09 грудня 2015 року м. Київ К/800/33529/14
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Федоров М.О.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Луганській області (далі - Управління)
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2014
та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014
у справі № 812/1031/14
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сєвєродонецьк - Агро" (далі - Товариство)
до Управління
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України
У лютому 2014 року Товариство звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило: визнати протиправними дії Управління з проведення податкової перевірки та складення акта перевірки від 13.11.2013 № 3/22/33394049 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ та податку на прибуток за період з 01.01.2013 по 30.09.2013»; зобов'язати відповідача відновити в автоматизованій системі «Податковий блок» відомості про задекларовані Товариством податкові зобов'язання та податковий кредит за період з 01.01.2013 по 30.09.2013 за загальною та скороченою деклараціями.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2014, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014, позов задоволено частково; відповідача зобов'язано поновити в автоматизованій системі «Податковий блок» задекларовані платником показники податкової звітності; в решті позову відмовлено.
Судові акти зі спору мотивовані тим, що оспорювану податкову перевірку було проведено платником з дотримання підстав, умов та процедури її проведення, тоді як за відсутності факту узгодження податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом за наслідками такої перевірки, підстави для внесення змін до інформаційних баз даних органу державної податкової служби щодо стану розрахунків платника з бюджетом відсутні.
Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Управління, в якій воно просить частково скасувати оскаржувані рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення по суті спору, яким повністю відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що за наслідками податкової перевірки будь-яких змін до облікової картки платника не вносилося, тоді як коригування даних в інформаційній системі «Податковий блок» є лише формою збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання органами державної податкової служби функцій з податкового контролю, а відтак наведена дія не впливає на суб'єктивний стан прав та обов'язків платника.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням такого.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання постанови старшого слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Луганській області у рамках кримінального провадження № 32013030000000123 відповідачем було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з питань дотримання вимог чинного податкового законодавства в частині нарахування та сплати ПДВ, податку на прибуток та перебування на спеціальному режимі оподаткування у сфері сільського господарства за період з 01.01.2013 по 30.09.2013.
За наслідками цієї перевірки Управлінням складено акт від 13.11.2013 № 3/22/33394049, в якому відображено висновки контролюючого органу про: завищення платником податкових зобов'язань з ПДВ за загальною декларацією на 6416 грн., за скороченою декларацією - на 1 271 833 грн.; завишення податкового кредиту з ПДВ на 6000 грн.; нецільове використання платником коштів, акумульованих на спеціальному рахунку, на суму 1 268 500 грн.; невідповідність суми ПДВ, яка була перерахована та використана підприємством на спеціальному рахунку, задекларованим зобов'язанням.
На підставі цих висновків відповідачем було внесено зміни до інформаційної бази даних (автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок») шляхом виключення з податкової звітності платника відповідні суми податкового кредиту та податкових зобов'язань з ПДВ.
Зазначені обставини учасниками провадження не заперечуються.
Приймаючи рішення про часткове задоволення даного позову, суди попередніх інстанцій цілком об'єктивно кваліфікували дані, що відображаються контролюючим органом в інформаційних базах даних, як податкову інформацію.
Так, згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України для цілей оподаткування податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України "Про інформацію". У статті 1 цього Закону інформацію визнано будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
В силу вимог пункту 63.12 статті 63 Податкового кодексу України інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом.
Таким чином, відомості, внесені податковим органом до баз даних, є публічною інформацією, що повинна відповідати принципу достовірності та відображати дійсний стан розрахунків платника з бюджетом.
Наведене, як вірно зазначили суди, виключає можливість внесення змін до будь-яких інформаційних баз даних податкового органу до моменту виникнення у платника податкового обов'язку (зокрема, до часу визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку). Власне висновки акта перевірки не породжують у платника будь-яких обов'язків у сфері оподаткування, позаяк мають констатуючий, а не владно-зобов'язуючий характер, а тому ці висновки не можуть слугувати джерелом формування податкової інформації щодо платника.
З установлених судами обставин справи вбачається, що Управлінням не проведено будь-яких донарахувань на підставі висновків, викладених в акті перевірки від 13.11.2013 № 3/22/33394049, у зв'язку з чим внесена до автоматизованої інформаційної системи «Податковий блок» інформація на підставі цього акта є такою, що розміщена з порушенням вимог закону.
Пунктом 3 частини першої статті 10 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що кожна особам має право вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону.
З урахуванням викладеного суди правомірно зобов'язали відповідача вилучити відповідні зміни з інформаційної системи податкового органу.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог судові акти зі спору учасниками провадження не оскаржуються, а відтак підстави для касаційного перегляду судових рішень у справі у відповідній частині відсутні.
Норми права при вирішенні спору застосовані судами правильно. Порушень процесуальних норм, що тягнуть скасування судових актів, не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваних судових актів зі спору не вбачається.
З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України
1. Касаційну скаргу Головного управління Міндоходів у Луганській області відхилити.
2. Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 02.04.2014 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 у справі № 812/1031/14 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: М.І. Костенко
судді:І.О. Бухтіярова
М.О. Федоров