25 листопада 2015 року м. Київ К/9991/96527/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Бившевої Л.І.,
суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,
секретар судового засідання Латишева Л.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року
у справі № 2-а-7387/09/0470
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську
про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську (далі - відповідач) про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000721701 від 27 лютого 2009 року.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року у задоволені позову було відмовлено повністю.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року було скасовано. Позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Дніпродзержинську від 27 лютого 2009 року № 0000721701 про застосування штрафних санкцій у сумі 36500,00 грн.
В касаційній скарзі ДПІ у м. Дніпродзержинську, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 березня 2010 року залишити в силі.
У запереченні на касаційну скаргу фізична особа - підприємець ОСОБА_1, посилаючись на те, що постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року є законною та обґрунтованою, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
ДПІ у м. Дніпродзержинську була проведена планова виїзна перевірка суб'єкта господарювання, фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2008 року, за результатами якої складений акт № 697/122/17-328-2396710590 від 18 лютого 2009 року.
За висновками акта перевірки, позивачем були порушені, зокрема, вимоги статті 1, пункту 1 статті 3, пункту 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Зокрема в акті перевірки було вказано, що в 1 кварталі 2007 року позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, не вів книгу обліку доходів та витрат. Обсяг виручки від здійснення підприємницької діяльності за даний період згідно наданого звіту платника єдиного податку склав 7300,00 грн. Вказані кошти були отримані позивачем готівкою, проте не проведені через реєстратор розрахункових операцій, тоді як позивач повинен був його використовувати, оскільки не вів книгу обліку доходів та витрат.
27 лютого 2009 року ДПІ у м. Дніпродзержинську на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0000721701, яким згідно пунктом 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» застосувала до ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції у сумі 36500,00 грн.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволені позову виходив з того, що позивач, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, не зобов'язаний був застосовувати електронні контрольно-касові апарати при розрахунках зі споживачами, але зобов'язаний був вести книгу обліку доходів і витрат, проте оскільки такий обов'язок ним винизаний не був, то, відповідно, він повинен був застосовувати реєстратор розрахункових операцій.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що податковим органом був пропущений строк застосування до суб'єкта господарювання адміністративно-господарських санкцій, визначений статтею 250 Господарського кодексу України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.
Відповідно до пункту 1 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.
Пунктом 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг) суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та знайшло своє підтвердження у акті перевірки, позивач є платником єдиного податку.
Також, судами було встановлено, що у позивача відсутня книга обліку доходів і витрат, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення від 05 березня 2009 року № 25 (арк. справи 49).
Як вбачається з матеріалів справи та знайшло своє відображення у акті перевірки, порушення позивачем вимог статті 1, пункту 1 статті 3, пункту 6 статті 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» мали місці у 1 кварталі 2007 року.
Разом з цим, оспорюване рішення № 0000721701 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було прийняте податковим органом 27 лютого 2009 року.
За своєю суттю передбачені статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому їх застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що порушення органом державної податкової служби строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог про скасування такого рішення.
Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.
Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Дніпродзержинську підлягає залишенню без задоволення, а постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: _____________________ Л.І. Бившева
Судді: _____________________ А.М. Лосєв
_____________________ Т.М. Шипуліна