16 грудня 2015 р. Справа № 814/772/15
Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Лебедєва Г. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці ДФС на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 15 січня 2015 року №504000003/2015/000002/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00002 від 15 січня 2015 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" звернулося до суду з адміністративним позовом до Миколаївської митниці ДФС про:
- визнання протиправним та скасування рішення від 15 січня 2015 року №504000003/2015/000002/1,
- визнання нечинною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00002 від 15 січня 2015 року.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Миколаївський глиноземний завод" до Миколаївської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення від 15 січня 2015 року №504000003/2015/000002/1, визнання нечинною та скасування картки відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00002 від 15 січня 2015 року - задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці ДФС від 15 січня 2015 року №504000003/2015/000002/1.
Визнано нечинною та скасовано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №504010000/2015/00002 від 15 січня 2015 року.
В апеляційній скарзі Миколаївської митниці Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Миколаївської митниці Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем було укладено зовнішньоекономічний контракт №RF/RD/79-13/11-M від 01 квітня 2013 року(далі - Контракт) з відкритим акціонерним товариством "Єдіная торговая компанія" РФ, в межах якого з урахуванням Додатку № 23 (Специфікації № 23) від 22 грудня 2014 року, Продавцем здійснювалась поставка товару - натр їдкий (гідроксит натрію) в обсязі 7 500 т. за ціною 270,00 доларів США за тонну на загальну суму 2 025000,00 доларів США.
Відповідно до п. п. 2.1, 3.1 Контракту, Продавець зобов'язаний поставити товар на умовах СРТ ст. Жовтнева Одеської залізниці згідно з ІНКОТЕРМС -2010. При цьому ціна на товар також визначалася та приймалася на умовах СРТ ст.Жовтнева Одеської залізниці (згідно з ІНКОТЕРМС -2010), та включала в себе всі витрати по доставці товару до вказаного місця.
Пунктом 2.3 Контракту Сторони визначили, що ціна на товар за 1 тонну в перерахунку на 100% основної речовини розраховується за формулою: FOB MED Low мінус 40 доларів США, де FOB MED Low - середня котировка FOB MED Low, що публікується агентством ICIS, розрахована на підставі ІСІS за попередні періоду відгрузки два місяці з 21 числа першого місяця по 20 число другого місяця.
Пунктом 3.2 Контракту передбачено, що вантажовідправником по цьому контракту можуть бути ВОАО "Химпром" (м. Волгоград, РФ), ОАО "Каустик" (м. Волгоград, РФ), а також будь-які інші відправники на розсуд продавця.
22.12.2014 року ТОВ "МГЗ" та ОАО "Единая торговая компания" підписали специфікацію №23 про визначення ціни на гідроксид натрію (сода каустична) - 270 доларів США в обсязі 7500,0+/-% 10 т. на загальну суму - 2 025 000,00+/- 10% .
З метою ввезення товару на територію України позивачем 15.01.2015 року була надана відповідачу для митного оформлення електронна митна декларація МД № 504010000/2015/000095 із вартістю товару 67326,93 долари США. При цьому, митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним методом оцінки - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
Для митного оформлення товарів, позивач подав Митниці наступні документи: Контракт, специфікацію № 23, інвойс № SK-02 від 06 січня 2015року, накладні СМГС від 07 січня 2015 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат проходження товару RUUA 5006001109 від 06 січня 2015 р., паспорти якості, платіжні доручення та біржові котирування.
Під час здійснення митного контролю, відповідач поставив під сумнів правильність визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, у зв'язку із чим направив повідомлення від 15 січня 2015 №13588 із запитом про надання Митниці (за наявності) додаткових документів, а саме:
1) бухгалтерську документацію: щодо оплати складових митної вартості (страхування), страховий поліс, банківські документи про здійснення оплати за оцінюваний товар; щодо формування ціни товару з обґрунтуванням зниження ціни товару на 40 доларів США;
2) висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару;
3) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.
На виконання зазначеної вимоги, та для підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивачем до Митного органу надані (згідно з листом від 15 січня 2015 року №9/101-10) документи, а саме: платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №210 від 14 січня 2015 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСІS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації №23, датовані 21 листопада 2014 року, 28 листопада 2014 року, 05 лютого 2014 року, 12 грудня 2014 року, 19 грудня 2014 року.
Поряд з цим, позивач повідомив відповідача, що інших витребуваних документів, зазначених в запиті немає в наявності, зокрема: товар - сода каустична, що є предметом Контракту, не страхувався; інших договорів (угод, контрактів) із третіми особами, пов'язаних з Контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається - не укладалось, в зв'язку з чим зазначені документи не можуть бути надані.
Проте, за результатами розгляду поданих позивачем документів 15 січня 2015 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №504000003/2015/000002/1 (далі - Рішення), яким визначено митну вартість задекларованого позивачем товару (гідроксиду натрію) за ціною 569,00 доларів США за тону .
В рішенні відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій) не застосовується у зв'язку з тим, що подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару, не надано в повному обсязі витребувані митним органом додаткові документи для визначення митної вартості за ціною договору. Основою для митної вартості є вартість операції з подібними ( аналогічними) товарами, які продані в Україну і час експорту яких максимально наближений до митного оформлення оцінюваних товарів за рівнем 0,569 дол. США/кг (МД № 112050000/2015/244 від 13.01.2015 року) (а.с.15).
Миколаївською митницею ДФС позивачу було відмовлено в митному оформленні ввезенню товару та видано склав картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів №504010000/2015/00002 (далі - Картка). Як слідує з цієї картки, основний метод визначення вартості товарів, на думку відповідача, не може бути застосовано, так як подані товариством документи не містять всіх даних, які б підтверджували числові значення складової митної вартості: зокрема Товариством не надано інформацію щодо страхування товару, а також не надані додаткові документи для підтвердження митної вартості.
У зв'язку із потребою використання товару у виробництві, позивач 16 січня 2015 року подав до відповідача нову митну декларацію №504010000/2015/000100, в якій визначив ціну товару відповідно до прийнятого відповідачем рішення.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено жодних доказів наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, у зв'язку з чим дії відповідача є неправомірними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст. 49 Митного Кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно ст. 53 Митного Кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1).
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч. 5 та 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2).
Згідно з положеннями ст. 57 Митного Кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Згідно ст. 58 Митного Кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
З наведеного слідує, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Разом з тим, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.
При цьому, законом чітко встановлено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмови у митному оформленні, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
Як вбачається з матеріалів справи, під час митного оформлення для підтвердження митної вартості товару позивачем були надані, зокрема, контракт №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року, специфікацію від № 23 від 22 грудня 2014 року, інвойс №SK-02 від 06 січня 2015 року, накладні СМГС АЦ115531, АЦ115532, АЦ 115539,АЦ115540, АЦ115544, АЦ115546, АЦ115547. АЦ115548, АЦ 115549 від 07 січня 2015 року, підтвердження позитивного проходження радіологічного та екологічного контролю, сертифікат походження товару RUUA 5006001109 від 06 січня 2015 року, паспорти якості, платіжні доручення та біржові котирування.
Окрім цього, на виконання повідомлення із запитом про надання додаткових документів та на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу її визначення позивач надав відповідачу додатково платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 210 від 14.01.2015 року; біржові котирування Caustic Soda (Europe) міжнародної біржової організації ІСІS pricing за останні 4 тижня, що формували цінову політику на каустичну соду згідно умов контракту та специфікації № 23, датовані 21 листопада 2014 року, 28 листопада 2014 року, 05 лютого 2014 року, 12 грудня 2014 року, 19 грудня 2014 року.
Також позивач повідомив, що інші документи надати митному органу не має об'єктивної можливості через їх відсутність.
Тому, враховуючи, що підприємством було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару за вказаним контрактом, яким зокрема встановлено обов'язки постачальника щодо доставки товару та включення транспортних витрат у ціну товару, колегія суддів приходить до висновку, що визначення відповідачем митної вартості не за основним методом (за ціною договору (контракту)) є необґрунтованим та таким, що суперечить основним принципам здійснення державної митної справи, що передбачено ст. 8 Митного Кодексу України, зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.
Крім того, посилання апелянта на відсутність документів, що підтверджують страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст. 52 Митного Кодексу України визначено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.
Згідно контракту №RF/RD/79-13/11-М від 01 квітня 2013 року базисними умовами поставки товару є умови СРТ, за офіційними правилами тлумачення торгівельних правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010р. СРТ означає, що продавець здійснює поставку покупцю у вказане місце Призначення. Відповідно до умов СРТ у покупця немає обов'язку перед продавцем щодо укладення договору страхування. При цьому страхування може бути здійснене продавцем, покупцем, ними двома, або зовсім не здійснюватись. Отже, термін СРТ передбачає можливість, а не обов'язок страхування товару.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем необґрунтовано зазначено вимогу надання документів, які стосуються страхування, оскільки страхування не здійснювалось.
Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач отримав 40 доларову знижку на товар на підставі комерційних переговорів, проте вказуючи, що позивач не надав обґрунтування заниження ціни товару на 40 доларів, митний орган не наводить вмотивованих доводів неприйняття пояснень позивача щодо отримання знижки від продавця.
Цінова знижка - це умова договору, що визначає розмір зменшення базової ціни товару, вказаної у договорі. Загалом - це частина ціни товару, яку підприємства можуть встановлювати з метою стимулювання та підвищення зацікавленості підприємств у придбанні їх продукції. Цінові знижки мають добровільний характер і не є обов'язковими, вони можуть надаватися у певному конкретному випадку.
Слід зазначити, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
Крім того, варто зазначити, що з урахуванням даних, опублікованих агентством ICIS щодо середніх цін на каустичну соду, наданих декларантом та даних щодо її кількості, ціна товару відповідає формулі її обрахунку (п. 2.3 контракту) та співпадає з ціною, сплаченою декларантом відповідно до платіжного доручення.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що у позивача була відсутня об'єктивна можливість надати інші документи, витребувані митним органом, оскільки інші договори (угоди, контракти) позивача із третіми особами, пов'язаними з контрактом на поставку соди не укладались, а ВАТ «ЄТК» (Росія) відмовився надати запитувану інформацію, посилаючись на комерційну таємницю.
Отже, колегія суддів вважає, що у митного органу не було підстав для обґрунтованого сумніву в правильності заявленої позивачем митної вартості товару.
Суд вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем надано усі передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товарів, що ввозяться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.
Відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги, що наявність підстав, які унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідачем не наведено, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" про визнання протиправним та скасування рішення від 15.01.2015 року, картки відмови в прийнятті митної декларації є обґрунтованими.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 травня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук
Суддя: Ю.М. Градовський
Суддя: К.В. Кравченко