"10" грудня 2015 р. м. Київ К/800/14407/15
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Черпака Ю.К. (головує в судовому засіданні),
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
секретаря Горбатюка В.С.,
за участю представника позивача Бокати А.В. та представника відповідача Орищиної І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва до Державної виконавчої служби України, третя особа - Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління мін доходів у м. Києві, про визнання протиправними дій та скасування постанови,
за касаційною скаргою Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року,
встановив:
У грудні 2014 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - Комунальне підприємство) звернулось з позовом до Державної виконавчої служби України про визнання протиправними дій в межах виконавчого провадження ВП №42971029 щодо накладення арешту на поточний рахунок підприємства №26004620743802, відкритий в Лівобережному відділені ПАТ «Промінвестбанк», МФО 300012, скасування постанови про арешт коштів боржника від 20.11.2014 р. ВП № 42971029.
Позов обґрунтувало тим, що вказаний поточний рахунок в банку використовується комунальним підприємством на виплату заробітної плати, тому накладення арешту на цей рахунок порушує трудове законодавство, яким гарантовано обов'язковість і першочерговість оплати праці працівників.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року, позов задоволено частково. Скасовано постанову Державної виконавчої служби України від 20.11.2014 р. ВП № 42971029 про арешт коштів боржника. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі Державна виконавча служба України просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Посилається на те, що оскаржена постанова про арешт коштів боржника прийнята державним виконавцем відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження" з метою забезпечення реального виконання рішення суду.
В запереченні на касаційну скаргу Комунальне підприємство просить залишити судові рішення без змін, вказуючи на їх законність і обґрунтованість.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судами встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень ДВС України перебуває виконавче провадження ВП № 42971029 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 25.12.2013 р. Окружним адміністративним судом м. Києва у справі № 826/12337/13-а, про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва податкової заборгованості в розмірі 30375047,92 грн до Державного бюджету України.
16.04.2014 р. державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання даного виконавчого листа, якою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.
Листом від 21.07.2014 р. № 4179/9/26-53-25-04 ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві повідомило відділ ДВС, що залишок заборгованості складає 21849532,03 грн, які підлягають стягненню в примусовому порядку.
28.07.2014 р. державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з Комунального підприємства виконавчого збору в розмірі 2184953,20 грн.
Таким чином, заборгованість по виконавчому провадженню, з урахуванням виконавчого збору, становить 24034485,23 грн.
Постановою держаного виконавця від 20.11.2014 р. накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на поточному рахунку Комунального підприємства № 26004620743802, відкритому в ПАТ «Промінвестбанк», за рахунок яких як встановлено судами, проводиться виплата заробітної плати працівникам підприємства-боржника.
Частково задовольняючи позов, суди виходили з того, що при винесенні постанови про арешт коштів боржника відповідач діяв у спосіб та в порядку, встановленому законодавством, тобто правомірно, але враховуючи, що цільовим призначенням коштів, які знаходяться на даному рахунку, є оплата праці працівників комунального підприємства, що є пріоритетним перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства та не може бути поставлена в залежність від погашення заборгованості за іншими платежами останнього, оскаржена постанова підлягає скасуванню.
З таким висновком судів неможливо погодитися.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Положеннями частин першої, другої, четвертої та 6 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.
Статтею 57 Закону передбачено, що арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
В силу статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки і вклади державний виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших органах державної влади, підприємствах, установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.
В частині п'ятій статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» ( в редакції, чинній в листопаді 2014 року) наведено два випадки, коли кошти із спеціальним режимом не підлягають стягненню в порядку, встановленому цим Законом. Кошти на виплату заробітної плати в зазначеній нормі закону не згадуються.
Зважаючи на те, що згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" здійснення виконавчого провадження передбачає вчинення сукупності дій, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а за приписами частини першої статті 65 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом, колегія суддів дійшла висновку про те, що державний виконавець правомірно, на законних підставах наклав арешт на кошти боржника.
Таким чином, встановлені частиною п'ятою статті 97 Кодексу законів про працю України, частиною третьою статті 15 і частиною шостою статті 24 Закону України "Про оплату праці" правила, згідно з якими оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку, всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці; своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості, не є перешкодою для арешту державною виконавчою службою коштів боржника на його рахунку в банківській установі.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановили обставини справи, але при її вирішенні порушили норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, то вони згідно із статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення.
Керуючись статтями 221, 223, 229, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України задовольнити. Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 9 грудня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 5 березня 2015 року і ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:Черпак Ю.К.
Головчук С.В.
Ліпський Д.В.