"10" грудня 2015 р. м.Київ К/800/34831/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючий суддя Голяшкін О.В. (доповідач),
судді Заяць В.С.,
Стрелець Т.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2015 року ОСОБА_2 звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області, в якому, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 28 травня 2015 року, просив визнати незаконною відмову відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій; зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі 10-ти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області з 19 березня 2015 року, отримує пенсію за віком, має спеціальний стаж роботи понад 36 років, а тому має право на отримання грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказує про протиправність відмови відповідача у виплаті йому допомоги з посиланням на те, що період роботи з 18 серпня 1978 року по 31 серпня 2004 року в дитячо-юнацькій спортивній школі тренером-викладачем з легкої атлетики не підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.
Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 червня 2015 року позов задоволено; визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у м.Рубіжне Луганської області щодо відмови у нарахуванні і виплаті ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, яка передбачена п.7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При винесенні рішення суд першої інстанції виходив із необхідності зарахування періоду роботи позивача на посадах тренера-викладача та старшого тренера-викладача з легкої атлетики дитячо-юнацької спортивної школи з 18 серпня 1978 року по 31 серпня 2004 року до спеціального стажу роботи та наявності у позивача права на пенсію за вислугу років відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки загальний стаж його роботи складає понад 36 років.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року задоволено апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Рубіжному Луганської області; постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 червня 2015 року скасовано; у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив про правомірність рішення пенсійного фонду про відсутність у позивача права на виплату десяти місячних пенсій, оскільки посада тренера-викладача та старшого тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи, яку обіймав позивач, не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року, залишити в силі постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 червня 2015 року.
У касаційній скарзі зазначає, що має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як працівник освіти (педагог) з відповідним стажем.
Заперечення на касаційну скаргу не надходили.
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 з 18 серпня 1978 року працював тренером-викладачем з легкої атлетики, з 31 серпня 1979 року старшим тренером-викладачем з легкої атлетики дитячо-юнацької спортивної школи Рубіжанського міського відділу народної освіти Луганської області, а з 01 вересня 2004 року і по теперішній час працює викладачем фізичного виховання у відокремленому підрозділі «Рубіжанський політехнічний коледж ім.О.Є.Порай-Кошиці Луганського національного університету ім.Тараса Шеченка».
З 19 березня 2015 року ОСОБА_2 призначена пенсія за віком на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
31 березня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до УПФУ в м.Рубіжному із заявою про нарахування та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, передбаченої п.7-1 Перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У відповіді від 09 квітня 2015 року №28/В-14 УПФУ в м.Рубіжному зазначило про відсутність підстав для зарахування до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, періоду роботи з 18 серпня 1978 року по 31 серпня 2004 року на посаді тренера-викладача та старшого тренера-викладача дитячо-юнацької спортивної школи, яка не передбачена Переліком закладів, установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909.
Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909 затверджений перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».
Колегія суддів вважає за необхідне відмітити, що до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436 до вказаного переліку включалися, зокрема, і викладачі спортивних шкіл, а вказаними змінами спортивні школи були виключені з переліку.
Постановою Кабінет Міністрів України від 06 травня 2001 року № 433 дитячо-юнацькі спортивні школи віднесені до позашкільних навчальних закладів.
Відповідно до ч.4 ст.21 Закону України «Про позашкільну освіту» педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів мають право на пенсію за вислугу років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
При цьому, відповідно до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників посади вчителів, викладачів всіх спеціальностей, інструкторів фізкультури, методистів відносяться до категорії педагогічних працівників.
Постанова Кабінету Міністрів України від 14 червня 2000 року №963 прийнята пізніше постанови Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року №909, розширює перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників та не суперечить ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п.1 Положення про дитячо-юнацьку спортивну школу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2008 року №993 (далі - Положення №993), дитячо-юнацька спортивна школа є позашкільним навчальним закладом спортивного профілю - закладом фізичної культури і спорту, який забезпечує розвиток здібностей вихованців в обраному виді спорту, визнаному в Україні, створює необхідні умови для гармонійного виховання, фізичного розвитку, повноцінного оздоровлення, змістовного відпочинку і дозвілля дітей та молоді, самореалізації, набуття навичок здорового способу життя, підготовки спортсменів для резервного спорту.
Згідно п.28 Положення №993 учасниками навчально-тренувальної та спортивної роботи в спортивній школі є тренери-викладачі.
Відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, оскільки позивач є пенсіонером за віком, працював на посаді, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, загальний педагогічний стаж роботи позивача становить понад 36 років, тому має право на нарахування та виплату допомоги відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст.226 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалене відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.
Керуючись ст.ст.220, 222, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року скасувати.
Постанову Рубіжанського міського суду Луганської області від 05 червня 2015 року залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, передбачених ст.ст.237 - 239-1 Кодексу адміністративного судочнства України.
Судді