21.12.2015 Справа № 756/9484/15-ц
Провадження № 2/756/4783/15
Ун. № 756/9484/15-ц
14 грудня 2015 року Оболонський районний суд м. Києва в складі:
головуючого: судді - Камбулова Д.Г.
при секретарі: - Ковган О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова С.В., про визнання майна спадковим та його поділу,
Позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова С.В. про визнання майна спадковим та його поділу в якому просив визнати спадковим майном квартиру АДРЕСА_1 (далі спірна квартира), визнати спадковим майном паркувальне місце НОМЕР_1, розташованого за адресою: проспект Героїв Сталінграду, буд. 6, що в м. Києві (далі паркомісце). В рамках поділу спадкового майна розділити зазначене спадкове майно в рівних частинах між позивачем, його малолітньою дитиною ОСОБА_4, відповідачем ОСОБА_8 та малолітнім ОСОБА_9
Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_10, який з 08.10.2011 року перебував у зареєстрованому шлюбі із позивачем, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб від 07.10.2011 року та свідоцтвом про смерть від 27.01.2015 року.
ІНФОРМАЦІЯ_4 від зареєстрованого шлюбу у позивача та померлого ОСОБА_10 народився син - ОСОБА_11, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження від 15.11.2011 року.
До реєстрації шлюбу між позивачем та померлим ОСОБА_10 останній, до березня 2006 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Під час зареєстрованого між померлим ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_3 шлюбу, остання уклала інвестиційний контракт (про інвестування будівництва житла) №88207 від 06.03.2004 року з відповідними додатковими угодами та додатками до нього (далі контракт).
Згідно умов контракту відповідач ОСОБА_3 здійснила інвестування в спірну квартиру в розмірі 334895,60 грн., що відповідає 100% проектної загальної площі квартири та підтверджується довідкою від 29.03.2004 року.
21.12.2005 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір інвестування у нерухомість та управління майном №91/273 предметом якого, було придбання у власність паркомісця, що підтверджується матеріалами справи.
Як убачається із платіжного доручення №1 від 26.12.2005 року повне перерахування коштів в розмірі 97290 грн. відповідно до договору інвестування у нерухомість та управління майном №91/273 від 21.12.2005 року було здійснено відповідачем ОСОБА_3
За час перебування померлого ОСОБА_10 і відповідача ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, у них народилися діти - відповідач ОСОБА_6, ОСОБА_12 та ОСОБА_9
Крім цього спадкоємцем відносно майна померлого ОСОБА_10. є його мати ОСОБА_14
У зв'язку із відмовою від своєї частки в праві на спадщину старшим сином померлого ОСОБА_10 - ОСОБА_12 та матір'ю померлого ОСОБА_14 на користь малолітнього сина позивача ОСОБА_11, прийняття спадщини відповідачем ОСОБА_6 та відповідачем ОСОБА_3, яка діє в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_9 та не вирішення питання про поділ спільного майна подружжя під час перебування померлого в першому шлюбі, позивач вважає, що його вимоги про визнання спірного майна спадковою масою та його поділ відповідно до кількості часток, підлягають задоволенню.
Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, з підстав зазначених у позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_6 та його представник, в судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог та вказували на те, що спірне майно не є спадковим, оскільки право власності на нього було набуте відповідачем ОСОБА_3 вже після розірвання шлюбу між нею та померлим, тому воно є власністю ОСОБА_3. Крім того вказували на пропуск позивачем строку позовної давності, що також є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на їх безпідставність та неправомірність.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином. На адресу суду надіслала заява про розгляд справи за її відсутності.
Вислухавши пояснення учасників, допитавши свідка, повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_10 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_3, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.
Під час зареєстрованого між ОСОБА_10 та відповідачем ОСОБА_3 шлюбу, остання уклала інвестиційний контракт (про інвестування будівництва житла) №88207 від 06.03.2004 року з відповідними додатковими угодами та додатками до нього.
Згідно умов контракту відповідач ОСОБА_3 здійснила інвестування у спірну квартиру в розмірі 334895,60 грн., що відповідає 100% проектної загальної площі квартири та підтверджується довідкою від 29.03.2004 року (а.с.47).
21.12.2005 року відповідач ОСОБА_3 уклала договір інвестування у нерухомість та управління майном №91/273 предметом якого, було придбання у власність паркомісця, що підтверджується матеріалами справи.
Як убачається із платіжного доручення №1 від 26.12.2005 року (а.с.54) повне перерахування коштів в розмірі 97290 грн. відповідно до договору інвестування у нерухомість та управління майном №91/273 від 21.12.2005 року було здійснено відповідачем ОСОБА_3
В березні 2006 року шлюб зареєстрований між ОСОБА_10 та ОСОБА_3 було розірвано.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про те, що спірне майно було придбано ОСОБА_10 та ОСОБА_3 під час перебування їх у зареєстрованому шлюбі.
Матеріали справи містять пояснення позивача про те, що спірне майно не є об'єктом спільної сумісної власності померлого ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_3, оскільки за життя померлого, спір щодо порядку користування даним майном та його розподілу не ставився та між сторонами не вирішувався. Тому дана обставина може свідчити лише про те, що все спірне майно повинно бути визнано судом спадковою масою і розподілено відповідно до кількості спадкоємців та їх прав на частки в ній.
В свою чергу, відповідач ОСОБА_6 стверджує, що померлий ОСОБА_6 ніколи не набував права власності на спірне майно, оскільки право власності на нього було зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 вже після розірвання шлюбу, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 31.07.2006 року та від 25.12.2008 року.
Разом із цим, з такими висновками сторін, суд повністю погодитися не може виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Як вбачається із ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.
За таких обставин, враховуючи норми чинного законодавства України, суд приходить до висновку про те, що оскільки спірне майно було придбано під час перебування померлого ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_3 у зареєстрованому шлюбі, то спірне майно було придбано ними в інтересах сім'ї, за їх рахунок та є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
Факт реєстрації відповідачем ОСОБА_3 права власності на спірне майно вже після розірвання шлюбу із померлим ОСОБА_10, не змінює його правового статусу і не свідчить про право особистої приватної власності одного із колишнього подружжя на нього.
Отже, вимога позивача про визнання усього спірного майна спадковим та включення його до спадкової маси, призведе до порушення права власності відповідача ОСОБА_3 на ту частку спільного сумісного майна, яке було набуте нею за час перебування в зареєстрованому шлюбі.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним (ч. 4 ст. 41 Конституції України).
Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 повідомив суду, що він та померлий ОСОБА_10 були близькими товаришами та йому відомо, що за життя, ОСОБА_10 прийняв рішення про своє розлучення з його дружиною - відповідачем ОСОБА_3 та вони мали намір вирішити питання про поділ спірного майна, однак вказане питання так вирішено і не було.
Зазначені покази допитаного свідка доводять ту обставину, що померлий ОСОБА_10 відносився до частини спірного майна як до свого, оскільки воно було набуте в період шлюбу.
За таких обставин, вимога позивача про віднесення усього спірного майна до спадкової маси, не підлягає задоволенню, оскільки всупереч ст. ст. 10,60 ЦПК України є недоведеною.
Крім цього з матеріалів справи вбачається, що в померлого ОСОБА_10 і відповідача ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі народилися діти - відповідач ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.
08.10.2011 року між ОСОБА_10 та позивачем було зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 08.10.2011 року.
Від зареєстрованого між ОСОБА_10 та позивачем шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дитина - ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Після смерті ОСОБА_16 було заведено спадкову справу до майна померлого.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів спадкової справи убачається, що спадкоємцями щодо майна померлого ОСОБА_10 є його діти від першого шлюбу ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3, дитина від другого шлюбу ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, позивач ОСОБА_2 - друга дружина померлого та мати померлого ОСОБА_14.
Згідно із ч.1 ст. 1273 ЦК України спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу за місцем відкриття спадщини.
Мати померлого - ОСОБА_14 та син померлого - ОСОБА_12 звернулися із відповідними заявами про відмову від прийняття спадщини за законом, яка відкрилася внаслідок смерті ОСОБА_10 на користь його малолітнього сина ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4.
За таких обставин, з урахуванням відмови вказаних вище спадкоємців від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця тієї ж черги, у померлого ОСОБА_10 лишилося чотири спадкоємці першої черги: ОСОБА_2 - дружина померлого, ОСОБА_4 - малолітній син померлого від другого шлюбу, ОСОБА_6 - донька від першого шлюбу та ОСОБА_9 - малолітній син померлого від першого шлюбу.
Зазначені спадкоємці мають право на частку в спадковому майні померлого.
Разом із цим, оскільки ні позивач, ні відповідачі не зверталися до суду із вимогою про право спільної власності померлого ОСОБА_10 та відповідача ОСОБА_3 на спірне майно, суд не в змозі визначити частки, які підлягають спадкуванню кожному із спадкоємців, оскільки таким чином, суд вийде за межі позовних вимог, що не допускається та може призвести до порушення прав кожної із сторін. Суд також звертає увагу на те, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Після роз'яснення судом сторонам їх прав, жодна із них такими, в повній мірі не скористалася.
Наявні в матеріалах справи докази, висновків суду не спростовують.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 190, 1261, 1270, 1273 ЦК України, ст. 60 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Єлістратова С.В., про визнання майна спадковим та його поділу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Апеляційному суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Д.Г.Камбулов