17 грудня 2015 року м. Київ К/800/29672/15
Вищий адміністративний суд України у складі: суддя-доповідач Кочан В.М., судді Пасічник С.С. , Швець В.В. , розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про визнання дій протиправними,
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді та просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні страхових виплат у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", зобов'язати відповідача нарахувати страхові виплати у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 згідно з ч. 7 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV.
Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2014р. позовні вимоги задоволено, визнано неправомірними дії відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні страхових виплат у зв'язку зі смертю сина ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3. Зобов'язано відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді Дніпропетровської області нарахувати та виплатити одноразову допомогу відповідно до ч. 7 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" у зв'язку зі смертю ОСОБА_3 внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, сім'ї потерпілого.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015р. апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлоград Дніпропетровської області залишено без задоволення, постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2014р. залишено без змін.
Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що позивач як член сім'ї на день смерті його сина, мав право на одержання від нього утримання, а тому відповідач зобов'язаний виплатити одноразову допомогу у зв'язку із настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
У касаційній скарзі відповідач з посиланням на порушення норм матеріального і процесуального права, допущених судами, просить судові рішення скасувати та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відхилення касаційної скарги з урахуванням наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3., що підтверджується свідоцтвом про смерть.
Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком від 08.10.2014р. підтверджується, що смерть ОСОБА_3 настала внаслідок нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом.
23.10.2014р. позивач звернувся з заявою до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Павлограді про призначення йому страхових виплат у зв'язку зі смертю сина, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Листом начальника відділення виконавчої дирекції Фонду від 05.11.2014р. позивачу відмовлено у призначенні страхових виплат, оскільки на час смерті потерпілого він не досяг пенсійного віку і на утриманні у потерпілого не перебував.
Судами встановлено, а представником відповідача не спростовано, що посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою МСЕК серії ДНА-02 № 08804 підтверджується, що ОСОБА_2 у листопаді 2005 року встановлено третю групу інвалідності за професійним захворюванням безстроково.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Богданівської сільської ради Павлоградського району ОСОБА_3 на момент смерті мешкав та був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1. На момент смерті разом з ним проживали та були зареєстровані батько, мати, брат.
Колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій обґрунтовано встановлено, що померлий ОСОБА_3 не був одружений, проживав разом з батьками та братом і був членом сім'ї ОСОБА_2 відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України.
Також встановлено, що на час смерті потерпілого його батько був пенсіонером за віком за пільговим стажем роботи і не працював.
За змістом ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, шляхом надання соціальних послуг та здійснення соціальних виплат, до яких, зокрема, відноситься одноразова допомога в разі смерті потерпілого (п. "б" ч. 1 ст. 21 Закону № 1105-XIV).
Відповідно до ст. 33 цього Закону у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат (пенсій згідно з підпунктом "д" пункту 1 частини першої статті 21 цього Закону) мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання.
Такими непрацездатними особами є зокрема інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності.
Згідно з ч. 7 ст. 34 Закону № 1105-XIV у разі настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім'ї повинен бути не менше за п'ятирічну заробітку плату потерпілого і, крім того, не менше за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого.
Зважаючи на викладене колегія суддів зазначає, що правильними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач на день смерті його сина, мав право на одержання від нього утримання, а тому відповідач зобов'язаний виплатити одноразову допомогу у зв'язку із настання смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.
Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.
Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити, а постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.12.2014р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2015р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Кочан В.М.
судді
Пасічник С.С.
Швець В.В.