донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
10.12.2015 справа №905/390/15
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий: судді за участю представників сторін: від позивача: від відповідача:ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 Не з'явився Не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь
на рішення господарського суду Донецької області
від13 серпня 2015 р. (повний текст складено та підписано 17.08.2015р.)
у справі№ 905/390/15 (суддя О.В. Кротінова)
за позовомПублічного акціонерного товариста "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ
доКомунального підприємства "Вода Донбасу", м.Маріуполь
простягнення 9 306 200,62 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 13.08.2015р. у справі №905/390/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ до Комунального підприємства "Вода Донбасу", м.Маріуполь про стягнення 9 306 200,62 грн., з яких 6 558 122,57грн. основного боргу, 784325,00 грн. пені, 459068,58грн. штрафу, 55120,74 грн. 3% річних та 1 449 563,73 грн. інфляційних втрат задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 6 558 122,57грн. основного боргу, 784 316,91 грн. пені, 459 068,58грн. штрафу, 55 119,80грн. 3% річних та 1 218 136,03,73 грн. інфляційних втрат, а також витрати по сплаті судового збору.
Комунальним підприємством "Вода Донбасу", м.Маріуполь подана апеляційна скарга, в якій останнє просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки на думку відповідача, судом не досліджено та не враховано при винесенні рішення відзив на позовну заяву, клопотання про зменешення розміру стягуваної пені, а також про відмову позивачу у стягненні 7% штрафу, надісланих на електронну адресу до суду першої інстанції.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, причини неявки суду не повідомили.
Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення апеляційного провадження у даній справі та про відкладення розгляду апеляційної скарги сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Перевіркою матеріалів справи встановлено наступне.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Комунального підприємства "Вода Донбасу", м.Маріуполь про стягнення стягнення 9 306 200,62 грн., з яких: основний борг за договором на купівлю- продаж природного газу № 109/14-ПР від 20.12.2013р. в сумі 6 558 122,57грн., 784 325,00 грн. -пеня, 459 068,58грн. - штраф, 55120,74 грн. - 3% річних та 1 449 563,73 грн. - інфляційних втрат
Позовні вимоги до Комунального підприємства "Вода Донбасу", м.Маріуполь мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань згідно договору на купівлю- продаж природного газу № 109/14-ПР від 20.12.2013р. в частині оплати вартості поставленого газу.
Як зазначає позивач, за наведеним договором останній поставив відповідачу природний газ протягом січня - грудня 2014р. на загальну суму 13 703 695,31грн., що підтверджує наявними у матеріалах справи актами приймання - передачі природного газу. При цьому, вартість поставленого газу відповідач оплатив частково, у зв'язку з чим зобов'язання відповідача на загальну суму 6 558 122,57грн. за період з жовтня 2014р. по грудень 2014р., за твердженням позивача, є невиконаним. На вказану заборгованість позивачем нарахована пеня, 3% річних, інфляційні втрати та штраф на підставі п. 7.2 договору.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності факту неналежного виконання відповідачем його зобов'язань за договором купівлі- продажу природного газу № 109/14-ПР від 20.12.2013р. щодо своєчасної оплати поставленого позивачем природного газу.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи заявника апеляційної скарги, повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм чинного законодавства, перевіривши повноту встановлених фактів, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим з наступних підстав.
Як встановлено місцевим господарським судом, 20.12.2013р. між Публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (продавець) та Комунальним підприємством "Вода Донбасу", м.Маріуполь (покупець) укладено договір № 109/14 - ПР на купівлю-продаж природного газу, згідно якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2014 році природний газ (далі-газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах цього договору (п.1.1.).
Пунктом 2.1. договору визначено, що продавець передає покупцеві у період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. газ обсягом до 3756,000 тис. куб.м. у тому числі по місяцях кварталів.
Згідно п.3.3. договору, приймання передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.
Пунктом 3.4 договору встановлено, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, в якому зазначаються дані про фактичні обсяги використаного газу, його фактичну ціну та вартість. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно п.5.2 договору до сплати за 1000 куб.м. природного газу становить - 3 823,78грн., крім того ПДВ - 17% - 650,04 грн., що разом становить 4 473,82 грн.
Додатковою угодою №1 від 31.01.2014р. до договору №109/14-ПР від 20.12.2013р. з 01.01.2014р. сторони встановили, що ціна за 1000 куб.м. природного газу визначена у сумі 3 462,26 грн., крім того ПДВ - 20% - 692,45 грн., що разом становить 4 154,71 грн.
Згідно з п.6.1 договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключного грошовими коштами в такому порядку: оплата в розмірі 30% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських днів до початку місяця поставки газу; оплати в розмірі по 35% від вартості запланованих місячних обсягів проводиться до 5-го числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У пункті 6.3 договору сторони обумовили необхідність зазначення у платіжних дорученнях Покупцем номеру договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.
Договір набирає чинності з дати підписання та скріплення печатками, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2014р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. (п.11.1 договору).
Як встановлено господарським судом, на виконання умов договору купівлі-продажу газу № 109/14-ПР від 20.12.2013р. позивач передав протягом січня-грудня 2014 року, а відповідач прийняв за актами приймання - передачі природний газ на загальну суму 13 703 695,31грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2014р. на суму 180 119,23 грн., від 31.01.2014р. на суму 1 854 115,02 грн., від 31.01.2014р. на суму 129 327,88грн., 31.01.2014р. на суму 400 435,30грн., від 28.02.2014р. на суму 164 846,51грн., від 28.02.2014р. на суму 1 601 167,84 грн., від 28.02.2014р. на суму 383 492,37 грн., від 28.02.2014р. на суму 181 132,98грн., від 31.03.2014р. на суму 313 327,61 грн., від 31.03.2014р. на суму 123 203,83 грн., від 31.03.2014р. на суму 130 088,19 грн., від 31.03.2014р. на суму 1 113 267,54 грн., від 30.04.2014р. на суму 879,24 грн., від 30.04.2014р. на суму 133 106,69 грн., від 30.04.2014р. на суму 117 643,75 грн., від 31.05.2014р. на суму 7 195,28 грн., від 31.05.2014р. на суму 73560,68 грн., від 30.06.2014р. на суму 6 943,99грн., від 30.06.2014р. на суму 1 057,78 грн., від 30.06.2014р. на суму 66 384,81грн., від 31.07.2014р. на суму 11 647,98грн., від 31.07.2014р. на суму 1 518,21грн., від 31.07.2014р. на суму 67 685,27грн., від 31.08.2014р. на суму 2 613,32грн., від 31.08.2014р. на суму 1 356,45грн., від 30.09.2014р. на суму 6 790,16грн., від 30.09.2014р. на суму 69 932,29грн., від 31.10.2014р. на суму 248 443,17грн., від 31.10.2014р. на суму 212 846,05грн., від 31.10.2014р. на суму 3 747,40грн., від 30.11.2014р. на суму 167 194,65грн., від 30.11.2014р. на суму 1 642 623,93грн., від 30.11.2014р. на суму 715 468, 80грн., від 31.12.2014р. на суму 921 059, 37грн., від 31.12.2014р. на суму 2 356 184,15грн., від 31.12.2014р. на суму 293 287,59грн.
Відповідач на момент розгляду спору судом здійснив часткову оплату переданого йому обсягу газу на суму 7 145 572,74грн. грн. За твердженням позивача, розмір основного боргу відповідача за поставлений газ у період у жовтні-грудні 2014р. складає 6 558 122,57грн. У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору в частині невчасного проведення розрахунків за поставлений природний газ, позивачем на суму заборгованості нараховано пеню в сумі 784 325,00 грн., 3% річних в сумі 55 120,74 грн. та інфляційних нарахуваннь в сумі 1 449 563,73 грн. та штраф у розмірі 459 068,58грн.
Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду з огляду на наступне:
Відповідно до ст.43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи.
Згідно з п.4 ст.129 Конституції України, ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються, насамперед, його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору купівлі - продажу.
Як зазначено в ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена особа, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського процесуального кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як зазначалось вище, п.6.1 договору визначено, що остаточний розрахунок за фактично переданий обсяг газ здійснюється до 14-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Додаткових угод або інших доказів щодо зміни строку оплати суду не представлено ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.
Приймаючи до уваги дати поставок природного газу та викладені умови оплати, остаточний розрахунок за поставлений газ повинен бути здійснений не пізніше: за жовтень 2014 року - 14.11.2014р.; за листопад 2014 року - 14.12.2014р.; за грудень 2014 року - 14.01.2015р..
Предметом спору по даній справі є стягнення заборгованості з оплати вартості спожитого природного газу у жовтні-грудні 2014р. та нарахованих штрафних санкцій, 3% річних, інфляційних витрат у зв'язку з несвоєчасним виконанням грошових зобов'язань з оплати вартості отриманого природного газу у період вересень-грудень 2014р.
Згідно представлених суду актів, обсяги спожитого відповідачем природного газу становлять: у вересні 2014р. всього 11,977 тис.м.куб. на суму 76 722,45грн. у жовтні 2014 року - 72,596 тис.м.куб. на суму 465 036,62 грн.; у листопаді 2014 року - 377,899 тис.м.куб. на суму 2 525 287,38 грн.; у грудні 2014 року - 466,027 тис.м.куб. на суму 3 570 531,11 грн.
Таким чином, позивачем поставлено, а відповідачем отримано природний газ за період жовтень-грудень 2014р. у загальному обсязі 916,522 тис.куб.м. на загальну суму 6 560 855,11 грн.
Разом з тим, господарським судом встановлено, що відповідачем 11.12.2014р. частково сплачено за природний газ спожитий у жовтні 2014р. за договором купівлі-продажу природного газу №109/14-ПР від 20.12.2013р. в сумі 2 732,54грн., про що свідчать розрахунок суми позовних вимог, сальдо та витяг по операціям щодо КП “Компанія “Вода Донбасу”, а також реєстр прийнятих платежів на користь НАК “Нафтогаз України” від КП “Компанія “Вода Донбасу” через АТ “Ощадбанк” за період з 03.01.2014р. по 10.05.2015р. та копії банківських виписок, представлених у підтвердження здійснених відповідачем оплат у межах спірних правовідносин, внаслідок чого заборгованість за поставкою природного газу у спірний період складає 6 558 122,57грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов'язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку природного газу, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати не виконав, у зв'язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 6 558 122,57грн.
Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 6 558 122,57грн., Комунальним підприємством "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 6 558 122,57грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.
Одночасно, позивач просив суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 14854,11 грн. та 3% річних у сумі 55 120,74грн.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши розрахунок позивача щодо стягнення 3% річних на загальну суму 55 120,74грн. за період з 15.11.2015р. по 10.04.2015р., а також інфляційних нарахувань за зазначений вище період у розмірі 1 449 563,73грн., апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у цій частині у зазначеному судом першої інстанції розмірі з огляду на невірний арифметичний розрахунок, здійснений позивачем та приймаючи до уваги строк настання виконання зобов'язань за кожним із зобов'язань у відповідності до приписів Постанови пленуму Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” №14 від 17.12.2013р.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних у розмірі 55 119,80грн. та інфляційні втрати у розмірі 1 218 136,03грн.
Також, за прострочення сплати вартості поставленого газу, позивачем нараховано до стягнення пеню в розмірі 784 325,00 грн. (нарахування здійснено щодо кожної із сум, першим днем прострочення визначено 15-е число місяця, наступного за місяцем поставки та у межах періоду згідно розрахунку, за зобов'язаннями вересня 2014р. з 15.10.2014р. по 23.10.2014р. на суму 8 767,98 грн. (залишок боргу, враховуючи часткові оплати за станом на дату розрахунку); за зобов'язаннями жовтня 2014р. з 15.11.2014р. по 11.12.2014р. на суму 465 036,62 грн. та з 12.12.2014р. по 10.04.2015р. на суму 462 304,08 грн. (враховуючи часткові оплати); за зобов'язаннями листопада 2014р. з 15.12.2014р. по 10.04.2015р. на суму 2 525 287,38 грн.; за зобов'язаннями грудня 2014р. з 15.01.2015р. по 10.04.2015р. на суму 3 570 531,11грн.).
Згідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
Відповідно до ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
За приписом ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу природного газу сторони обумовили, що у разі невиконання Покупцем умов п.6.1 означеного договору, він зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 відсотків від суми простроченого платежу.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення розміру стягуваної пені у сумі 784 316,91грн. у зв'язку з невірним арифметичним розрахунком.
Одночасно, позивачем заявлено до стягнення штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу, нарахований у відповідності до вищевказаного пункту договору (п.7.2.), який за розрахунком позивача складає 459 068,58грн.
З огляду на те, що відповідачем порушено строки виконання зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати поставленого газу (понад 30 днів), колегія суддів вважає, що вимоги в частині стягнення з Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь штрафу у розмірі 7% від суми простроченого платежу в сумі 459 068,58грн., розрахованого за невиконання грошових зобов'язань по оплаті поставленого газу у жовтні-грудні 2014р. щодо кожної із сум боргу, яка існує понад 30 днів обґрунтованим, та такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо невірно застосованих норм діючого законодавства судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Донецької області відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Одночасно, підставою для скасування рішення господарського суду Донецької області, апелянт зазначає про порушення господарським судом норм процесуального права з огляду на те, що судом не досліджено та не враховано при винесенні рішення відзив на позовну заяву, клопотання про зменешення розміру стягуваної пені, а також про відмову позивачу у стягненні 7% штрафу, надісланих на електронну адресу до суду першої інстанції , у зв'язку з чим, на думку відповідача, судом прийняте неправомірне рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Розглянувши вимоги апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача є м.Маріуполь, вул. Карла Лібкнехта, б.177а.
Зважаючи на те, що позовна заява, ухвала про порушення провадження у справі від 15.06.2015р., ухвала про відкладення розгляду справи від 30.07.2015р. направлялись на адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а розгляд справи призначався судом першої інстанції з урахуванням розумного строку пересилання поштових відправлень, судова колегія вважає, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення, які наявні в матерілах справи.
Відтак, відповідач не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх доводів і заперечень, а також користуватись наданими йому процесуальними правами, серед яких: знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу (ч.2 ст.22 ГПК України).
Таким чином, враховуючи викладене у п.п.3.9.1., 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування ГПК судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18, дослідивши, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч.ч.1-5 ст.28 ГПК України, а також неможливості розгляду справи без участі представника відповідача на час прийняття рішення, суд першої інстанції обґрунтовано визнав за можливе розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.
Згідно положень ст.ст.32, 33, 34, 43 ГПК України суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У п.2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 роз'яснено, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
З огляду на викладене, заявник не обґрунтував неможливість подання доказів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Також, з 17 червня 2013 року у всіх місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції запроваджено порядок щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу в частині надсилання судом таким учасникам процесуальних документів в електронному вигляді, паралельно з документами у паперовому вигляді (згідно з наказом Державної судової адміністрації України від 31 травня 2013 року № 72 «Про реалізацію проекту щодо обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу» зі змінами внесеними наказом Державної судової адміністрації України від 14 червня 2013 року № 81).
В свою чергу, порядок подання учасниками судового процесу до суду документів в електронному вигляді регулюється Тимчасовим регламентом обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу, затвердженим наказом Державної судової адміністрації України від 07.09.2012р. №105 (надалі Регламент).
Відповідно до розділу 2 Регламенту Документи можуть бути подані Користувачем до суду і надіслані йому судом в електронному вигляді лише після реєстрації в Системі, розміщеної на офіційному веб-порталі судової влади України.
У разі відповідності та повноти внесення Користувачем інформації у шаблон форми реєстрації, а також відповідності електронного цифрового підпису Системою автоматично генерується адреса електронної пошти Користувача у форматі: ідентифікаційний код юридичної особи або ідентифікаційний номер платника податків - фізичної особи (у разі відсутності ідентифікаційного номеру - серія та номер паспорту громадянина) "@mail.gov.ua".
Таким чином, обмін електронними документами між судом та учасниками судового процесу є можливим лише у разі реєстрації учаснику судового процесу у зазначеній системі, за результатами чого обмін документами здійснюється шляхом їх надіслання за допомогою електронною пошти із наступним доменним іменем: mail.gov.ua.
Крім того, подані учасником судового процесу документи набувають статусу належного доказу в розумінні ст.ст. 33-35 Господарського процесуального кодексу лише після їх скріплення електронним цифровим підписом.
З доданих до апеляційної скарги документів вбачається, що скаржник на підтвердження факту направлення вищезазначених документів, які не були розглянуті судом першої інстанції саме 30.07.2015р. та 13.08.2015р. надав скріншоти з його електронної скриньки.
З вищезазначеного скріншоту вбачається, що відповідач дійсно направив 30.07.2015р. та 13.08.2015р. на електронну скриньку господарського суду Донецької області (inbox@zp.arbitr.gov.ua) документи, в той же час таке повідомлення було здійснено з незареєстрованих в системі обміну електронними документами між судом та учасниками судового процесу електронної пошти semenova та info@voda.dn.
Одночасно, пунктом 1.5.17. Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої Наказом державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013р. визначено, що документи, отримані електронною поштою без електронного цифрового підпису або каналами факсимільного зв'язку, не належать до офіційних. У разі надсилання електронних документів без електронного цифрового підпису та факсограм необхідно надсилати також оригінал документа в паперовій формі.
Твердження скаржника щодо направлення на адресу господарського суду Донецької області відзиву на позовну заяву № 03/02/1094 від 29.07.2015р., клопотання № 03/02/1180 від 13.08.2015р. щодо зменшення розміру пені, листа № 03/02/1180 від 13.08.2015р. щодо повідомлення суду про направлення документів 30.07.2015р. на електронну адресу суду, не приймається у якості поважної обставини, оскільки як вбачається з матеріалів справи, зазначені документи надійшли на адресу суду поштою 20.08.2015р., тобто після винесення рішення господарським судом, про що свідчить вхідний штамп канцелярії господарського суду Донецької області.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що місцевим господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Рішення господарського суду Донецької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору по апеляційній скарзі покладаються на заявника скарги по справі.
Керуючись ст. ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу", м.Маріуполь - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 13.08.2015р. у справі №905/390/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Марченко О.А.
Судді: Татенко В.М.
ОСОБА_3