17 грудня 2015 року м. Київ К/800/21361/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С., Швець В.В., провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015р. та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (далі - ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просив визнати неправомірними дії відповідача в частині надання квитанцій про сплату послуг 87,15 грн., яких позивач не замовляв, не отримував і не мав намірів щодо отримання таких платних послуг з переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ і Державною міграційною службою, визнати неправомірними дії щодо вимоги сплати 120 грн. за бланк паспорта, визнати неправомірними дії відповідача щодо послуги фотографування співробітником ДМС України в приміщенні ДМС України та дії стосовно відмови в оформленні паспорта на підставі того, що не було подано квитанцію про сплату послуг 87,15 грн. та 120 грн. за бланк паспорта. Також просив визнати рішення відповідача за підписом начальника ГУ ДМС України в Харківській області ОСОБА_3 про відмову у видачі позивачу паспорта незаконним, зобов'язати відповідача привести свою діяльність у відповідність з рішенням Верховного Суду України від 03.12.2013р. та повторно розглянути питання щодо виготовлення та видачі паспорта для виїзду за кордон.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015р. позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення відповідача у формі повідомлення про відмову у видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Зобов'язати відповідача забезпечити позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон. В решті позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. скасовано постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання ГУ ДМС України в Харківській області забезпечити ОСОБА_2 паспортом громадянина України для виїзду за кордон та в цій частині прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Зобов'язано ГУ ДМС України в Харківській області повторно розглянути питання виготовлення та видачі позивачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015р. залишено без змін.
У касаційній скарзі представник ГУ ДМС України в Харківській області, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 22.01.2014р. позивачем подана заява-анкета на оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон з наданнями інших документів до сектору централізованого оформлення документів № 2 ГУ ДМС України в Харківській області, однак відповідачем не прийнято вказаної заяви з доданими документами.
Позивачем оскаржена дана відмова відповідача в судовому порядку, в результаті такого оскарження постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2014р. у справі №820/1777/14 визнано дії ГУ ДМС України в Харківській області неправомірними в частині відмови прийняти документи, надані позивачу у відповідності з правилами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України №231 від 31.03.1995р.
Визнано дії відповідача неправомірними в частині вимоги надати квитанцію про сплату платних послуг у розмірі 87,15 грн. Зобов'язано відповідача вирішити питання щодо прийняття у позивача документів відповідно до пункту 10 Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 231 від 31.03.1995р. для оформлення та видачі паспорту громадянина України для виїзду за кордон (заяву-анкету громадянина України, копію ідентифікаційного коду, дві фотокартки розміром 3,5*4,5 см, квитанцію про сплату державного мита в сумі 170,00 грн.).
На виконання судового рішення відповідачем прийнято повідомлення про відмову у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон проїзного документа дитини, який направлений до позивача листом від 23.10.2014р. №03/3-52 і/з.
Вирішуючи даний спір та задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що рішення у формі повідомлення про відмову у видачі позивачеві паспорта громадянина України для виїзду за кордон/ проїзного документу дитини є неправомірним, що дає суду підстави для задоволення адміністративного позову в частині скасування спірного рішення та зобов'язання відповідача забезпечити позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон, оскільки таким чином буде дотримано принцип повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про які він просить, в розумінні положень ст.11 КАС України.
Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача забезпечити позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про неправомірність дій відповідача, але вважав, що суд першої інстанції обираючи такий спосіб захисту порушеного права позивача втрутився в дискреційні функції відповідача.
За змістом ст. 5 Закону України " Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" заяви громадян України або їх законних представників про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини (далі - паспорт) розглядаються протягом не більше трьох місяців з дня подання документів, а якщо поїздка пов'язана з терміном лікування від'їжджаючого, від'їздом особи, яка супроводжує тяжкохворого, чи смертю родича, який проживає за кордоном, - протягом трьох робочих днів.
У разі обґрунтованої відмови у видачі громадянинові України мотиви такого рішення доводяться до відома заявника у письмовій формі.
Згідно до ст. 7 згаданого вище Закону правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.
У відповідності до п.10 постанови Кабінету Міністрів України №231 від 31.03.1995р. "Про затвердження Правил оформлення і видачі паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, їх тимчасового затримання та вилучення" для оформлення паспорта у разі тимчасового виїзду за кордон подається:
заява-анкета встановленого зразка;
паспорт громадянина України, свідоцтво про народження (для осіб віком до 16 років);
копія виданої податковим органом довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, крім осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи;
дві фотокартки розміром 3,5*4,5 сантиметрів;
квитанція про сплату державного мита у розмірі 170 грн.
Як встановлено судами, підставою для відмови позивачу у видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оформленою повідомленням (направленим листом від 23.10.2014 року №03/3-52 і/з) стало надання позивачем заяви виготовленої у довільній формі, відмова позивача від фотографування, ненадання квитанції про сплату за надання адміністративної послуги 87,15 грн. та квитанції про сплату витрат, пов'язаних з придбанням бланкової продукції у тому числі вартість персоналізації у розмірі 120 грн.
Дослідивши форму та зміст заяви - анкети, суди дійшли обґрунтованих висновків, що вказана заява позивача з відміткою про її заповнення 09.01.2014р. містить підпис позивача, оформлена на бланку та виготовлена за допомогою комп'ютерної техніки за своєю формою відповідає встановленій формі у Додатку 13 до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21.12.2004р. №1603 "Про затвердження Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини".
Стосовно відмови позивача від фотографування та ненадання ним квитанцій про сплату за надання адміністративної послуги 87,15 грн. та про сплату витрат, пов'язаних з придбанням бланкової продукції, у тому числі вартості персоналізації в розмірі 120 грн., суди правильно послались на правову позицію Верховного Суду України, викладену в рішенні від 03.12.2013р. (справа №21-416а13), відповідно до якої сплата установленого Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито" (державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням міграційною службою дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому міграційна служба не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
Згідно зі статтею 1 Декрету Кабінету міністрів України від 21.01.1993р. №7-93 "Про державне мито" (далі - Декрет) платниками державного мита на території України є фізичні та юридичні особи за вчинення в їхніх інтересах дій та видачу документів, що мають юридичне значення, уповноваженими на те органами.
До об'єктів справляння державного мита належить, зокрема, державне мито за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 10х17 грн. (статті 2,3 Декрету).
Разом з цим у пункті 27 розділу 1 Переліку визначено розмір плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон, що становить 87 грн. 15 коп.
Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку про те, що сплата установленого декретом Державного мита покриває вартість витрат, пов'язаних із учиненням відповідачем дій щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тому відповідач не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акта.
Саме до такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 03.12.2013р. (справа №21-416а/13).
Враховуючи вищенаведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання неправомірними дій відповідача.
Оскільки суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, апеляційний суд при вирішенні спору обґрунтовано скасував постанову суду першої інстанції в частині зобов'язання відповідача забезпечити позивача паспортом громадянина України для виїзду за кордон та ухвалив в цій частині нове рішення про зобов'язання відповідача повторно розглянути вказане питання.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області відхилити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.01.2015р. у незміненій частині та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді Пасічник С.С.
Швець В.В.