10 грудня 2015 року м. Київ К/800/12556/14
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді суддів Тракало В.В., Іваненко Я.Л., Мойсюка М.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року у справі за позовом відділу державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області до прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області про скасування постанови,
У червні 2013 року відділ державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області звернувся до суду з позовом до прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області, в якому просив скасувати постанову прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області від 5 червня 2013 року № 44 «Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів».
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, позов задоволено. Скасовано постанову прокуратури м. Южноукраїнська від 5 червня 2013 року № 44 «Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів».
У касаційній скарзі ставиться питання про скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 5 червня 2013 року прокуратурою м. Южноукраїнська Миколаївської області прийнято постанову «Про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів», в якій зазначено, що прокуратурою отримані дані, які свідчать про неналежне виконання відділом державної виконавчої служби Южноукраїнського міського управління юстиції Миколаївської області виконавчих документів, а саме постанов у справах про накладення адміністративних стягнень у вигляді штрафу. У зв'язку із цим відповідач визнав за необхідне залучити співробітників органів, які є стягувачами за цими документами, витребувати від позивача необхідні матеріали і документи та постановив провести перевірку з питань додержання законодавства при примусовому виконанні постанов у справах про адміністративні правопорушення із залученням стягувачів.
Вирішуючи спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того що, постанова відповідача фактично містить розпорядження прокуратури на проведення перевірки виконавчих проваджень, а згідно Закону України "Про виконавче провадження" відповідач не наділений правом на здійснення нагляду за законністю виконавчих проваджень і отримання з них матеріалів.
Згідно ст. 19 Закону України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 року № 1789-XII предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів є: відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Отже, законність виконавчого провадження як сукупність дій органів і посадових осіб державної виконавчої служби, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження"), не віднесена до предмету такого нагляду.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV.
Порядок здійснення контролю за законністю виконавчого провадження та виключний перелік посадових осіб, які мають право проводити перевірку законності виконавчого провадження та витребовувати їх з відповідного органу державної виконавчої служби, закріплено ст. ст. 83, 84, 85, 86 Закону України "Про виконавче провадження".
Згідно ч. 7 ст. 83 зазначеного Закону забороняється втручання інших державних або недержавних органів та їх посадових осіб у виконавче провадження, крім випадків, передбачених цим Законом. Виїмка документа виконавчого провадження здійснюється виключно за рішенням суду. При проведенні виїмки оригіналу виконавчого документа чи виконавчого провадження суд у своєму рішенні зазначає про зупинення виконавчого провадження.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що чинним законодавством до повноважень прокуратури України не віднесено нагляд за законністю виконавчого провадження у справах про адміністративні правопорушення. Такий нагляд поширюється лише на виконання судових рішень у кримінальних справах, які пов'язані із обмеженням особистої свободи громадян.
За змістом ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження розуміється як завершальна стадія судового провадження. Наведене узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у справі «Горнсбі проти Греції» названий суд у своєму рішенні від 19 березня 1997 року зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
При цьому Закон України "Про прокуратуру", як і інші джерела національного законодавства України, не наділяє прокуратуру повноваженнями щодо нагляду за додержанням і застосуванням законів у ході судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21 лютого 2011 року (справа № 21-10а11).
За таких обставин, коли здійснення з боку органів прокуратури контролю за процедурою проведення виконавчих проваджень суперечить Закону України "Про виконавче провадження", суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що постанова прокуратури м. Южноукраїнська Миколаївської області від 5 червня 2013 року № 44 підлягає скасуванню.
Мотиви та доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують. До того ж ці доводи були предметом дослідження судів попередніх інстанцій і їм дана належна правова оцінка.
Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами ст. 224 цього Кодексу суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі.
Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу заступника прокурора Миколаївської області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 червня 2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Судді: В.В. Тракало Я.Л. Іваненко М.І. Мойсюк