Справа: № 823/5007/15 Головуючий у 1-й інстанції: Мишенко В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
15 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Степанюка А.Г., Шурка О.І,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправними дій та скасування рішення, -
ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області;
- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області;
- визнати нечинним з моменту ухвалення та скасувати рішення Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI в частині обмеження права громадянина на отримання земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо надання ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області; зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області; в решті заявлених позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області звернулось із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
13.07.2015 ОСОБА_2 звернулася до Головного управління Держземагентства у Черкаській області із заявою про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району.
27.07.2015 за № 1176/0/300-15 Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, на виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, надіслало до Косенівської сільської ради запит від 27.07.2015 № 1176/0/300-15 про висловлення позиції органу місцевого самоврядування щодо можливості надання позивачу дозволу на розробку документації із землеустрою.
Рішенням Косенівської сільської ради Уманського району району від 05.08.2015 № 43-1/IV вирішено підтримати звернення депутатів сільської ради від 05.08.2015 № 84 щодо виділення земельних ділянок у приватну власність із земель державної власності Косенівської сільської ради учасникам АТО на території Донецької та Луганської областей із числа жителів села (а.с. 47).
В зв'язку з тим, що саме учасники бойових дій мають право на першочергове відведення земельних ділянок Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області листом від 20.08.2015 № 1879/0/300-15 відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.
Позивач вважає, що відповідач відмовивши у наданні дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки розміром 2 га для ведення особистого селянського господарства порушив вимоги Земельного кодексу України.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою, а тому дана відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району, яка оформлена листом від 20.08.2015 №1879/0/300-15, є протиправною, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району було прийнято правомірно, у відповідності до вимог Земельного кодексу України, з відповідним посиланням на норми чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Земельні відносини в Україні, відповідно до статті 3 Земельного кодексу України регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Частиною 2 ст. 22 Земельного кодексу України передбачено, що до земель сільськогосподарського призначення належать:
а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);
б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Згідно ч. 3 ст. 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:
а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства;
г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об'єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства;
ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.
Згідно з частиною 1 статті 33 Земельного кодексу України громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:
а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;
б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;
в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірах для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
На виконання доручення віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 № 37732/0/1-14, наказом Держземагентства України № 328 від 15.10.2014 «Про введення в дію рішень колегії Держземагентства України» введені в дію рішення колегії Держземагентства України від 14.10.2014 (протокол засідання № 2) «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» № 2/1.
Відповідно до пункту 2 рішення колегії № 2/1 «Про обов'язкове направлення на розгляд до місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності» начальники головних управлінь Держземагентства в областях, м. Києві за зверненнями юридичних та фізичних осіб щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які не перебувають у їхньому користуванні, що надходитимуть з 15.10.2014, забезпечують обов'язкове направлення на розгляд місцевих рад питань щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності на етапі надання згоди на розроблення відповідної документації із землеустрою.
Під час розгляду клопотань про надання дозволів на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності надсилати органам місцевого самоврядування (сільським, селищним, міським радам) за місцем розташування земельної ділянки запити про висловлення позиції щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої зазначені земельні ділянки можуть бути передані у власність або користування.
Відповідно до пп. 2.3 п. 2 рішення колегії Держземагентства України № 2/1, у разі надходження у десятиденний строк від органу місцевого самоврядування мотивованих заперечень стосовно надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, які безпосередньо передбачені законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України, відмовляти заявникові у задоволенні відповідного клопотання.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що в рішенні Косенівської сільської ради Уманського району від 05.08.2015 № 43-1/IV мотивованих заперечень стосовно надання позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою, яка безпосередньо передбачена законом, зокрема частиною сьомою статті 118 та частиною третьою статті 123 Земельного кодексу України Косенівською сільською радою Уманського району не наведено, а тому, з підстав, зазначених у рішенні Косенівської сільської ради Уманського району Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області безпідставно відмовило позивачу у наданні відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0 га в адміністративних межах Косенівської сільської ради (за межами населеного пункту) Уманського району, яка оформлена листом від 20.08.2015 № 1879/0/300-15, є протиправною.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області, колегія суддів зазначає, що достатнім способом захисту позивача в даному випадку є зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Більш того, за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.
Як випливає зі змісту рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя, а тому позовна вимога про зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області є формою втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно було зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області саме не надати дозвіл, а вирішити питання щодо надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту землеустрою на відведення земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Стосовно вимоги позивача про визнання нечинним з моменту ухвалення та скасувати рішення Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI в частині обмеження права громадянина на отримання земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області колегія суддів зазначає наступне.
До повноважень сільських рад у галузі земельних відносин відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Аналогічні повноваження встановлені у п. 34 ч. 1 ст. 26 та ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Тобто, органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають у комунальній власності. Реалізовуючи зазначені повноваження, органи місцевого самоврядування мають право безоплатно передавати землі у приватну власність громадянам.
Колегія суддів звертає увагу, що рішення Косенівської сільської ради жодним чином не впливає в даному випадку на конституційні права позивача, а ним лише вирішено підтримати звернення депутатів сільської ради від 05.08.2015 № 84 щодо виділення земельних ділянок у приватну власність із земель державної власності Косенівської сільської ради учасникам АТО на території Донецької та Луганської областей із числа жителів села.
Таким чином, судом першої інстанції вірно було відмовлено у задоволенні вимоги про визнання нечинним з моменту ухвалення та скасування рішення Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області від 05.08.2015 № 43-1/VI в частині обмеження права громадянина на отримання земельної ділянки площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адміністративних межах Косенівської сільської ради Уманського району Черкаської області.
Доводи апелянта про те, що Головним управлінням Держгеокадастру у Черкаській області враховуючи вимоги чинного законодавства та позицію органу місцевого самоврядування відмовило ОСОБА_2 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність на законних підставах не беруться колегією суддів до уваги, оскільки перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним та не містить тих підстав, на які посилається Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області при винесенні вищевказаного рішення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалене законенне та обгрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Крім цього, відповідно до правил ст. 94 КАС України, ч. 6 ст. 187 КАС України та ст. ст. 4, 5 Закону України «Про судовий збір» колегія суддів вирішує питання про стягнення судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами у розмірі 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2015 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 607, 76 грн. ((1 218 грн. х 0, 4) х 3 х 110%)
Керуючись ст.ст. 41, 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 29.10.2015 - без змін.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м.Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання апеляційної скарги до адміністративного суду в розмірі 1 607, 76 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Степанюк А.Г.
Шурко О.І.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Степанюк А.Г.
Шурко О.І.