донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
08.12.2015 справа №908/2257/15-г
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: суддів за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 не з'явився; не з'явився; ОСОБА_4 - за довіреністю №20-07/15 від 20.07.2015р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк
на рішення господарського судуЗапорізької області
від17 червня 2015 р. (повний текст рішення підписано 09.07.2015р.)
у справі№ 908/2257/15-г (суддя Серкіз В.Г.)
за позовомОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь Донецької області
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ
провитребування майна з чужого незаконного володіння
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. у справі №908/2257/15-г позовні вимоги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь Донецької області до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволені у повному обсязі.
ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати судове рішення у зв'язку з тим, що судом порушено норми процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що місцевий господарський суд розглянув справу без участі представника відповідача, позбавивши останнього можливості реалізувати право на участь у судовому засіданні, надання відзиву та пояснень щодо предмету спору, що є безумовною підставою для скасування рішення господарського суду у відповідності до вимог ст.104 Господарського процесуального кодексу України.
Представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явились, причини неявки до суду не повідомили, про час та місце судового засідання були сповіщені належним чином.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.
28.09.2015р. на адресу апеляційного суду надійшла заява відповідача про відмову від апеляційної скарги на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. у справі №908/2257/15-г.
Відповідно до положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.
Розглянувши вказану заяву колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню, оскільки рішення господарського суду порушує права ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Райффайзен ОСОБА_6”, м. Київ як власника майна, переданого ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь Донецької області за договором зберігання ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи №908/2257/15-г; розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву третьої особи на неї; заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. у справі №908/2257/15-г з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, між ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” та ТОВ “ШБ “Альтком” 26.04.2007р. укладено договір фінансового лізингу № L640-04/07 (далі - Договір), згідно умов якого (п. 1.1.) Лiзингодавець на пiдставi договору купiвлi-продажу (поставки) (надалi - Договiр купiвлi-продажу) зобов'язався придбати у свою власнiсть i передати на умовах фiнансового лiзингу, без надання послуг з управлiння та технiчної експлуатацiї, у володiння та користування протягом усього строку лiзингу за плату (лiзинговi платежi) майно, найменування, технiчний опис, модель, рiк випуску, цiна одиницi, кiлькiсть i загальна вартiсть якого зазначаються в специфiкацiї (додаток № 2 до цього Договору) (надалi - предмет лiзингу), а Лiзингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лiзингу та сплачувати лiзинговi платежi на умовах цього Договору.
Відповідно до специфікації від 26.04.2007р. (додаток № 2 до Договору лізингу) предметом лізингу є вантажний автомобіль MAN 26413.
Згідно п.п. 1.2., 1.3. Договору лізингу строк лiзингу складається з перiодiв лiзингу, зазначених у графiку платежiв (додаток № 1 до Договору) (надалi - графiк), та не може бути менше одного року. Предмет лiзингу передаеться Лiзингоодержувачу для використання у його господарськiй дiяльностi.
При цьому, в п. 8.2.1. Додатку № 4 до Договору лізингу сторони також погодили, що Лізингоодержувач має право використовувати предмет лізингу протягом строку лізингу.
Відповідно до п.п. 3.1. - 3.3. Договору лізингу вартiсть предмета лiзингу становить 344637,25 грн., у тому числi ПДВ 20% у розмірі 57439,54 грн. Пiсля проведення фактичної передачi предмета лiзингу Лiзингоодержувачу, вартiсть предмета лiзингу може бути збiльшена, якщо на момент проведення повного розрахунку Лiзингодавця з продавцем за придбання предмета лiзингу, Лiзингодавець оплатив йому суму, яка перевищує загальну вартiсть предмета лiзингу на момент укладання договору (вказану в п. 3.1. Договору). В цьому випадку Лiзингодавець складає новий графiк та направляє його Лiзингоодержувачу, змiнений за приписами цього пункту графiк приймається до виконання Лiзингоодержувачем у безспiрному порядку. Викупна вартiсть предмета лiзингу становить 3446,37 грн., у тому числi ПДВ 20% у розмірі 574,40 грн.
У зв'язку із збільшенням вартості предмету лізингу за договором купівлі-продажу № Р632-04/07 від 26.04.2007р., сторони угодою внесли зміни до п.3.1. розділу 3 договору.
Згідно п. 8.1. Договору лізингу він набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та сплати Лізингоодержувачем авансового лізингового платежу згідно графіку і діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків за цим Договором.
В подальшому, 03.06.2014 року між ТОВ "ШБ "Альтком" (Поклажодавець) і ТОВ "Торг-Строй Компанія" (Зберігач) укладено договір зберігання (далі - Договір зберігання), за яким (п.п. 1.1., 1.2.), в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на зберігання протягом строку дії цього Договору рухоме майно (спеціальну будівельну техніку та автомобілі) на підставі Акту приймання-передачі, який є невід'ємною частиною цього Договору. Зберігання за цим Договором є безоплатним.
03.06.2014 року, на підставі Акту приймання-передачі майна на зберігання відповідно до Договору зберігання, який підписано та скріплено печатками обох сторін, вантажний автомобіль MAN 26413, номер шасі WMAH23ZZ34G168294 державний номер НОМЕР_1 переданий Поклажодавцем - ТОВ "ШБ "Альтком" на зберігання Зберігачу - ТОВ "Торг-Строй Компанія".
За умовами п.п. 2.1.1., 2.1.3. Договору зберігання, Зберігач зобов'язався вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання. Нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна Поклажодавця, переданого на зберігання Зберігачеві, у відповідності з цим Договором та чинним законодавством України з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.
Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. Договору зберігання, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк дії цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується 30.12.2014 року.
В наступному, 08.01.2015 року ТОВ "ШБ "Альтком" направило на адресу ТОВ "Торг-Строй Компанія" вимогу, вих. № 08/1-15 про повернення майна, переданого йому на зберігання, у зв'язку із закінченням строку дії Договору зберігання, однак, листом № 03/01/15 від 09.01.2015 року ТОВ "Торг-Строй Компанія" повідомило ТОВ "ШБ "Альтком" про неможливість повернення такого майна - спеціальної будівельної техніки та автомобілів через проведення військових дій на території та околицях м. Донецька, зазначивши при цьому, що після стабілізації ситуації у місті зазначена техніка буде повернута у належному стані.
За твердженням позивача, відповідач незаконно утримує передане майно, чим порушує право ТОВ "ШБ "Альтком" як законного володільця - лізингоотримувача за договором фінансового лізингу № L640-04/07 від 26.04.2007р., у зв'язку з чим позивач звернувся до господарського суду за захистом свого порушеного права з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що ТОВ “Торг-Строй Компанія” не повернуло ТОВ “ШБ “Альтком” майно, передане на зберігання за Договором зберігання, строк дії якого закінчився 03.06.2014р., що, за висновками суду, порушує права ТОВ “ШБ “Альтком” перед ТОВ “Райффайзен Лiзинг ОСОБА_6” за Договором лізингу, дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача та про наявність правових підстав для задоволення даного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Проте, апеляційний суд не може погодитись з такими з висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 174 ГК України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, є господарський договір.
Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Також, частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
При цьому, статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Водночас, згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, згідно приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.ст. 188, 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Щодо договорів, як однієї з підстав виникнення господарського зобов'язання і, зокрема, фінансового лізингу, то відповідно до ч. 1 ст. 2 ЗУ “Про фінансовий лізинг” відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Приписами ст. 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона, лізингодавець, передає або зобов'язується передати другій стороні, лізингоодержувачеві, у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця, постачальника, відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату, лізингові платежі. До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм, оренду, з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Поряд з тим, главою 24 ЦК України передбачені підстави набуття права власності.
Зокрема, згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до положень ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належить права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд та право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право володіння означає наявність у власника юридично закріпленої можливості фактично посідати, панувати над річчю (майном), можливість впливати на неї у будь-який момент, здійснювати щодо неї свою волю. Право користування полягає в тому, що власник має юридично закріплену можливість використовувати корисні якості речі (майна) для себе, здобувати з цього користь, вигоду. Право розпорядження означає юридично забезпечену можливість встановлювати, змінювати припиняти юридичну долю речі (майна).
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
При цьому, у главі 29 ЦК України встановлені загальні засади захисту права власності.
Так, згідно ч. 2 ст. 386 ЦК України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Крім того, статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, а згідно статті 391 цього ж Кодексу, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Згідно ст. 400 цього ж Кодексу, недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.
З правового аналізу ст. 400 ЦК України вбачається, що застосування вказаної статті має на меті захист від незаконного недобросовісного володільця.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондується зі способами захисту права. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.
Підстави позову - це фактичні обставини з посиланням на конкретну норму матеріального права, на яких ґрунтується вимога позивача.
Предмет і підстава позову сприяють з'ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, які необхідні для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку. Захист немайнового чи майнового права або законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматись від вчинення певних дій. Суд позбавлений права самостійно змінювати предмет або підставу позову.
Як встановлено судом, правовідносини сторін щодо спірного майна витікають з договору зберігання, укладеного 03.06.2014р., та спір пов'язаний з невиконанням зберігачем своїх зобов'язань щодо повернення майна. Тобто, відповідач не є недобросовісним незаконним володільцем, оскільки в даному випадку майно передано відповідачу за договором зберігання та правовідносини сторін мають зобов'язальний характер.
Таким чином, в даному випадку правовідносини сторін врегульовано приписами цивільного законодавства, а саме глави 66 ЦК України, якою передбачено наслідки невиконання сторонами договору зберігання своїх зобов'язань. Отже, позивач не може витребувати майно у заявлений спосіб, оскільки відносини зберігання передбачають інші способи захисту порушеного права зберігача і поклажодавця та порядок врегулювання спорів.
При цьому, позивачем не надано доказів у розумінні ст.ст. 33, 36 ГПК України, щодо набуття права власності на предмет лізингу.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу, третя особа зазначає, що законним власником предмету лізингу є ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” та посилається на рішення господарського суду Запорізької області від 09.04.2015р. по справі № 908/598/15-г про задоволення позовних вимог щодо витребування предмета лізингу (саме того, який визначений за даною справою) у зв'язку із закінченням строку лізингу - витребувано з незаконного володіння ТОВ “Шляхове будівництво “Альтком” та зобов'язано повернути ТОВ “Райффайзен ОСОБА_6” вантажний автомобіль МАN 26413, № шасі WMAH23ZZ34G168294 державний номер АА 0365 СТ. Вказане рішення залишене без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015р. Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2015р. залишено без змін постанову Донецького апеляційного господарського суду від 09.06.2015р.
З огляду на зазначене, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевим господарським судом безпідставно задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком”, м. Маріуполь Донецької області.
Також, як вбачається з апеляційної скарги, відповідач просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.06.2015р. у справі №908/2257/15, оскільки в порушення вимог ст. 104 ГПК справу було розглянуто господарським судом за відсутності відповідача без належного повідомлення останнього про час та місце розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача є м. Донецьк, вул. Майська, 86а.
Відповідно до Указу Президента України від 14.11.2014р. №875/2014 «Про рішення ради національної безпеки і оборони України від 04.11.2014р. "Про невідкладні заходи щодо стабілізації соціально-економічної ситуації в Донецькій та Луганській областях" та розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014р. №1085-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження" з 27.11.2014р. припинено приймання поштових відправлень на/з територію(ї) Донецької та Луганської областей до/з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Зокрема, до вказаних населених пунктів відноситься місто Донецьк.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ від 01.12.2014 N 01-06/2052/14 Про внесення змін і доповнень до інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014 N 01-06/1290/14 "Про Закон України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО" згідно з п. 6 учасник судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, вважатиметься належним чином повідомленим про час і місце засідання господарського суду за таких умов: відповідно п.п.3 п.6 шляхом надсилання телеграми, телефонограми, з використанням факсимільного зв'язку чи електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення. У такому разі на примірнику переданого тексту, що залишається у матеріалах справи, зазначаються дата і година його передачі і прізвища та ініціали осіб, які передали і прийняли текст.
Також, як зазначається в п.п.4 п.6 за неможливості здійснити повідомлення учасника судового процесу і в такий спосіб - інформація про час і місце судового засідання розміщується на сторінці відповідного суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/). У такому разі на роздрукованій сторінці з мережі Інтернет, на якій розміщено інформацію про час та місце засідання господарського суду, зазначаються дата розміщення інформації, прізвище та ініціали судді, у провадженні якого знаходиться відповідна справа, а також вчиняється його підпис.
Якщо господарським судом вжито відповідних заходів щодо повідомлення учасника судового процесу, який знаходиться на території проведення АТО, у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування прийнятого судового рішення з посиланням на пункт 2 частини третьої статті 104 ГПК.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду Донецької області про порушення провадження у справі від 03.04.2015р., про відкладення розгляду справи від 25.05.2015р., 03.06.2015р., поштою відправлені відповідачу не були з огляду на неможливість направлення зазначених ухвал суду, про що складались відповідні телефонограми, наявні в матеріалах справи.
Одночасно, апеляційним господарським судом встановлено, що господарським судом Запорізької області розміщувались оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" про дати судових засідань та результат прийнятого рішення.
Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином повідомляв відповідача, а тому, підстави для скасування судового рішення в порядку п.2 ч.3 ст. 104 ГПК України - відсутні.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані невірно, оскаржуване рішення не відповідає приписам матеріального права, а також фактичним обставинам справи, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, є підставою для скасування рішення.
Отже, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Торг - строй компанія”, м. Донецьк підлягає задоволенню, рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015р. у справі №908/2257/15-г - скасуванню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ”, м. Донецьк на рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року у справі №908/2257/15-г - задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.06.2015 року у справі №908/2257/15-г - скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДР 32794511) до ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86А, код ЄДР 36512224) про витребування майна: вантажного автомобіля MAN 26413, номер шасі WMAH23ZZ34G168294 з чужого незаконного володіння - відмовити.
Стягнути з позивача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, 2, код ЄДР 32794511) на користь відповідача ОСОБА_5 з обмеженою відповідальністю “ТОРГ-СТРОЙ КОМПАНІЯ” (83030, м. Донецьк, вул. Майська, 86А, код ЄДР 36512224) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 913,50 грн.
Доручити господарському суду Запорізької області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Зубченко І.В.
ОСОБА_3