Справа № 824/1738/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Т.М.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
08 грудня 2015 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Боровицького О. А. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
в липні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області про визнання дій протиправними, зобов'язання повторно розглянути заяву про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Чернівецького окружного адміністративного суду та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.
Судове засідання, призначене на 01 грудня 2015 року було відкладено за заявою позивача.
В судове засідання, призначене на 08 грудня 2015 року сторони повноважних представників не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Від позивача до суду надійшло клопотання про виклик в судове засідання спеціаліста для надання консультацій учасникам судового процесу з питань нанесених умовних позначень на карті с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 67 КАС України спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками застосування технічних засобів і може надавати консультації під час вчинення процесуальних дій з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок.
Допомога спеціаліста не може стосуватися правових питань.
Враховуючи, що позивач просить залучити спеціаліста для надання допомоги, що стосується питань визначення меж прибережної захисної смуги та віднесення земельної ділянки до земель водного фонду, судом в задоволенні клопотання про виклик спеціаліста відмовлено.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Так, судом першої інстанції встановлено, що позивач 08 квітня 2015 року звернувся до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею - 0,10 га, розташованої у с. Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області навпроти земельної ділянки кадастровий номер - НОМЕР_1. (а. с. 10).
Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області у відповіді від 07.05.2015 року відмовило ОСОБА_2 у задоволенні заяви від 08.04.2015 року у зв'язку з тим, що відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), наданої Держземагенством у Кельменецькому районі та листа Дністрівської сільради, земельна ділянка орієнтовною площею - 0,10 га, розташованої у с. Дністрівка, Кельменецького району, Чернівецької області за межами населеного пункту обліковується, як землі водогосподарських підприємств під штучними водосховищами, таким чином із врахуванням викладеного, земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. (а. с. 14).
ОСОБА_2 звертався до Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів із питанням щодо погодження місцезнаходження земельної ділянки у с. Дністрівка, Кельменецького району, Чернівецької області, урочище "Атаки", орієнтовною площею - 0,10 га та просив зазначити, де знаходиться земельна ділянка - в межах чи за межами прибережно-захисної смуги Дністровського водосховища. У відповіді Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів від 26.05.2015 року № 642 повідомлено, що згідно з представленим викопіюванням із плану Водоохоронної зони правого берега водосховища Дністровської ГЕС на території колгоспу "Перемога" Кельменецького району Чернівецької області, зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться за межами прибережної захисної смуги Дністровського водосховища. (а. с. 15, 16).
Позивач 28 травня 2015 року повторно звернувся до Головного управління Держземагенства у Чернівецькій області із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у власність, з цільовим призначенням - для ведення садівництва, орієнтовною площею - 0,10 га, розташованої поблизу с. Дністрівка, Кельменецького району, Чернівецької області, навпроти земельних ділянок з кадастровими номерами - НОМЕР_1. (а. с. 17).
Головне управління Держземагенства у Чернівецькій області листом №0-24-0.31-749/16-15-СГ від 26.06.2015 року відмовило ОСОБА_2 у задоволенні заяви від 28.05.2015 року у зв'язку з тим, що земельна ділянка, відповідно до викопіювання з плану землекористування Дністрівської сільради, передана громадянам у приватну власність. (а. с. 18-21).
Не погодившись з прийнятою відмовою, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою з встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Відповідно до п. "в" ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара.
Згідно зі ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Як встановлено судом з листа Головного управління Держземагентства у Чернівецькій області №0-27-0.31-5861/2-15 від 07 травня 2015 року, підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є те, що вказана земельна ділянка відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) та листа Дністрівської сільради обліковується як землі водогосподарських підприємств під штучними водосховищами, а тому відноситься до земель водного фонду.
Так, згідно з довідкою з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), виданою відділом Держземагентства у Кельменецькому районі Чернівецької області, земельна ділянка, яка пропонується для надання ОСОБА_2 знаходиться на території Дністрівської сільської ради в урочищі "Атаки" та належить до земель водного фонду (а. с. 46).
Згідно з довідкою №142 від 23 квітня 2015 року, виданою Дністрівською сільською радою, відповідно до Схеми організації території садівничих ділянок та об'єктів оздоровчого, рекреаційного та соціально-побутового призначення в урочищі "Атаки" Дністрівської сільської ради (за межами населеного пункту) від 2006 року виділення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва, щодо якої запитується інформація (на місцевості згідно викопіювання), не передбачено. Бажане місце розташування земельної ділянки позначене на території земель водного фонду, що не відповідає Главі 12 статті 61 п. 2а Земельного кодексу України (а. с. 50).
Судом досліджено вказані докази та встановлено, що земельна ділянка, щодо якої позивач просить надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, відноситься до земель водного фонду. Надання такої земельної ділянки у власність суперечить нормам Земельного та Водного кодексів України.
Невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів відповідно до ст. 118 Земельного кодексу України є підставою для відмови у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відмовивши в наданні дозволу на розробку документації із землеустрою листом №0-24-0.31-5861/2-15 від 07 травня 2015 року, відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства України.
Повторне звернення позивача із заявою про надання дозволу на розробку документації із землеустрою стосувалось тієї ж земельної ділянки, що і перше звернення, в задоволенні якого відмовлено листом №0-24-0.31-5861/2-15 від 07 травня 2015 року.
Колегія суддів відхиляє посилання позивача на проектну документацію "Водоохранная зона правого берега водохранилища Днестровской ГЭС на територии КЛХ. им. Ленина Кельменецкого района Черновицкой области" та лист Дністровсько-Прутського басейнового управління водних ресурсів №642 від 26 травня 2015 року, в якому зазначено, що відповідно до представленого викопіювання з плану Водоохоронної зони правого берега водосховища Дністроської ГЕС на території колгоспу "Перемога" Кельменецького району Чернівецької області (робочий проект, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької обласної Ради народних депутатів від 15 вересня 1991 року №117), зазначене місце розташування земельної ділянки знаходиться за межами прибережної захисної смуги Дністровського водосховища.
Вказана проектна документація розроблялась відповідно до нормативно-правових актів Радянського Союзу.
Постановою Верховної Ради України "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Водночас, станом на час звернення позивача із заявою про надання йому дозволу на розробку документації із землеустрою чинними є інші нормативно правові акти, зокрема: Земельний та Водний кодекси України.
Так, згідно зі ст. 60 Земельного кодексу України вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
Відповідно до п. "а" ч. 2 ст. 61 Земельного кодексу України у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво.
Згідно із пунктом 2.9. Порядку погодження природоохоронними органами матеріалів щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 05 листопада 2004 року № 434, у разі відсутності належної землевпорядної документації та встановлених у натурі (на місцевості) меж щодо водоохоронних зон та прибережних захисних смуг водних об'єктів, природоохоронний орган забезпечує їх збереження, шляхом урахування при розгляді матеріалів щодо вилучення (викупу), надання цих земельних ділянок нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них", з урахуванням існуючих конкретних умов забудови на час встановлення водоохоронної зони. Порядок та умови виготовлення проектів землеустрою, в тому числі й щодо прибережних смуг, визначаються статтями 50 - 54 Законом України "Про землеустрій". Таким чином, землі зайняті поверхневими водами: природними водоймами (озера), водотоками (річки, струмки), штучними водоймами (водосховища, ставки), каналами і іншими водними об'єктами та землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на яких знаходиться водний фонд України та на який розповсюджується окремий порядок надання та використання. Отже, прибережна захисна смуга - це частина водоохоронної зони визначеної законодавством ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено особливий режим. Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачене імперативними нормами (стаття 60 Земельного кодексу України, стаття 88 Водного кодексу України). Відтак, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.
При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 Водного кодексу України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 "Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них".
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 05.11.2014 р. №6-171цс14.
Відповідно до ч. 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28 вересня 2015 року - без змін.
Постанова або ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбаченим цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Боровицький О. А. Граб Л.С.