"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/37414/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді Шведа Е.Ю.,
суддів Горбатюка С.А.,
Мороз Л.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за
касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут»
на постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2014 року
та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року
у справі № 285/461/14-а
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут»
до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області,
третя особа регіональне відділення фонду Державного майна України по Житомирській області,
про визнання дій незаконними та скасування частини рішення,
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут» звернулось до суду з позовом до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, в якому просило визнати дії незаконними та скасувати рішення № 287 від 13 серпня 2008 року у частині пункту 5 «внести доповнення в Реєстр комунальної власності територіальної громади м. Новоград-Волинського, затвердженого рішенням міської ради від 28.09.06 р. № 51, а саме - підвальне приміщення по вул. Соборності, 14».
Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права та просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.
Судами встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут» на праві власності належить приміщення загальною площею 525,13 кв. м. та приміщення хімчистки, загальною площею 164 кв. м., розташоване в м. Новоград-Волинський по вул. Карла Маркса, 24 (вул. Соборності, 14) на підставі свідоцтва про власність від 17 червня 1996 року, виданого на підставі договору купівлі-продажу від 21 травня 1996 року, укладеного між позивачем та представництвом фонду Державного майна України в м. Новоград-Волинський.
Підпунктом 346 пункту 5 рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 287 від 13 серпня 2008 року «Про оренду та реєстр майна комунальної власності" підвальне приміщення внесено до Реєстру майна комунальної власності територіальної громади міста Новоград-Волинського.
З посиланням на інвентарну справу № 13786 на приміщення підвалу по вул. Соборності, 14 в м. Новоград-Волинський судами встановлено, що 10 вересня 2008 року право власності на вказане підвальне приміщення зареєстровано за територіальною громадою м. Новоград-Волинський в особі Новоград-Волинської міської ради.
Вважаючи, що спірне підвальне приміщення є невід'ємною частиною приватизованого позивачем в 1996 році приміщення, а відтак належить позивачу на праві власності, останній звернувся до суду з даним позовом про скасування підпункту 346 пункту 5 рішення виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради № 287 від 13 серпня 2008 року, згідно з яким спірне підвальне приміщення передано територіальній громаді міста Новоград-Волинського.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що даний спір є адміністративним.
Суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів передчасними з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Ч. 1 ст. 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України).
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів.
Прийняте виконавчим комітетом міської ради (як суб'єктом владних повноважень) спірне рішення, в тому числі його спірний підпункт, є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, яке вичерпало свою дію внаслідок його виконання. Скасування такого акта (актів) не породжує наслідків для власника (володільця) майна оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на майно юридичною чи фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.
Враховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади), пункт такого рішення щодо передачі у власність майна, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування (місцевого органу виконавчої влади) вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для власника майна, оскільки у таких осіб виникло право власності або володіння цим майном і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.
Таким чином, у разі прийняття органом місцевого самоврядування чи місцевим органом виконавчої влади (як суб'єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди, розпорядженням майном тощо), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, місцевого органу виконавчої влади не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в своїх численних рішеннях щодо оскарження ненормативного акту про передачу у власність чи користування земельної ділянки, зокрема, у справах № 21-405а14 від 11 листопада 2014 року, № 21-308а14 від 09 грудня 2014 року, який має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції, відповідно до ст. 2442 КАС України.
З урахуванням викладеного, суд касаційної інстанції вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій помилково розглянуто даний спір за правилами адміністративного судочинства, оскільки такий спір, враховуючи суть спірних правовідносин, їх суб'єктний склад та норми ст.ст. 1, 12 ГПК України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 228 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про скасування рішень судів першої і апеляційної інстанцій та закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 157, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут» задовольнити частково.
Постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 03 квітня 2014 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2014 року скасувати.
Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоград-Волинськпобут» до виконавчого комітету Новоград-Волинської міської ради Житомирської області, третя особа регіональне відділення фонду Державного майна України по Житомирській області, про визнання дій незаконними та скасування частини рішення закрити.
Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: