16 грудня 2015 р.м.ОдесаСправа № 523/20177/14-а
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Бузовський В.В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
при секретарі - Філімович І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року у справі за позовом Суворовської районної адміністрації Одеської міськради до ОСОБА_2, третя особа КП «ЖКС «Пересипський», за участю прокурора Одеської області, про демонтаж самочинно встановленого металевого гаражу,
Суворовська районна адміністрація Одеської міськради звернулася із зазначеним позовом до ОСОБА_2 та просила зобов'язати відповідача за власний рахунок демонтувати металевий гараж на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1. В обґрунтування вимог представник позивача посилалася на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства, без належного дозволу встановив та користується металевим гаражем. Приписи Суворовської РА ОМР щодо демонтажу гаража, відповідач не виконав.
Відповідач вимоги позову не визнав та пояснив, що гараж залишили працівники заводу «Пресмаш» при будівництві. Він за оплату просив залишити гараж, яким користується для власних потреб та для потреб шахової школи, директором якої він є. Також зазначив, що зібрав підписи мешканців будинку, які підтверджують те, що встановлений гараж їм не заважає. Крім того, пояснив, що такі питання повинна вирішувати громада будинку, а не Суворовська РА ОМР, також зазначив, що всі дозвільні документи у нього були, але гараж був відкритий невідомими особами, які вкрали речі та документацію на гараж.
Представник третьої особи КП «ЖКС «Пересипський» пояснив, що ОСОБА_2, користується гаражем без дозвільних документів, ніколи і ніякі документи на право встановлення та користування гаражем, відповідачу не надавалися, а тому позов Суворовської РА ОМР підлягає задоволенню.
Постановою Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 за власний рахунок демонтувати металевий гараж на прибудинковій території житлового будинку АДРЕСА_1.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_2 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Апелянт просить скасувати постанову суду від 09.02.2015 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
27 квітня 2015 року прокуратура Одеської області надала заяву про вступ у справу для представництва інтересів ОСОБА_2
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що згідно доповідної записки КП «ЖКС «Пересипський» №615 від 14 листопада 2014 року Суворовською РА ОСОБА_2, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 встановив на прибудинковій території та експлуатує без правовстановлюючих документів металевий гараж (контейнер).
Відповідно до Порядку взаємодії виконавчих органів міської ради та комунальних підприємств з вирішення питань, пов'язаних із самочинним будівництвом в м. Одесі затвердженого Рішенням ВК ОМР №1308 від 25 грудня 2009 року, КП «ЖКС «Пересипський» Суворовського району надано припис від 04 листопада 2014 року, яким було зобов'язано ОСОБА_2, надати правовстановлюючі документи на встановлення і експлуатацію металевого гаражу.
У зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2 дозвільних документів, Суворовською РА було винесено розпорядження №566р від 04 грудня 2014 року про демонтаж металевого гаражу (контейнера), який експлуатується без відповідних дозвільних документів за адресою: АДРЕСА_1 та приведення земельної ділянки до належного санітарного стану.
На теперішній час дозвільні документи на встановлення металевого гаражу ОСОБА_2 не надані, припис та розпорядження не виконані.
Суворовська РА звернулась до суду та вважає, що ОСОБА_2, не маючи дозвільних та проектувальних документів на проведення будівництва, не отримуючи рішення про відведення земельної ділянки, без введення збудованого об'єкта до експлуатації у встановленому порядку, не мав право збудувати наведений об'єкт та, в наступному, використовувати встановлений ним металевий гараж, у зв'язку з чим, останнім порушені вимоги ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність».
З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність задовольнити позов Суворовської районної адміністрації Одеської міськради.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з відсутністю у ОСОБА_2, відповідних дозвільних документів, Суворовською РА правомірно винесено розпорядження №566р від 04 грудня 2014 року про демонтаж металевого гаражу (контейнера) за власний рахунок.
Однак, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч.2 ст.2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність» будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».
Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. (ч.1 ст. 376 ЦК України).
У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (ч.7 ст.376 ЦК України).
Таким чином, нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка безпосередньо здійснила (здійснює) будівництво з відшкодуванням витрат, пов'язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
На думку Суворовської РА, з якою погодився суд першої інстанції, ОСОБА_2 встановив та експлуатує без правовстановлюючих документів гараж (контейнер).
Однак, як, зазначав апелянт та прокурор у судовому засіданні суду апеляційної інстанції, вказаний контейнер був побудований невстановленими працівниками РБУ «Прессмаш» ще у період будівництва житлового будинку та застосовувався останніми як склад для столярних виробів та сантехніки.
Судом апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги враховані доводи, зазначені в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.10.2015 року. Колегія суддів вважає, що позивачем не доведений факт самовільного зайняття земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 та/чи безпосереднього здійснення будівництва - гаражу (контейнеру) саме ОСОБА_2 Жодного документу про встановлення апелянтом гаражу позивачем суду не надано.
Таким чином, колегія суддів вважає, якщо сторона позивача не довела обставини щодо встановлення ОСОБА_2 вказаного гаражу, то він і не повинен зносити за свій рахунок спірний об'єкт, а для його зносу чинним законодавством передбачені інші правові механізми та оплата таких робіт. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Позивач, який є суб'єктом владних повноважень свою позицію судам не довів та не обґрунтував її.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того, судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, ухвалене судове рішення на підставі вимог ст. 202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 202; 205; 207; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2015 року скасувати, ухвалити у справі 523/20177/14-а нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Суворовської районної адміністрації Одеської міськради.
Постанова апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Повний текст судового рішення виготовлений 18.12.2015 року.
Головуючий: О.В.Джабурія
Суддя: А.В.Крусян
Суддя: О.І.Шляхтицький