Справа: № 810/2464/15 Головуючий у 1-й інстанції: Скрипка І.М. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
10 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Мамчура Я.С.,
Шостака О.О.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерок» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аерок» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 29 травня 2015 року №0000952201/2376, №0000962201/2375, №0000942201/2374, №0000972201/2373 та №0005591702/2370.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень податковий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, ДПІ в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області у період з 12 березня 2015 року по 23 квітня 2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Аерок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено Акт від 12 травня 2015 року №963/2201/34840150.
В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем:
- п.п. 138.1, 138.2, пп. 138.10.3 п. 138.10 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, пп. 153.2.4 п. 153.2 ст. 153 ПК України, в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 1631568,86 грн. за 2013 рік та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 10158450 грн.;
- пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14, п. 50.1 ст. 50, пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України, у зв'язку із чим товариством занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1276523 грн.;
- п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, п.п. 201.6, 201.7, 201.8 ст. 201 ПК України, у зв'язку із чим завищено податковий кредит на загальну суму 3722134,00 грн.;
- пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176, п. 177.8 ст. 177 ПК України, що привело до заниження податкових зобов'язань із податку з доходів фізичних осіб за 2013 - 2014 роки на загальну суму 20143,65 грн.
На підставі вищеозначеного Акту перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року: №0000952201/2376, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток юридичних осіб на 1631569 грн. за основним платежем та на 815785 грн. за штрафними санкціями; №0000972201/2373, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов'язання із податку на прибуток юридичних осіб на 1276523 грн. за основним платежем та на 319131 грн. за штрафними санкціями; №0000942201/2374, яким товариству збільшено грошове зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 3722134 грн. за основним платежем та на 1861067 грн. за штрафними санкціями; №0000962201/2375, згідно якого позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 10158450 грн.; №0005591702/2370, яким товариству збільшено грошове зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб у сумі 19840,65 грн. за основним платежем та на 14374,47 грн. за штрафними санкціями.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем як суб'єктом владних повноважень не наведено достатніх доводів та не подано жодних доказів, які б засвідчили недобросовісність позивача як платника податків та правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Стосовно податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2015 року №0000952201/2376, №0000942201/2374 та №0000962201/2375, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п.п.134.1.1. п. 134.1. ст.131 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.
Відповідно до ч. 1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо, - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою до винесення вищеозначених податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Ариал», ТОВ «Віст Груп Лімітед», ТОВ «Осмос Трейд», ТОВ «Компані Плазма», ПП «Електронні маркувальні системи», ТОВ «Протер», ТОВ «Франківські сучасні технології» (ТОВ «Спецконсалт»), ТОВ ТПФК «Теркон», ТОВ «Укр-Паллет», ПП «Торгсервіс-2001» та ТОВ «Союз-торг-2005».
Вказаний висновок ґрунтується переважно на відомостях, викладених в Актах про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів ТОВ «Аерок», Актах про проведення перевірки та податковій інформації.
Разом з тим, в ході судового розгляду справи позивачем повною мірою було підтверджено реальність проведених спірних господарських операцій за період, що перевірявся, зокрема,надано наступні первинні бухгалтерські документи: копії видаткових накладних, податкових накладних, платіжних доручень, товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі, накладних-вимог, а також відомості про використання придбаного товару на виробництві позивача та акти списання.
Вищеозначені документи не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Крім того, перед укладанням досліджуваних договорів, з метою запобігання укладенню правочинів із недобросовісними суб'єктами господарювання, ТОВ «Аерок» здійснило низку дій щодо перевірки наявності спеціальної податкової правосуб'єктності та добросовісності вищеозначених товариств, а саме: отримало копії свідоцтв про реєстрацію платниками податку на додану вартість, витяги з реєстру платників податку на додану вартість, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,
Відповідно до п. 201.8 ст. 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. На момент укладення договорів контрагенти позивача мали Свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.
Також, колегія суддів враховує, що предмет вказаних господарських операцій позивача відповідає видам його господарської діяльності, що підтверджується аналізом господарських операцій з придбання та послуг і їх подальшого використання у власній господарській діяльності з метою отримання прибутку.
Враховуючи, що всі доводи податкового органу щодо фіктивного характеру спірних господарських операцій були в повній мірі досліджені, проаналізовані та спростовані судом першої інстанції, - суд апеляційної інстанції погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, вважає необґрунтованими доводи податкового органу про заниження позивачем податку на прибуток, податкового кредиту із податку на додану вартість та від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, та, як наслідок, протиправність та наявність підстав до скасування податкових повідомлень рішень від 29 травня 2015 року №0000952201/2376, №0000942201/2374 та №0000962201/2375.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0000972201/2373, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою до винесення вищеозначеного податкового повідомлення-рішення став висновок податкового органу про те, що ТОВ «Аерок» було подано податкову декларацію з податку на прибуток за І квартал 2014 року та І півріччя 2014 року з порушенням порядку заповнення, а саме: в рядку 13 «Зменшення нарахованої суми податку» відображено за І квартал 2014 року - 2193768 грн. та за І півріччя 2014 року - 3274186 грн., а необхідно було задекларувати за І квартал 2014 року - 1997663 грн. та за І півріччя 2014 року - 1997663 грн. Констатовано, що у зв'язку із цим платником безпідставно завищено зменшення нарахованої суми податку за результатами останнього календарного (звітного) податкового періоду рядок 16 декларації з податку на прибуток на: І квартал 2014 року на 196105 грн. та за II квартал 2014 року на 1080418 грн.
За визначенням у пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
За приписами п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, - а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Таким чином, платник податку зобов'язаний доплатити суму податкових зобов'язань і штрафних санкцій за наслідками подання уточнюючих розрахунків лише за умови, коли при поданні уточнюючих документів податкової звітності має місце факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аерок» було подано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за І квартал 2014 року та виправлено помилку в рядку 13 та 16, але в рядку 24 не відображено збільшення податкового зобов'язання в сумі 196105 грн. та суму штрафних санкцій. Аналогічно подано уточнюючу декларацію з податку на прибуток підприємства за І півріччя 2014 року, якою уточнено показники, але не відображено в рядку 24 збільшення податкового зобов'язання в сумі 1276523 грн. та в рядку 28 суму штрафних санкцій.
Разом з тим, як було встановлено в ході судового розгляду справи, при поданні вищеозначених уточнюючих декларацій значення рядків 1, 4 та 7 не змінювалось і ТОВ «Аерок» не коригувало ані доходи, ані витрати, ані результат.
Таким чином, враховуючи, що збільшення податкових зобов'язань із податку на прибуток за наслідками подання позивачем уточнюючих податкових декларацій у даному випадку не відбулося, доводи позивача про правомірність відображення показників в уточнюючих деклараціях Інспекцією не спростовано, так само як і не доведено факт заниження позивачем податкових зобов'язань у відповідному періоді, - колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення №0000972201/2373 від 29 травня 2015 року підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 29 травня 2015 року №0005591702/2370, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою до винесення вищеозначеного податкового повідомлення-рішення стало те, що за договором із ОСОБА_4 підприємство орендувало протягом 2013-2014 років квартиру за адресою: АДРЕСА_1 для проживання технічного директора ТОВ «Аерок» ОСОБА_5.
Орендна плата за місяць становила 3294,12 грн., податок на доходи фізичних осіб з доходу за оренду житла за ставкою 15 відсотків утримувався та перераховувався до бюджету в повному обсязі, з огляду на що податковим органом вказано, що працівнику підприємства позивача, який проживав у такій квартирі, надано додаткове благо у вигляді вартості використання житла за період роботи з 1 січня 2013 року по 31 грудня 2014 року в сумі 79058,88 грн., але податок на доходи фізичних осіб з працівника підприємства ОСОБА_5 не утримувався та не перераховувався до бюджету, що свідчить про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 16192,56 грн.
Крім того, на сторінці 147 Акта зазначено, що в порушення вимог пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140 ПК України відповідно до звітів про використання коштів наданих на відрядження або під звіт директору підприємства ОСОБА_6 відшкодовано кошти за авіаквитки без первинних документів в загальній сумі 19183,70 грн., та відшкодовано кошти по авансових звітах за придбані алкогольні напої, а саме: від 3 грудня 2013 року №146 працівнику підприємства ОСОБА_6 у сумі 1569 грн., з них за алкогольні напої на суму 286,96 грн.; від 25 грудня 2014 року №111 працівнику підприємства ОСОБА_7 відшкодовано кошти за алкогольні напої в сумі 1588,70 грн.; від 23 травня 2014 року №49 працівнику підприємства ОСОБА_6 відшкодовано кошти за алкогольні напої в сумі 400 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі - 3648,09 грн.
Водночас, в ході судового розгляду справи було встановлено, що ТОВ «Аерок» нарахувало додаткове благо ОСОБА_5, в повному розмірі та перерахувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб із такого додаткового блага у розмірі 16192,80 грн.
На підтвердження зазначеного позивачем надано картку рахунку 6411, податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою 1ДФ за перший, другий, третій четвертий квартали 2013-2014 років із доказами їх прийняття податковим органом та акти звірки з ДПІ.
Натомість, представники податкового органу не змогли пояснити, у зв'язку із чим та на підставі яких документів зроблено висновки у Акті перевірки про неутримання і неперерахування податку із доходу ОСОБА_5 отриманого як додаткове благо.
Стосовно тверджень податкового органу про відшкодування директору підприємства ОСОБА_6 коштів за авіаквитки без первинних документів, слід вказати, що представники позивача пояснили, що ОСОБА_6 не перебував у відрядженнях у зазначених в Акті перевірки датах та такі витрати товариством не включалися до зменшення податку на прибуток. В свою чергу, авіаквитки на загальну суму 19183,70 грн. є додатковим благом, наданим ОСОБА_6, а податок із доходів фізичних осіб було утримано із суми названого додаткового блага і перераховано до бюджету, що підтверджується карткою рахунку 6411, звітами за формою 1ДФ за перший, другий, третій четвертий квартали 2013-2014 років та актами звірки з ДПІ
Щодо компенсації витрат за алкогольні напої працівникам ОСОБА_6 і ОСОБА_7, встановлено, що ТОВ «Аерок» не включало до витрат алкогольні напої, а вони були оприбутковані на склад товариства і у подальшому списані на проведення представницьких заходів, що підтверджується авансовими звітами від 3 грудня 2013 року №146, від 25 грудня 2014 року №111, від 23 травня 2014 року №49, актом на проведення фуршету від 23 травня 2014 року, актом списання від 31 грудня 2014 року та копіями фіскальних чеків.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу про заниження позивачем податкового зобов'язання із податку на доходи фізичних осіб не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються матеріалами справи, а тому приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005591702/2370 від 29 травня 2015 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, з огляду на що підстави для її задоволення відсутні.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2015 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 15 грудня 2015 року.
.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Шостак О.О.
Мамчур Я.С