими Єдиної газотранспортної системи згідно умов п. 1.2 Договору 1 розуміється об'єкт газопостачання, наданий замовником для експлуатації виконавцем, що перебуває у власності замовника, вказаний сторонами в додатку 1 до нього Договору (далі - об'єкт).

Розділами 3 - 5 Договору 1 сторонами визначені права та обов'язки сторін, їх відповідальність тощо.

Відповідно до п. 6.1. Договору 1 цей Договір є укладеним і набирає чинності з 13.05.2013 року і діє до 31.12.2018 року. Якщо протягом 1 місяця до закінчення строку дії цього Договору жодна із Сторін не заявляє про припинення його дії, цей Договір вважається укладеним на такий самий новий строк та на тих самих умовах.

Судом встановлено, що укладений правочин - Договір 1 за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Так, відповідно до п.п. 1.3, 1.4 Договору 1 надання послуг з експлуатації об'єкта включає здійснення Виконавцем комплексу технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим Договором та чинними нормативно-правовими актами (далі - послуги (роботи).

Перелік послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються Виконавцем (додаток 2), у якому вказується, зокрема, графік виконання та вартість таких послуг (робіт), є невід'ємною частиною цього Договору.

Як визначено в п. 2.4 Договору 1 фактичні обсяги наданих послуг (робіт) оформлюються щокварталу актом наданих послуг (робіт), який складається та подається Виконавцем на розгляд Замовника у двох примірниках. Замовник зобов'язується протягом 20 днів від дати передачі актів наданих послуг (робіт) підписати їх та повернути один примірник кожного акта Виконавцю або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання такого акта. У випадку неповернення Замовником акта наданих послуг (робіт) та ненадання обґрунтованих заперечень щодо нього у визначений строк, цей акт вважається погодженим Замовником в редакції Виконавця.

Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до умов Договору 1 позивачем було надано відповідачеві послуги за період другий квартал 2013 р. - четвертий квартал 2014 р. на загальну суму 5829,25 грн.. При цьому, листом № 479/18 від 06.02.15 р. позивач згідно п. 2.4 Договору 1 склав та направив на адресу відповідача для підписання акти надання послуг (виконання робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються виконавцем замовнику, та відповідні рахунки на оплату за вказаний період, а саме: Акт за другий квартал 2013 р. на суму 218,11 грн., за третій квартал 2013 р. на суму 1441,65 грн., за четвертий квартал 2013 р. на суму 572,16 грн., за перший квартал 2014 р. на суму 538,08 грн., за другий квартал 2014 р. на суму 572,16 грн., за третій квартал 2014 р. на суму 1758,32 грн., за четвертий квартал 2014 р. на суму 728,77 грн., а також відповідні рахунки від 04.02.15 р. №№ 000004208, 000004215, 000004218, 000004217, 000004216, 000004219, 000004220, копії яких наявні в матеріалах справи.

Факт надсилання вказаних рахунків та актів на адресу відповідача та отримання їх останнім 11.02.15 р. підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку № 8192 від 09.02.15 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2900722355200.

В свою чергу вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення, мотивованої відмови від підписання актів не надано. Сума належна до сплати за надані послуги згідно вказаних актів сплачена не була.

Проте, оскільки у відповідності до умов п. 2.4 Договору 1 докази надання заперечень щодо актів або письмової мотивованої відмови від підписання останніх у визначений строк відсутні, за умови неповернення отриманих 11.02.15 р. складених та підписаних позивачем актів останні згідно вказаного пункту Договору 1 вважаються погодженими замовником в редакції виконавця.

Будь-які заперечення щодо повного та належного надання послуг за Договором 1 відсутні. Факт надання послуг за вказаними актами згідно умов Договору 1 відповідачем не заперечувався.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання з надання послуг експлуатації об'єкта у відповідності до умов Договору 1 та в обсягах, зазначених в актах надання послуг (виконання робіт), а відповідачем, у свою чергу, прийнято надані послуги у вказаних обсягах без будь - яких зауважень та заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.2, 2.3 Договору 1 вартість послуг (робіт) визначається Сторонами відповідно до переліку послуг (робіт) з експлуатації об'єкта газопостачання, що надаються Виконавцем Замовнику та становить 4963,88 грн., крім того, податок на додану вартість 827,31 (20%) грн.; замовник сплачує виконавцю вартість послуг (робіт) з експлуатації об'єкта Замовника, визначену в пункті 2.1 цього розділу, на поточний рахунок Виконавця з урахуванням податку на додану вартість в такому порядку: замовник сплачує щоквартально різними частинами вартість послуг в розмірі визначеної у п. 2.1. на підставі виставлених рахунків. Оплата проводиться протягом трьох банківських днів з дня видачі рахунку.

Згідно умов п. 2.5 Договору остаточний розрахунок за послуги (роботи), визначені пунктом 2.3 цього розділу, а також за надання додаткових послуг (робіт) Власнику, пов'язаних з експлуатацією об'єкта здійснюється не пізніше п'яти календарних днів після підписання акта наданих послуг (робіт) на підставі рахунка Виконавця.

Виходячи з приписів вищенаведених положень законодавства та умов Договору прийняття відповідачем наданих позивачем послуг за умови відсутності заперечень щодо їх надання або відмови від прийняття є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити надані за Договором 1 послуги відповідно до змісту складених актів та виставлених рахунків.

Проте, оскільки оплата наданих позивачем послуг відповідачем здійснена не була позивач з метою досудового врегулювання спору звернувся до відповідача з претензією № 3172/18 від 06.07.15 р. про сплату 5829,25 грн. заборгованості та повернення 27070,30 грн. коштів, перерахованих в якості орендної плати за Договором № 14/1292/04 від 01.10.04 р., що підтверджується фіскальним чеком від 16.07.15 р. та описом вкладення від 16.07.15 р..

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно частин 1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, станом на момент подання позовної заяви відповідач свої зобов'язання щодо оплати наданих послуг в сумі 5829,25 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору 1 не виконав, в результаті чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором 1 у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п. п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників судового процесу. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 в редакції Договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України від 13.05.2013 або його окремих положень суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов в частині стягнення з відповідача 5829,25 грн. оплати за надані послуги доведений позивачем, факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором 1 підтверджується матеріалами справи, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 5829,25 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заявлених позивачем в позовній заяві позовних вимог про стягнення з відповідача на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України 27070,30 грн., перерахованих позивачем в якості оплати за Договором оренди газопроводів та споруд на них № 14/1292/04 від 01.10.04 р. суд зазначає, що згідно п.3.2 рішення Конституційного Суду України 10.11.2011р. № 15-рп/2011 у справі № 1-26/2011 регулювання договірних цивільних відносин здійснюється як самостійно їх сторонами, так і за участю держави відповідно до положень Цивільного кодексу України.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, особи при укладенні угоди повинні враховувати межі дозволеності угод і призначення їх у суспільстві, дотримуватись вимог цивільного законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України у справі №8/5025/1402/12 від 24.12.2013р..

Суд звертає увагу, що згідно ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до п. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 ст. 631 Цивільного кодексу встановлено, що сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Зокрема, відповідно до умов п. 6.1. Договору 1 цей Договір є укладеним і набирає чинності з 13.05.2013 року і діє до 31.12.2018 року.

Тобто, зважаючи на набрання чинності рішенням господарського суду міста Києва у справі № 910/4144/14 від 28.05.14 р. у ПАТ «Хмельницкгаз» та враховуючи редакцію Договору оренди газопроводів та споруд на них, визначену Додатковою угодою № 1, якою внесено зміни до останнього і згідно якої передбачений обов'язок відповідача з оплати наданих позивачем послуг, з 13.05.13 р. відсутній обов'язок зі сплати на корить відповідача орендної плати за Договором оренди газопроводів та споруд на них №14/1292/04 від 01.10.2004 р..

При цьому, за умовами Договору 1 позивач як виконавець послуг з експлуатації об'єкта здійснює комплекс технічних заходів, необхідних для забезпечення розподілу (транспортування) природного газу, виконання робіт з технічного обслуговування, огляду, обстеження та поточного ремонту, в строки та порядку, що передбачені цим Договором та чинними нормативно-правовими актами, проте не здійснює оренду майна, визначеного умовами Договору №14/1292/04 від 01.10.2004 р..

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. При цьому в силу частини другої цієї статті зазначені положення застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї статті застосовується також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто, аналіз ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов'язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Аналізуючи наведені законодавчі положення, суд звертає увагу сторін, що об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Таким чином, передумовою для задоволення вимог про повернення безпідставно збереженого майна є, зокрема, встановлення факту його збереження за рахунок іншої особи. При цьому, вказані обставини мають бути доведені відповідними доказами.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як зазначено вище, відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У відповідності до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з системного аналізу зазначених положень та ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України суд доходить висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Якщо зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 Цивільного кодексу України до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

У зв'язку з цим, сплачені за оренду грошові кошти за період травень-вереснь 2013 р. є безпідставно набутими відповідачем, оскільки з набранням законної сили рішення господарського суду м. Києва від 28.05.2014 по справі № 910/4114/14 у ПАТ "Хмельницькгаз" відпала правова підстава щодо орендної плати, а тому орендар звільнений від обов'язку зі сплати орендної плати за даний період часу.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що зв'язку зі зміною умов Договору шляхом укладення Додаткової угоди № 1 з 13.05.13 р. попередня редакція договору втратила чинність, положення ст.1212 ЦК України до існуючих між позивачем та відповідачем правовідносин застосовуються в комплексі з положеннями ч. 6 ст.762 ЦК України, отже підстави отримання відповідачем коштів в сумі 27070,30 грн. (за період з 13.05.13 р. по 30.09.13 р.) сплачених позивачем в якості орендної плати відпали.

При цьому заперечення відповідача проти позову з посиланням на сплату заявленої позивачем до стягнення заборгованості за Договором оренди за період травень - червень 2013 р. судом до уваги не приймаються з огляду на відсутність будь - яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.12 р. "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4-2, 4-3, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" (29000, м. Хмельницький, пр-т Миру, 41; код ЄДРПОУ 05395598) 32 899 (тридцять дві тисячі вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 55 коп. та 1 827,00 грн. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень нуль копійок) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 17 грудня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Суддя А.М. Селівон

Попередній документ
54462484
Наступний документ
54462486
Інформація про рішення:
№ рішення: 54462485
№ справи: 910/18729/15
Дата рішення: 13.10.2015
Дата публікації: 24.12.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; надання послуг