Справа: № 753/5266/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Даниленко В.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.
Іменем України
08 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Зубрицькому Д.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2015 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, начальника відділу Державної автомобільної інспекції Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Полонського Ф.І., третя особа: ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними,-
ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: визнати протиправною відмову № 47/Н-36 о/п від 27.02.2015 в притягненні гр. ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності; зобов'язати ДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві скласти протокол та винести постанову в справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4, в зв'язку з наявністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення під час подій 29.08.2014.
Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2015 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що зазначена апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи постановою Дарницького районного суду м. Києва від 27.10.2014, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 16.12.2014, ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п'ять) гривень в дохід держави, а також стягнуто судовий збір на користь держави в розмірі 0,03 неоподатковуваних доходів громадян , що становить 36 (тридцять шість) гривень 54 коп.
Згідно вказаної постанови 29.08.2014 о 08 годині 50 хвилин по автодорозі Київ - Харків водій ОСОБА_2, керуючи автомобілем «Мерседес» д/н НОМЕР_1, не врахував дорожню обстановку та при виникненні перешкоди не вжив всіх заходів щодо її об'їзду, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген» д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_4, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 12.1.,12.3 Правил дорожнього руху, та скоїв порушення передбачене ст. 124 КУпАП, а тому ОСОБА_5 було визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і на нього накладено адміністративне стягнення.
14.01.2015 до відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУ МВС України в м. Києві надійшла заява-повідомлення адвоката Науменка О.Г. в інтересах ОСОБА_5 про вчинення особою ОСОБА_4 адміністративного правопорушення в сфері безпеки дорожнього руху.
02.03.2015 адвокатом Науменко О.Г., який діяв в інтересах ОСОБА_5, отримана письмова відповідь №47/Н-36 о/п від 27.02.2015, якою заявнику відмовлено в задоволенні заяви про притягнення громадянина ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності в зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки його зупинка в крайній лівій смузі була вимушеною через пошкодження переднього лівого колеса. Також, в обґрунтування висновків було зазначено, що з'їхати з дороги у нього не було можливості через інтенсивність руху на даній ділянці дороги.
Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача позивач звернувся з даним позовом до суду.
Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що належних та допустимих доказів на підтвердження протиправності дій відповідача під час відмови в притягненні гр. ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності суду не надано.
Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач протиправно відмовив у задоволенні заяви про притягнення громадянина ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності, оскільки ОСОБА_4 порушено Правила дорожнього руху.
Колегія суддів вважає доводи апелянта необґрунтованими та погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про міліцію» діяльність міліції будується на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням.
Частиною першої статті 5 вказаного Закону передбачено, що міліція виконує свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом.
Відповідно до положень частини першої статті 10 Закону міліція відповідно до своїх завдань зобов'язана, зокрема, виявляти та припиняти адміністративні правопорушення, здійснювати провадження у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких законом покладено на органи внутрішніх справ; приймати рішення про накладення адміністративних стягнень та забезпечувати їх виконання у випадках, передбачених законом; забезпечувати в межах своєї компетенції безпеку дорожнього руху, додержання законів, правил і нормативів у цій сфері.
Пунктом 7 та 8 частини першої статті 11 Закону визначено, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право у випадках, передбачених законом, складати протоколи про адміністративні правопорушення, провадити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення; у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, накладати адміністративні стягнення або передавати матеріали про адміністративні правопорушення на розгляд інших державних органів.
Адміністративним правопорушенням (проступком) відповідно до частини першої статті 9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до положень статті 251 названого Кодексу доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно висновку відділу ДАІ з обслуговування Дарницького району ГУМВС України в м. Києві в діях водія ОСОБА_4 порушень Правил дорожнього руху України не вбачається, оскільки зупинка автомобіля VOLKSWAGEN, номерний знак НОМЕР_3, в крайній лівій смузі була вимушеною через пошкодження лівого колеса, з'їхати з автодороги «Київ-Харківі» у нього не було можливості через інтенсивність руху на даній ділянці дороги.
Даний висновок підтверджується іншими матеріалами справи, зокрема поясненнями водія ОСОБА_4, який пояснив, що рухався в четвертій крайній смузі зі швидкістю 132км/час. Раптово в автомобілі зруйнувалося переднє ліве колесо тобто будь-яка зміна напрямку руху автомобіля приведе до його перевертання. Автомобіль зупинився протягом 14-15 секунд, проїхавши приблизно 300-350 метрів. Прискорення зі знаком «мінус» було 2,2-2.4 м/сек. На відеореєстраторі зафіксовано, що автомобіль зупинився на лівій частині четвертої смуги. При ширині смуги 4,6 метрів, автомобілі без труднощів, не зменшуючи швидкості руху об'їжджали автомобіль майже не займаючи третю смугу.
Пояснення ОСОБА_4, повністю підтверджує запис з відеореєстратора, що міститься в матеріалах справи.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав вважати неправомірною відмову (рішення) ВДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві №47/Н-36 о/п від 27.02.2015 в притягненні громадянина ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності.
Більш того, що стосується позовних вимог про зобов'язання ДАІ Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві скласти протокол та винести постанову в справі про притягнення до адміністративної відповідальності гр. ОСОБА_4, в зв'язку з наявністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення під час подій 29.08.2014, колегія суддів вважає що за своєю правовою природою повноваження відповідача щодо складання протоколу та постанови про адміністративне правопорушення є дискреційними, оскільки зазначене питання не віднесено до компетенції суду, а відповідно до Закону України «Про міліцію» та КУпАП є виключною компетенцією уповноваженого органу - міліції.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Дарницького районного суду м. Києва від 02.10.2015 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В.В.
Шурко О.І.
Повний текст ухвали виготовлений 14.12.2015.
.
Головуючий суддя Василенко Я.М.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.