16 грудня 2015 року м. Київ К/800/12770/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Лосєва А.М.,
Бившевої Л.І.,
Шипуліної Т.М.,
за участю секретаря Титенко М.П.
представників сторін:
позивача не з'явився
відповідача Ткач С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року
у справі№826/17917/13-а
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Стокхолл»
до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві
провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стокхолл» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Стокхолл») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 квітня 2013 року №0004962205.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року, позов задоволено.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року і постановити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу не надав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Стокхолл» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року.
За результатами перевірки 02 квітня 2013 року складено акт №301/22.5/31303941.
В акті перевірки зазначено про допущення позивачем наступних порушень вимог податкового законодавства: пункту 135.5 статті 135 та пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5442150,00 грн., в т. ч. по періодах: за І квартал 2012 року на суму 202650,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року на суму 5239500,00 грн. та пункту 153.8 статті 153 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено збитки від операцій з векселем на суму 250000000,00 грн.
На підставі висновків акта перевірки податковим органом 18 квітня 2013 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0004962205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 6802688,00 грн., з них за основним платежем в сумі 5442150,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 1360538,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги платника податків, суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що податковий облік відступлення права вимоги здійснений ТОВ «Стокхолл» відповідно до вимог пункту 153.5 статті 153 Податкового кодексу України, а грошове зобов'язання з податку на прибуток за цією операцією визначено безпідставно. Крім того, судами встановлено правомірність віднесення позивачем до складу оподатковуваного доходу фінансових результатів операцій з цінними паперами сум, отриманих за результатами укладення договору купівлі - продажу векселя ВАТ «Агромашбуд». При цьому, врахування зазначеної суми у І кварталі 2012 року замість ІІІ кварталу 2011 року, не призвело до заниження податкового зобов'язання.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судами та підтверджується наявними у справі документами, підставою для висновків податкового органу про допущення позивачем порушення вимог пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - ПК України) в частині заниження доходів від продажу векселя емітента - банкрута у 1 кварталі 2012 року на загальну суму 965000,00 грн., стало виявлення віднесення позивачем до складу оподатковуваного доходу фінансових результатів операцій з цінними паперами сум, отриманих за результатами укладення договору купівлі - продажу векселя ВАТ «Агромашбуд», який на час такого віднесення вже визнаний банкрутом.
11 серпня 2011 року між позивачем та ТОВ «Папіртехнотрейд» було укладено договір купівлі-продажу цінних паперів №Б 10/225/1.
Відповідно до пункту 1.1. цього договору ТОВ «Стокхолл» (продавець) зобов'язується передати ТОВ «Папіртехнотрейд» (покупець) цінні папери, а покупець зобов'язується прийняти цінні папери та сплатити на користь продавця грошову суму. Згідно з пунктом 2.1 наведеного договору передача цінних паперів здійснюється за індосаментом. Крім того, сторони підписують акт прийому-передачі цінних паперів.
Як вбачається з акту прийому - передачі цінних паперів за договором купівлі-продажу цінних паперів №Б 10/225/1 продавцем 11 серпня 2011 року було передано покупцю простий вексель ВАТ «Агромашбуд» серії АА 0965275, емітований 29 березня 2010 року. Таким чином, право власності на проданий вексель перейшло до ТОВ «Папіртехнотрейд» 11 серпня 2011 року.
У відповідності до пункту 153.8 статті 153 ПК України, яким врегульовано питання оподаткування операцій з торгівлі цінними паперами та іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами, визначено, що під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману (нараховану) платником податку від продажу, обміну, викупу емітентом, погашення або іншим способів відчуження цінних паперів, або інших, ніж цінні папери, корпоративних прав, а також вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. При цьому платником податку ведеться відокремлений облік фінансових результатів операцій з цінними паперами в розрізі окремих видів цінних паперів.
Операція з продажу простого векселя ВАТ «Агромашбуд» відбулася у третьому кварталі 2011 року, тобто до визнання ВАТ «Агромашбуд» банкрутом згідно постанови господарського суду Донецької області від 04 жовтня 2011 року в справі №27/124Б.
За таких обставин, суди дійшли правильного висновку, що ТОВ «Стокхолл» згідно вимог пунктом 153.8 статті 158 ПК України було зобов'язане відобразити доходи від продажу цього векселя в окремому обліку фінансових результатів операцій з цінними паперами у третьому кварталі 2011 року.
Тим часом, відповідно до пункту 50.1 статті 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Отже, відображення товариством зазначених доходів у 1 кварталі 2012 року замість 3 кварталу 2011 року не є порушенням податкового законодавства, оскільки не призвело до заниження податкового зобов'язання у 3 кварталі 2011р. та було відображено у податковій декларації за податковий період, в якому було виявлено таку помилку самостійно.
Також колегія суддів погоджується з висновками судів щодо правомірності здійснення позивачем податкового обліку операції з відступлення права вимоги.
Відповідно до пункту 153.5 статті 153 ПК України з метою оподаткування платник податку веде облік фінансових результатів операцій від проведення операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги третьої особи, зобов'язань за фінансовими кредитами, а також за іншими цивільно-правовими договорами.
При першому відступленні зобов'язань витрати, понесені платником податку - першим кредитором, визначаються в розмірі договірної (контрактної) вартості товарів, робіт, послуг, за якими виникла заборгованість, за фінансовими кредитами - у розмірі заборгованості за даними бухгалтерського обліку на дату здійснення такого відступлення відповідно до вимог цього Кодексу, а за іншими цивільно-правовими договорами - у розмірі фактичної заборгованості, що відступається. До складу доходів включається сума коштів або вартість інших активів, отримана платником податку - першим кредитором від такого відступлення, а також сума його заборгованості, яка погашається, за умов, що така заборгованість була включена до складу витрат згідно з вимогами цього Закону.
Якщо доходи, отримані платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, перевищують витрати, понесені таким платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), отриманий прибуток включається до складу доходу платника податку.
Якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, від'ємне значення не включається до складу витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третьої особи.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами затвердження Господарським судом Херсонської області мирової угоди від 15 березня 2011 року, відповідно до якої ВАТ «ГК «Бригантина» була надана відстрочка та розстрочка щодо боргів перед кредиторами, в тому числі і перед ТОВ «Стокхолл» у сумі вартості векселів, відповідна сума стала обліковуватись позивачем як кредиторська заборгованість.
Згідно договору уступки права вимоги від 04 листопада 2011 року, ТОВ «Стокхолл» відступило ПАТ «ТАКО» право грошової вимоги до ВАТ «ГК «Бригантина» в розмірі 24950000,00 грн.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів, що підставою виникнення грошової вимоги у позивача до ВАТ «ГК «Бригантина», яка була відступлена за зазначеним договором, виступає саме мирова угода, а не вексельне зобов'язання, як зазначає відповідач.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо протиправності податкового повідомлення - рішення, а доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтями 210, 214, 215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 частиною 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві залишити без задоволення.
2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13 лютого 2014 року у справі №826/17917/13-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: А.М. Лосєв
Судді: Л.І. Бившева
Т.М. Шипуліна