15 грудня 2015 року Справа № 920/433/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:Панової І.Ю.,
суддів:Жукової Л.В. (доповідач), Білошкап О.В.,
розглянувши касаційну скаргу Фонду Державного майна України
на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015
у справі № 920/433/15 господарського суду Сумської області
за позовом1.ОСОБА_8, 2. ОСОБА_5, 3. ОСОБА_6
до відповідачаФонду Державного майна України
проскасування наказу Фонду Державного майна України від 27.02.2015 № 266
за участю представників сторін:
Фонду Державного майна України - Сіднєнка О.Л.; ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10
В червні 2015 року ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулися до господарського суду Сумської області із позовом до Фонду Державного майна України в якому просили скасувати Наказ Фонду державного майна України від 27.02.2015 №266.
Рішенням господарського суду Сумської області від 24.07.2015 року у справі № 920/433/15 (суддя Коваленко О.В.) у задоволені позову відмовлено.
Перший позивач оскаржив наведене рішення до Харківського апеляційного господарського суду, пославшись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права просив рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2015 року у справі № 920/433/15 скасувати та прийняти нове рішення яким позов задовольнити та скасувати Наказ Фонду Державного майна України від 27.02.2015 № 266.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №920/433/15 (головуючий суддя: Черленяк М.І., судді Тихий П.В., Хачатрян В.С.) апеляційну скаргу першого позивача задоволено. Рішення господарського суду Сумської області від 24 липня 2015 року у справі №920/433/15 скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Скасовано Наказ Фонду державного майна України від 27.02.2015 № 266.
Фонд Державного майна України у касаційній скарзі, з урахуванням усних пояснень у судовому засіданні, просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015, пославшись на порушення та невірне застосування судом другої інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 12, 43 Господарського процесуального кодексу України, ст. 35 "Про акціонерні товариства".
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено під час розгляду справи судом першої інстанції, на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11.07.2012 №469-р "Питання державної холдингової компанії "Титан України" державний пакет акцій ПАТ "Сумихімпром" у розмірі 100 відсотків статутного капіталу товариства був вилучений із статутного капіталу ПАТ "ДХК "Титан України" та переданий в управління Фонду державного майна України.
Згідно наказів Фонду державного майна України від 21.05.2013 №670 та від 17.10.2013 №3124 проведено пільговий продаж акцій ПАТ "Сумихімпром", за результатами якого 27 осіб придбали 0,00475% акцій ПАТ "Сумихімпром", що еквівалентно 82620 акцій (загальна номінальна вартість 20655 грн.) на загальну суму 10327,00 грн.
Громадяни ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 згідно довідки № 1627 від 10.03.2015 володіють 3060 шт. простих іменних акцій (0,0002%) кожен, Держава в особі Фонду державного майна України є власником 99,9953% простих іменних цінних паперів ПАТ "Сумихімпром".
Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 27.02.2015 №266 припинено контракт №697 від 01.03.2013 з керівником виконавчого органу ПАТ "Сумихімпром" ОСОБА_11, а також припинено виконання ОСОБА_11 повноважень голови правління ПАТ "Сумихімпром", що стало підставою для подання ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 позову до господарського суду сумської області, який мотивований тим, що своїм рішенням Фонд державного майна України порушив їх права як акціонерів ПАТ "Сумихімпром", оскільки він не є єдиним акціонером та не має права самостійно приймати рішення щодо припинення повноважень голови правління ПАТ "Сумихімпром".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав право самостійно вирішувати питання припинення повноважень голови правління акціонерного товариства, оскільки 01.03.2013 саме відповідач одноособово уклав з ним контракт № 697.
Харківський апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові із рішенням суду першої інстанції не погодився та встановив таке.
01.03.2013 між Фондом державного майна України та ОСОБА_11 укладено контракт №697, відповідно до якого ОСОБА_11 призначається головою правління ПАТ "Сумихімпром" на строк з 01.03.2013 по 01.03.2015.
Згідно п. 1.2. контракт є трудовим договором, на підставі якого виникають трудові стосунки між керівником та Фондом, які з боку останнього реалізовуються виконавчим органом ПАТ (правлінням товариства), трудові відносини сторін за контрактом регулюються Кодексом законів про працю України та іншими нормативними актами.
Відповідно до п. 6.2. контракт припиняється після закінчення строку його дії.
У ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що кожною простою акцією акціонерною товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи власне рішення про задоволення позовних вимог, апеляційний господарський суд у оскаржуваній постанові виходив з того, що приймаючи спірний наказ про припинення повноважень голови правління, відповідач не врахував ту обставину, що на час прийняття він не володів 100% акцій товариства, як це було на час укладення контракту № 697, отже, на думку колегії суддів другої інстанції, суд першої інстанції не врахував, що відповідач не мав права одноособово вирішувати питання про припинення повноважень голови правління акціонерного товариства та не дотримався процедури скликання загальних зборів акціонерів, чим порушив вимоги ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства", в результаті чого були порушені права та інтереси позивачів, передбачені у ст. 25 Закону України "Про акціонерні товариства".
Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитися із висновками обох попередніх інстанцій, як такими, що зроблені через неповно встановлені фактичні обставини справи, визнаючи їх недостатньо обґрунтованими та передчасними.
У відповідності до вимог ст. 84 ГПК України судове рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Зазначеним вимогам рішення господарського суду першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Сумської області від 24.10.2011 порушено провадження у справі №5021/2509/2011 про банкрутство ПАТ "Сумихімпром" відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ухвалою суду від 30.10.2012 призначено керуючим санацією ПАТ "Сумихімпром" його керівника - голову правління ОСОБА_11
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" санація це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Умови й порядок здійснення господарської та будь-якої іншої діяльності товариства, яке перебуває у процедурі банкрутства, регламентуються Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки повноважень керуючого санацією підприємства-боржника, як у процедурі банкрутства, так після її завершення, до передачі повноважень керуючим санацією органам управління господарського товариства, обраним відповідно до його установчих документів.
За приписами частин 4, 7 статті 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня винесення ухвали про санацію керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією, крім випадку, передбаченого статтею 53 Закону; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією; у разі дострокового припинення процедури санації у зв'язку з укладенням мирової угоди або погашенням вимог кредиторів, керуючий санацією продовжує виконувати повноваження керівника (органів управління) боржника до призначення в установленому порядку керівника (органів управління) боржника.
У ч. 8 наведеної норми Закону зазначено, зокрема про те, що керуючий санацією може бути звільнений господарським судом від виконання повноважень керуючого санацією, про що виноситься ухвала, у таких випадках: за його заявою;
на підставі рішення комітету кредиторів у разі невиконання чи неналежного виконання ним своїх обов'язків. При цьому комітет кредиторів повинен запропонувати кандидатуру іншого керуючого санацією, про що виноситься ухвала господарського суду.
У ч. 2 ст. 41 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Аналіз наведених норм та встановлених у даній справі обставин дає підстави зробити висновок про те, що під час розгляду даної справи суди попередніх інстанцій, в порушення ст. ст. 41, 47, 43 ГПК України, обмежились застосуванням до спірних правовідносин положення Закону України "Про акціонерні товариства" та Кодексу законів про працю України та не врахували, що ПАТ "Сумихімпром" перебуває у процедурі санації, відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах та здійснили судовий розгляд без з'ясування всіх обставин та застосування відповідного законодавства у даному спорі.
За нормою ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, допущені тільки цим судом.
За таких обставин, оскільки порушення норм процесуального права допущено судами обох інстанцій, тому справа передається на новий розгляд до господарського суду Сумської області.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Фонду Державного майна України задовольнити частково.
Рішення господарського суду Сумської області від 24.07.2015 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.09.2015 у справі №920/433/15 скасувати.
Справу №920/433/15 передати до господарського суду Сумської області на новий розгляд.
Головуючий І.Ю. Панова
Судді Л.В. Жукова
О.В. Білошкап