17 грудня 2015 року м. Київ К/9991/80350/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі № 2а-7687/12/2670
за позовом Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд"
до Державної податкової інспекції в м. Сумах Сумської області Державної податкової служби
до Державної податкової служби України
про скасування податкового повідомлення рішення,-
У червні 2012 року Підприємство звернулось до суду з позовом про скасування рішення Державної податкової інспекції від 22.05.2012 про залишення скарги без розгляду та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.04.2012 № 0002011502/2890, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за основним платежем у сумі 5 585,94 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 792,97 грн. за порушення вимог Податкового кодексу України.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.08.2012 позов задоволено частково, визнано нечинним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 06.04.2012 0002011502/2890, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимого в частині суд виходив з того, що зміна розміру земельного податку, у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України є підставою для перегляду установленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі, проте, не є підставою для автоматичного підвищення розміру орендної плати, встановленого у договорі оренди.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення обґрунтовано тим, що річна сума орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, визначається відповідно до умов договору оренди, але її розмір не може бути меншим ніж встановлено пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач до Вищого адміністративного суду України подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги Підприємство зазначає, що орендна плата за користування земельними ділянками має договірне походження, а зміна розміру орендної плати повинна бути оформлена у відповідності до вимог чинного законодавства шляхом внесення відповідних змін до договору оренди.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Як встановлено судами, передумовою прийняття спірного податкового повідомлення - рішення були висновки фахівців контролюючого органу за результатами камеральної перевірки даних, задекларованих Підприємством в податковій декларації з плати за землю за 2012 рік, викладені в акті від 20.03.2012 №1680/152/23744453, про порушення позивачем вимог пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, що полягало у заниженні податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб за січень 2012 року на суму 5 585,94 грн. внаслідок нарахування та сплати орендної плати за договором оренди землі в розмірі 1,5% від грошової оцінки, замість встановлених Податковим кодексом України 3 %.
Зі змісту Земельного кодексу України та Закону України від 06.10.1998 № 161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.
З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, зокрема, пп. 9.1.10 п. 9.1 ст. 9 визначено, що плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів та в силу вимог пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
А відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Так, пп. 14.1.136. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, що кореспондується зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначає, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Справляння плати за землю, в тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.
Так, дійсно розмір та умови внесення орендної плати встановлюються сторонами у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (п. 288.1 ст. 288 ПК).
Проте, пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХIII ПК; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та не може перевищувати, зокрема, для інших земельних ділянок, наданих в оренду, 12 % нормативної грошової оцінки (пп. 288.5.2 п. 288.5).
Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.
Отже, з аналізу наведених правових норм вбачається, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 вказаного Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати визначеної у договорі.
При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності (п. 5.2 ст. 5), до моменту внесення до договору оренди відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку про правомірність збільшення Підприємству суми грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності з юридичних осіб згідно податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції від 06.04.2012 № 0002011502/2890.
Вказаний висновок узгоджується також із практикою Верховного Суду України. Так, у справі № 21-274а14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумська фірма "Усе для дому" до Державної податкової інспекції у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення у своєму рішенні від 02.12.2014, Суд зазначив, що з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності має відповідати вимогам пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати. При цьому, до моменту внесення до договору відповідних змін розмір орендної плати не може бути меншим, ніж встановлений пп. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України.
Враховуючи вищезазначене, суд касаційної інстанції відхиляє доводи Підприємства, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування судового рішення апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями "МакДональдз Юкрейн Лтд" відхилити.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.12.2012 по справі № 2а-7687/12/2670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді І.Я. Олендер
А.О. Рибченко