17 грудня 2015 року м. Київ К/9991/75219/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 по справі № 0670/1890/12
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку,-
Підприємець звернулась до суду з позовом, з урахуванням уточнень, в якому просить скасувати рішення Державної податкової інспекції від 24.02.2012 № 8799/10/17-2 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку та зобов'язати видати свідоцтво платника єдиного податку.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.06.2012 позов задоволено з тих підстав, що позивач не підпадає під обмеження встановлені абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України стосовно права бути платником єдиного податку.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позовних вимог Підприємця відмовлено.
Рішення обґрунтовано тим, що здійснення діяльності з виробництва, ремонту та торгівлі ювелірними виробами підпадає під обмеження, встановлені абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України, а тому Державна податкова інспекція правомірно відмовила у застосуванні спрощеної системи оподаткування та видачі свідоцтва про сплату єдиного податку.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 11.01.2012 Підприємець звернулась до Державної податкової інспекції із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування. У заяві позивач зазначила обрані нею види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 52.48.2 - роздрібна торгівлею годинниками та ювелірними виробами; 52.73.2 - ремонт ювелірних виробів; 36.22.0 - виробництво ювелірних виробів.
За результатами розгляду зазначеної зави відповідачем на підставі абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України було прийняте рішення від 24.02.2012 № 8799/10/17-2 про відмову у застосуванні Підприємцем спрощеної системи оподаткування та видачі свідоцтва платника єдиного податку.
Так, відповідно до абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України (в редакції, що набрала чинності з 01.01.2012) не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які здійснюють: видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" у Податковому кодексі України не визначено.
Згідно з п. 5.3 ст. 5 Податкового кодексу України терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Спеціальним законом, який здійснює державне регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, є Закон України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону дорогоцінними металами є золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо).
Поняття виробу з дорогоцінного металу наведе в Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, вставок дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали та вставки дорогоцінного каміння, затвердженій наказом Міністерства фінансів України № 244 від 20.10.1999.
Згідно з п. 1.5 зазначеної Інструкції виробом з дорогоцінного металу є будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
Таким чином, спеціальний Закон у галузі контролю за операціями з цінними металами відносить ювелірні вироби до дорогоцінних металів та, відповідно, торгівлю ювелірними виробами - до торгівлі дорогоцінними металами.
Системне тлумачення наведених законодавчих положень у взаємозв'язку з положеннями абз. 4 пп. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України свідчить про те, що з часу набрання чинності (з 01.01.2012) Законом України № 4014-VI від 22.03.2012 "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" фізичні особи - підприємці, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами не можуть бути суб'єктами спрощеної системи оподаткування.
За таких обставин переглянуте судове рішення апеляційної інстанції у справі відповідає приписам чинного законодавства, а доводи касаційної скарги визнаються непереконливими.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 відхилити.
Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 по справі № 0670/1890/12 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко