61022, м.Харків, пр.Леніна, 5
іменем України
07.12.2015 Справа № 908/5177/15
Господарський суд Донецької області у складі
головуючого судді Кучерявої О.О.,
при секретарі судового засідання Соколовій С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства «Шосткінське лісове господарство», Сумська область, смт. Вороніж
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром», м. Донецьк
про стягнення боргу в розмірі 27765, 22 грн., 3% річних в розмірі 1099, 96 грн., інфляційні витрати в розмірі 15956 грн.,
за участю представників:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
Державне підприємство «Шосткінське лісове господарство» звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» про стягнення боргу в розмірі 27765, 22 грн., 3% річних в розмірі 1099, 96 грн., інфляційні витрати в розмірі 15956 грн.
Правовою підставою стягнення позивач вважає норми статей 525, 526, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 265, 193 Господарського кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на не виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором купівлі - продажу необробленої деревини № 22 від 18.02.2014р., внаслідок чого, з урахуванням часткової заборгованості, сума боргу становить 27765, 22 грн.
В порядку встановленому статті 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1099, 96 грн., інфляційні витрати в розмірі 15956 грн. На підставі зазначеного просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 17 листопада 2015 року за клопотанням представника позивача продовжено процесуальний строк розгляду справи на 15 днів.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був належним чином повідомлений. Причини неявки невідомі, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило. 07 грудня 2015 року через канцелярію суду надав додаткові пояснення та документи, які просив долучити до матеріалів справи. Зазначив, що підтвердженням виконання позивачем свого обов'язку з поставки товару є виписані податкові накладні та здійснена відповідачем часткова оплата за товар згідно договору №22 від 18.02.2014р. просив задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи був належним чином повідомлений, заяв про розгляд справи у його відсутність не надходило.
Клопотань щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням того, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а норми статті 129 Конституції України одним з принципів судочинства визначають свободу у наданні сторонами суду доказів та у доведенні перед судом їх переконливості, судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.
Перевіривши матеріали справи, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами. Вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд,
18 лютого 2014 року між Державним підприємством «Шосткинське лісове господарство» (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» (Покупець) укладений договір купівлі-продажу необробленої деревини №22 (надалі по тексту - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору за результатами проведення спеціалізованого аукціону із продажу ресурсів необробленої деревини заготівлі ІІ кварталу 2014 року, який відбувся 17.02.2014р., Продавець передає у власність на умовах франко-склад продавця (франко- нижній, франко- верхній) пиловник хвойний (товар),/лоти №№1732;1741;1745;1751, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.
Право власності на майно переходить до Покупця з моменту повної оплати продавцю вартості купленого на аукціоні товару та підписання акту його приймання - передачі (пункт 1.3 договору).
Асортимент пиловник хв.-280 куб.м/лоти №№1732;1741;1745;1751. Загальна сума договору 151900 грн. без ПДВ (пункти 3.1, 4.2 договору).
Відповідно до пункту 5.1 договору поставка товару по даному договору здійснюється згідно щомісячного графіку поставок, який є невід'ємною частиною договору, на умовах франко-склад продавця.
Місячна партія становить пропорційну частину загальної кількості товару, що забезпечує рівномірну поставку та погоджується сторонами графіком поставки (пункт 5.2 договору).
Згідно із пунктом 5.4 договору до комплекту товаросупровідних документів відносяться: товаротранспортна (залізнична) накладна; рахунок-фактура; податкова накладна; специфікація.
Платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок Продавця за кожну партію товару, згідно виставленого рахунку - фактури на протязі 5 календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати. Покупець зобов'язаний здійснювати попередню оплату за кожну партію товару на протязі 5-ти календарних днів з дати пред'явлення рахунку до сплати (пункти 7.1, 8.1 договору)
Предметом спору у даній справі є розрахунки за поставлену продукцію, а відтак кожна сторона повинна довести виконання нею зобов'язань виключно на підставі відповідних доказів, первинних бухгалтерських документів, які складаються при передачі продукції та її оплаті за господарським договором.
В якості доказів отримання відповідачем товару та виникнення у останнього грошового зобов'язання, позивачем надані накладні №149/6 від 07 квітня 2014 року на суму 39710, 35 грн., №149/61 від 07 квітня 2014 року на суму 11054, 87 грн., Специфікацію - накладну №270 від 07 квітня 2014 року, залізничну накладну.
Судовими доказами, за визначенням статей 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати обов'язкові реквізити, які передбачені певними нормативними актами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі по тексту - Закон № 996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Частиною 11 статті 1 Закону № 996-XIV встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною 2 статті 9 Закону № 996-XIV первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення; для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи; первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до пункту 11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6), приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства-отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально-відповідальних осіб.
Позивачем не представлено жодного документу, який би підтверджував факт отримання відповідачем товару, свідчив про доручення відповідальній особі отримати товарно-матеріальні цінності за спірним правочином.
Стосовно наявних в матеріалах справи податкових накладних необхідно зазначити, що вони мають юридичну силу лише разом із належно оформленими первинними документами, що підтверджують факт отримання товару.
За таких обставин суд вважає за необхідне зазначити про те, що податкова накладна не може бути належним доказом підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за вказаним договором.
Також суд не приймає посилання позивача на часткову оплату за договором в якості доказу отримання відповідачем товару, у зв'язку із зазначенням останнім в якості призначення платежу саме договір без зазначення певного первинного бухгалтерського документу.
З огляду на вищевикладене, суду не надається можливим встановити факт поставки на підставі представленої позивачем податкової накладної. Інших доказів на підтвердження передачі товару відповідачу за спірним правочином позивач суду не надав.
У зв'язку з тим, що позивачем не доведений факт отримання товару відповідачем правові підстави для нарахування штрафних санкцій відсутні.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
За таких обставин суд дійшов висновку, що позивач не довів за допомогою належних та допустимих у розумінні статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказів, факт передачі товару та виникнення у відповідача заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підтверджуються необхідними конкретними доказами у зв'язку з чим вони є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, розподіл відповідних сум судового збору здійснено між сторонами за правилами статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Шосткінське лісове господарство», Сумська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерговуглепром» про стягнення боргу в розмірі 27765, 22 грн., 3% річних в розмірі 1099, 96 грн., інфляційні витрати в розмірі 15956 грн - відмовити.
У судовому засіданні 07 грудня 2015 року проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 11 грудня 2015 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Суддя О.О. Кучерява