Справа № 815/6177/15
14 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого по справі судді Бжассо Н.В.
при секретарі Музика І.О.
за участю сторін:
позивача ОСОБА_1 (згідно паспорта),
представника відповідача: Крилова С.Л. (згідно довіреності),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з військової служби
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, за результатами розгляду якого, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 29.10.2015 року (арк. с.13) просить: скасувати та вважати протиправним наказ Командира військової частини НОМЕР_1 № 157 від 02.09.2015 року, та зобов'язати Командира військової частини НОМЕР_1 вчинити дії щодо звільнення з військової служби за контрактом мічмана ОСОБА_1 техніка електромеханічної частини військової частини НОМЕР_1 у зв'язку із закінченням контракту 18.10.2015 року на підставі поданого рапорту від 25.09.2015 року вх. № 967. В обґрунтування позовних вимог зазначив наступне.
Між позивачем та Міністерством оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 капітаном 2 рангу ОСОБА_2 було укладено контракт «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» терміном на п'ять років, який набрав чинності з 18.10.2010 року.
02.09.2015 року Командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ № 157, відповідно до якого дію контракту мічмана ОСОБА_1 продовжено понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, у відповідності до ч.9 ст. 23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу»
16.09.2015 року позивачем було подано рапорт за вх. №967, на ім'я Командира в/ч НОМЕР_1 , про небажання продовжувати службу за контрактом та проханням звільнити зі служби у з'в'язку із закінченням контракту з 18.10.2015 року. 25.09.2015 року позивач отримав лист - відповідь № 1453 про відмову у задоволенні звернення із посиланням на п.2 ч.9 ст.23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
На думку позивача, його правова позиція відповідає вимогам п.А ч.6 ст.26, п.2 ч.9 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу»
Посилаючись на визначення Особливого періоду згідно із ст. 1 ЗУ «Про оборону України» та ч.1 Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 14.01.2015 року, п. 9 контракту «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», ОСОБА_1 , вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню, а наказ Командира в/ч НОМЕР_1 №157 від 02.09.2015 року скасуванню.
В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов у повному обсязі, зазначивши, що дія контракту продовжена в односторонньому порядку до оголошення демобілізації, чим фактично йому відмовлено у звільненні.
Відповідач проти задоволення позову заперечував, у судовому засіданні підтримав доводи викладені в письмових запереченнях на позов.
Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справ дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, 09.09.2010 року Міністерство оборони України в особі Командира військової частини НОМЕР_2 капітан 2 рангу ОСОБА_2 з одного боку, та громадянин України (військовослужбовець) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , Старшина 2 статті, командир відділення електротехнічної команди електромеханічної бойової частини військової частини НОМЕР_4 з іншого боку уклали контракт «Про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України» терміном на п'ять років, який набрав чинності з 18.10.2010 року.
02.09.2015 року Командиром в/ч НОМЕР_1 було видано наказ № 157, яким відповідно до ч.9 ст. 23 Закону України від 25.03.1992 року №2232-XII «Про військовий обов'язок та військову службу», дію контракту мічману ОСОБА_1 , техніку електромеханічної частини військової частини НОМЕР_5 продовжено з 18 жовтня 2015 року понад встановлені строки, на період до оголошення демобілізації.
16.09.2015 року позивачем було складено та подано рапорт на ім'я Командира в/ч НОМЕР_1 про небажання продовжувати службу за контрактом та з проханням звільнити зі служби у зв'язку із закінченням контракту з 18.10.2015 року.
25.09.2015 року в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_1 надано відповідь № 1453 про відмову у задоволенні звернення щодо звільнення зі служби із посиланням на п.2 ч.9 ст.23 ЗУ «Про військовий обов'язок та військову службу».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Отже, за змістом наведеної норми особливий період настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію.
17.03.2014 року Президентом України прийнято Указ «Про часткову мобілізацію», який затверджено Законом України від 17.03.2014 року № 11126-VІІ «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» та набрав чинності з дня його опублікування, а саме з 18.03.2014 року.
В подальшому, часткова мобілізація оголошувалась Указами Президента України №454/2014 від 06.05.2014; №607/2014 від 21.07.2014 року; №15/2015 від 14.01.2015 року, які також були затверджені відповідними Законами України.
Враховуючи приписи ч. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та п. 8 вищезазначеного Указу, особливий період настав з 19.03.2014 року.
Як вбачається з Контракту, укладеного з позивачем про проходження військової служби в Збройних Силах України терміном на п'ять років: з 18.1.2010 року по 18.10.2015 останній діяв під час настання особливого періоду.
Відповідно до ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Отже, законодавець пов'язує продовження дії контракту понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації не з часом дії особливого періоду, а з моментом його настання.
Відповідно до п.3 Контракт є строковим та укладається відповідно до строків установлених законодавством, за погодженням сторін на п'ять років. В свою чергу п.4 Контракту визначає що сторони зобов'язуються не пізніш як за три місяці до закінчення строку контракту укласти новий контракт або повідомити одна одну про небажання укладати контракт чи відмову в його укладенні з повідомленням причин, визначених нормативно-правовими актами.
Враховуючи, що особливий період настав під час дії контракту позивача, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин застосовуються вимоги ч. 9 ст. 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», тобто дія контракту позивача продовжується понад встановлений строк на період до оголошення демобілізації.
При цьому, зазначена норма обмежує продовження дії контракту понад встановлені строки щодо певної категорії осіб, визначених ч. 8 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Між тим, позивач до жодної із категорій осіб, визначених наведеною нормою Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», не відноситься.
Таким чином, судом встановлено, що підстави для звільнення позивача з військової служби за контрактом до оголошення демобілізації, відсутні.
Крім того, згідно ст. 251, п. 2 ст. 252 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р., прийнятим на виконання Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», в особливий період військовослужбовці проходять військову службу, а військовозобов'язані виконують військовий обов'язок у запасі в порядку, передбаченому цим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють порядок проходження військової служби в особливий період. У разі оголошення мобілізації усі військовослужбовці, які перебувають на цей час на військовій службі у Збройних Силах України, звільненню в запас не підлягають, за винятком військовослужбовців-жінок, які мають дітей віком до 16 років (такі військовослужбовці-жінки можуть продовжувати військову службу тільки за власним бажанням). Військовозобов'язані, призвані на збори, продовжують перебувати на зборах до особливого розпорядження відповідних органів військового управління згідно з їх повноваженнями. Накази про звільнення з військової служби військовослужбовців, не виключених зі списків особового складу військових частин, підлягають скасуванню, крім наказів про звільнення у відставку, в запас у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, яким призначено таке покарання, у виді позбавлення волі, обмеження волі, позбавлення військового звання чи позбавлення права займати певні посади.
Таким чином, зазначене Положення пов'язує продовження перебування військовослужбовців на військовій службі, також, саме з моментом оголошення мобілізації, а не з періодом її дії чи проведення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваним наказом обґрунтовано продовжено строк дії контракту ОСОБА_1 до оголошення демобілізації, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 2, 6-14, 17, 19, 70, 71, 86, 159-164, КАС України, суд,-
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з військової служби.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Н.В. Бжассо
Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Командира військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу та зобов'язання вчинити дії щодо звільнення з військової служби.
18 грудня 2015 року.