ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
01 грудня 2015 року № 826/16493/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії:
головуючого судді Шулежка В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Оболонь» до Державної екологічної інспекції у м. Києві про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання утриматись від вчинення дій,
З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось публічне акціонерне товариство «Оболонь» (далі - позивач, ПАТ «Оболонь») до Державної екологічної інспекції у м. Києві (далі - відповідач, Держекоінспекція), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить визнати протиправними дії щодо проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Оболонь», визнати протиправним і скасувати наказ від 10.08.2015 № 221, зобов'язати відповідача утриматись від проведення планової перевірки позивача у ІІІ кварталі 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» у Держекоінспекції відсутні правові підстави для проведення перевірки ПАТ «Оболонь», оскільки у 2014 році діяльність підприємства позивача була збитковою, Кабінет Міністрів України відповідного дозволу на проведення перевірки не надавав, а позивач з відповідною заявкою про проведення перевірки до відповідача не звертався.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав правомірності дій відповідача та відсутності передбачених законодавством обмежень на проведення перевірки підприємства позивача у серпні 2015 року.
Представники позивача та відповідача подали клопотання про розгляд справи в подальшому за їх відсутності.
З огляду на викладене, з урахуванням положень ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Головою Держекоінспекції України 25.06.2015 затверджено план здійснення заходів державного нагляду (контролю) за додержанням вимог природоохоронного законодавства суб'єктами господарювання Державної екологічної інспекції у м. Києві на ІІІ 2015 року. Під пунктом 7 у вказаному плані вказано підприємство позивача з періодом перевірки 03.08.2015 - 21.08.2015.
На адресу ПАТ «Оболонь» від Держекоінспекції надійшло повідомлення (від 02.07.2015 № 1568-05/08) про проведення у термін з 03.08.2015 по 21.08.2015 планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.
Також 10.08.2015 заступник начальника Держекоінспекції видав наказ № 221 про проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Оболонь».
Вважаючи, що правові підстави для проведення перевірки у відповідача відсутні, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю) до 1 грудня року, що передує плановому, або до 25 числа останнього місяця кварталу, що передує плановому.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 цього Закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Як установлено в ході розгляду справи, оспорюваний наказ від 10.08.2015 № 221 Держекоінспекція прийняла на підставі плану перевірок та окремого доручення Держекоінспекції України від 02.07.2015 № 22.
Щодо наявності законодавчо закріплених обмежень на проведення перевірки підприємства ПАТ «Оболонь», на які у своїх доводах посилається позивач, суд виходить з такого.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
Отже, встановлені вказаною нормою обмеження щодо перевірки підприємств, установ та організацій станом на липень 2015 року вичерпали свою дію.
Водночас, згідно з п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» установлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:
з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;
з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
З огляду на викладене, суд погоджується з твердженням відповідача про те, що контролюючими органами в розумінні п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» є саме органи доходів і зборів. Вказана норма не стосується обмежень щодо проведення контролюючих заходів Держекоінспекцією та її структурними підрозділами.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з пп. 14.1.54 ст. 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.
Тобто, дохід не є прибутком підприємства. Отже, отримання позивачем за результатами діяльності його підприємства у 2014 році збитків, ще не означає отримання ПАТ «Оболонь» протягом вказаного року доходу в обсягах менших, ніж 20 мільйонів гривень.
Таким чином, суд дійшов висновку про безпідставність посилання позивача на положення п. 3 Прикінцевих положень Закону України від 28.12.2014 № 76-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» як на підставу, яка позбавляє відповідача права на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Оболонь» у серпні 2015 року.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
У цьому випадку обов'язок щодо доказування відповідач виконав, оскільки довів правомірність прийняття наказу від 10.08.2015 № 221 та вжиття заходів, спрямованих на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ПАТ «Оболонь» у серпні 2015 року.
Натомість, твердження позивача в ході судового розгляду справи не знайшли свого належного правового обґрунтування та не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.
Ураховуючи наведене, проаналізувавши норми законодавства та надавши оцінку наявним доказам у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно з положеннями статті 94 КАС України сплачений судовий збір відшкодуванню позивачу не підлягає.
Керуючись ст.ст. 94, 122, 158-163 КАС України суд,
У задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства «Оболонь» відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду. Я
Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя В.П. Шулежко