Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua
м. Харків
09 грудня 2015 р. №820/11260/15
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Полях Н.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: - скасувати висновок перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014 року, прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області від 16.01.2014 року, про рахування матеріалів справи, про документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 такими, що не відповідають законодавству України та про визнання безпідставно виданою посвідки на постійне проживання в Україні НОМЕР_1 від 05.05.2004 року; - зобов'язати Управління Державної міграційної служби України у Київській області інформацію про скасування висновку перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014 року, прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області від 16.01.2014 року внести до комп'ютерних та інших обліків Управління Державної міграційної служби України у Київській області, направити до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що рішення (висновок) Управління Державної міграційної служби України у Київській області, винесене 16.01.2014 року, згідно з яким громадянку В'єтнаму ОСОБА_1 визнано такою, що не має дозволу на імміграцію в Україну має бути скасований як такий, що винесений з порушенням процедури розгляду відповідного питання. Також вказав, що з моменту надання дозволу на імміграцію не виникало будь-яких нових обставин, які б встановлювали порушення законодавства з боку позивача.
Представник позивача у судове засідання, призначене на 09.12.2015р., не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав до канцелярії суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки до суду не повідомив, жодних заперечень чи клопотань до суду не надавав.
Враховуючи положення ст.ст.122, 128 КАС України суд вважає за можливе розглядати справу без участі представників сторін у порядку письмового провадження на підставі наявних у справі документів.
Відповідно до положень ч.1 статті 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджено, що громадянка В'єтнаму в рамках Угоди між Урядом Соціалісгичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР "Про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР" від 02.04.1981р., прибула в Україну, працювала на Дарницькому шовковому комбінаті, м. Київ (перейменовано ЗАТ "Дарна") з 1988 по 1992 роки та після звільнення залишилась проживати в Україні (а.с. 11).
Після набуття чинності Закону України "Про імміграцію", враховуючи встановлені цим нормативним актом вимоги, позивач звернулась до Відділу ГІРФО ГУ МВС України в Київській області, в компетенції якого на той час були питання імміграції та документування іноземців. Даний державний орган видав позивачу посвідку на постійне проживання серія НОМЕР_1 від 05.05.2004р. (а.с.8).
Однак у жовтні 2015 року позивачу стало відомо, що Управлінням ДМС України в Київській області прийнято рішення у формі висновку перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014р., яким посвідку позивача на постійне проживання НОМЕР_1 визнано безпідставно виданою та такою, що підлягає вилученню (а.с.9).
Листом від 13.10.2015 року №4/1-16624 вх. на запит від 14.09.2015 року Управління ДМС України в Київській області направило копію висновку перевірки підстав оформлення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 05.05.2004 року, громадянці СРВ ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).
Не погоджуючись з рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом.
По суті заявлених вимог суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001 № 2491-III (далі за текстом - Закон №2491) передбачено, що дозвіл на імміграцію може бути скасовано органом, який його видав, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
Суд зазначає, що відповідачем , як суб'єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні від 16.01.2014 року, не вказано конкретної підстави для скасування дозволу на міграцію або про який саме випадок і яким саме законом України цей випадок передбачений. Станом на момент прийняття рішення про надання дозволу на імміграцію позивачу, відповідачем, як уповноваженим державним органом, перевірялися надані документи, будь-яких порушень законодавства не встановили.
З моменту документування позивача посвідкою на постійне проживання - не виникало нових обставин, які б тягли за собою обґрунтування скасування дозволу на імміграцію. Відповідачем у справі зазначені обставини не наводяться і документально не підтверджуються.
Відповідно до п. п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України № 1983 від 26.12.2002р. (який діяв на час прийняття оскаржуваного рішення), дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти.
На порушення зазначених приписів законодавства оскаржуване рішення не містить обґрунтування.
Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органом, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію".
Відповідно до вимог ст.12 Закону України "Про імміграцію" підлягає скасуванню дозвіл на імміграцію, а статтею 13 вказаного Закону встановлюється вилучення посвідки на постійне місце проживання на підставі скасування дозволу на імміграцію.
Також, судом встановлено, що позивач з 2002 року займається підприємницькою діяльністю, що надає законне джерело існування (а.с.12-14).
Відповідно до ст.ст.9, 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення (висновок) перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014 року, прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області є таким, що не відповідає законодавству України, а отже позовні вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 9, 11, КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд, зауважує, що зазначені вимоги також не ґрунтуються на вимогах розділу 2 глави 6 КАС України та не можуть бути задоволені, оскільки не встановлені факти порушення права позивача.
Крім того, згідно з вимогами ст.ст.2, 6 КАС України, в порядку адміністративного судочинства захисту підлягають тільки порушені права, а не ті, які можуть бути порушені в майбутньому. Суд зауважує, зазначені позовні вимоги не впливають на порушення прав позивача.
Виходячи зі змісту ст.5 КАС України, судом у конкретній справі вирішується спір, предмет якого існує на час розгляду справи.
Отже, зобов'язання, встановлені в резолютивній частині рішення суду не можуть поширюватись на майбутнє. Таким чином, неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії або утриматись від таких дій, оскільки відсутні факти порушення прав позивача в майбутньому. Суд зауважує, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд приходить до висновку, про задоволення адміністративного позову в частині позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 160-163, 167, 186 КАС України, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Київській області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Скасувати висновок перевірки матеріалів щодо правомірності документування посвідкою на постійне проживання в Україні громадянки В'єтнаму ОСОБА_1 від 16.01.2014 року, прийнятий Управлінням Державної міграційної служби України у Київській області.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Полях Н.А.