26 листопада 2015 рокусправа № 808/7334/14
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.
за участю секретаря судового засідання: Шелепової Ю.О.,
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2, дов. від 16.09.15
відповідача: - Воронкова Н.В., дов. від 06.01.15
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу ОСОБА_4
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. у справі № 808/7334/14
за позовом ОСОБА_4
до Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення та розрахунку пені, -
28.10.2014 ОСОБА_4 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.09.2014 № 0006341701 Енергодарської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області винесене ОСОБА_4 на суму 341 737,54 грн.
- визнати протиправним і скасувати розрахунок пені, обчисленої на виявлені органом Міндоходів суми занижень податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, відповідно до якого ОСОБА_4 нарахована пеня у розмірі 50 783,13 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до акту перевірки податковим органом не встановлено яку саме суму зобов'язання анульовано банком, за яким зобов'язанням, його період та є воно боргом за основним зобов'язанням; розрахунок пені є протиправним, оскільки діюча облікова ставка НБУ на день заниження податкового зобов'язання складала 7,5 %, однак, відповідно до розрахунку пені, органом Міндоходів застосована інша, більша ставка НБУ, що призвело до завищення суми нарахованої пені.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 808/7334/14 у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постанова суду мотивована підтвердженням матеріалами справи порушення позивачем підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України щодо не відображення доходу у вигляді додаткового блага у розмірі 1 609 439,01 грн. у податковій декларації про майновий стан та доходи за 2012 рік, що призвело до несплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Стовно пені постанова суду мотивована тим, що в обґрунтування позовних вимог та підтвердження своєї і правової позиції позивачем не надано жодного доказу, які б підтверджували протиправність дій податкового органу стосовно нарахування суми пені за несплату податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014 у справі № 808/7334/14 як таку, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги повністю повторюють доводи апеляційної скарги з додаванням того, що відповідно до матеріалів перевірки податківцями не підтверджується факт повідомлення позивача про анулювання боргу банком, в розумінні редакції норми кодексу станом на 19.01.2012. Також оскаржуване податкове повідомлення-рішення про нарахування грошового зобов'язання винесено за результатами дій ПАТ «Платинум Банк» щодо анулювання (прощення) боргу позивача перед банком, тому ПАТ «Платинум Банк» може мати податкові зобов'язання за результатами вказаних дій перед Енергодарською ОДПІ.
В подальшому скаржником надавались додаткові пояснення, в яких зазначено:
- позивачу ПАТ «Платинум Банк» надано повідомлення від 19.01.2012 №40-01-04/1379 про погашення заборгованості за Кредитним договором № 8.840.07.12.м від 27.07.2007 в повному обсязі;
Також того ж дня, з незрозумілих причин Банком надано ще одне повідомлення №40-01-04/1380 про анулювання боргу за Договором про надання кредитної лінії №8.840.07.12.м від 27.07.2007 на суму 1 609 439,01 грн., під якою малось на увазі зміна умов договору кредитування, що засвідчено Додатковою угодою до Договору про надання кредитної лінії № 8.840.07.12.м від 27.07.2007, якою зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 0,01 % на період з 01.12.2011 до 31.01.2012.
Проте, ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у суді першої інстанції не встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправомірного донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 341 737,03 грн., та підтвердження зазначеного в суді першої інстанції.
- твердження стосовно того, що термін анулювання в даному випадку не має на увазі прощення в розумінні п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України підтверджується листом ПАТ «Платинум Банк» від 19.01.2012 № 40-01-04/1379, в якому зазначено, що заборгованість позивача за кредитним договором № 8.840.07.12.м від 27.07.2007 погашена в повному обсязі.
Під словом «анулювання» суми грошових коштів у розмірі 1609439,01 грн. у листі Банку від 19.01.2012 № 40-01-04/1380 зазначалось відсутність заборгованості по кредиту у зв'язку із зменшенням процентної ставки за користування кредитними коштами до 0,01 % відповідно до Додаткової угоди від 26.12.2011.
Даний факт також спростовує висновок суду першої інстанції, що сума у розмірі 1609439,01 грн. отримана позивачем та неправомірно не відображена у податковій звітності як додаткове благо.
Крім того, скаржник зауважує, що при укладанні договорів купівлі-продажу нерухомості Банком самостійно сплачувався до бюджету податок на доходи фізичних осіб, що також є доказом неправомірного донарахування грошового пов'язання із вказаного податку позивачу.
Скаржник звертає увагу на наступні обставини, які стосуються порядку проведення перевірки:
- з акту перевірки незрозуміло, кого перевіряв податковий орган: фізичну особу-громадянина чи фізичну особу-підприємця;
- в акті перевірки взагалі вказується неіснуюче свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, що, нібито, належить позивачу, а саме, свідоцтво серії НОМЕР_4, номер запису про державну реєстрацію 21000170000000501, в той час як позивач має свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_5 від 24.04.2008.
Тобто акт перевірки містить данні, які не дають змогу ідентифікувати особу, стосовно якої проводилась перевірка та якій вручено податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору.
- в порушення п.58.1 ст.58 ПК України до податкового повідомлення-рішення не надано розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить про порушення відповідачем норм податкового законодавства;
- висновки податківців не могли ґрунтуватись на витягу Форми 1ДФ, оскільки вказаний документ надійшов до податкового органу через півроку після проведення перевірки, а саме, 02.12.2014, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції, в той час, як акт перевірки № 255/08-23-17-01-02/НОМЕР_2, за результатами якого прийнято податкове повідомлення-рішення, що є предметом спору, складено 28.07.2014.
- наданий податковим органом витяг форми 1ДФ (поданий Банком) містить неправдиві відомості, адже фактично дохід у сумі 1 609 439,01 грн. не тільки не виплачено позивачу, а й не могло бути виплачено, так як природою виникнення доходу є проценти за користування кредитом за договором, зазначеним вище, які не виплачуються позивачу, а сплачуються ним одночасно з погашенням кредиту, що підтверджується повідомленнями ПАТ «Платинум Банк» про анулювання боргу за договором про надання кредитної лінії у зв'язку з відсутністю заборгованості по кредиту з причини зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 0,01 % відповідно до додаткової угоди від 26.12.2011, і різниця у % ставці склала грошовий вираз у розмірі 1 609 439,01 грн.
Енергодарська ОДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає оскаржену постанову суду першої інстанції цілком обґрунтованою та правомірною, зазначаючи, що у зв'язку з виконанням банком - кредитором ПАТ «Платинум Банк» вимог п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, ОСОБА_4 зобов'язана була самостійно сплатити податок з таких доходів у строки, встановлені п.57.1 ст.57 ПК України, та відобразити їх у річній податковій декларації, але на момент складання акту податок на доходи фізичних осіб до бюджету позивачка не перераховувала, чим порушила п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України. Представниками сторін в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримано визначені сторонами правові позиції по суті спірних питань даної справи, надані ґрунтовні пояснення та заперечення по доводам апеляційної скарги.
За приписами ч.1 ст.7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін.
Даний принцип кореспондується з положеннями ст.71 КАС України, якою передбачається не лише обов'язок суб'єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.71 КАС України), але й обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).
В свою чергу, ч.1 ст.86 КАС України наділяє суд повноваженнями оцінювати докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в обґрунтування своєї позиції щодо правомірності винесення спірного податкового повідомлення-рішення надавались суду першої інстанції наступні документальні докази:
- відомості з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 13.03.2014 № 16073, згідно яких фізична особа - платник податку ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2) у І кварталі 2012 року отримала від ПАТ «Платинум Банк» доходи (а. с.29);
- витяг форми 1ДФ, поданої ПАТ «Платинум Банк» (далі - Банк) за І квартал 2012 року, згідно якого фізичній особі (і.п.н. НОМЕР_2) нарахована та виплачена сума доходу 1609439,01 грн. (а. с.28);
- повідомлення ПАТ «Платинум Банк» від 19.01.2012 № 40-01-04/1380, яким Банк повідомив ОСОБА_4 про анулювання боргу за Договором про надання кредитної лінії: сума анулювання - 1 609 439,01 грн., дата анулювання - 19.01.2012 (а. с.31).
З даним повідомленням згідно відповідної відмітки на ньому ОСОБА_4 була ознайомлена.
- відповідь ПАТ «Платинум Банк» від 31.03.2014 на запит Енергодарської ОДПІ стосовно надання пояснень щодо інформації, зазначеної у поданій Банком звітності форми 1-ДФ за І квартал 2012 року, згідно якої Банк підтвердив, що у І кварталі 2012 року ПАТ «Платинум Банк» анулював частину суми заборгованості зазначену у запиті фізичній особі, до закінчення позовної давності, не пов'язаним з процедурою банкрутства.
Також Банком пояснено, що ПАТ «Платинум Банк» дотримано процедури, зазначеної у п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, «…а отже у Банка були законні підстави не утримувати податок на доходи фізичних осіб з анульованої частини суми заборгованості зазначеному боржнику».
Так, з урахуванням вищевказаних документів Енергодарською ОДПІ з відома позивача (а.с.32-34) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-платника податків ОСОБА_4 (і.п.н. НОМЕР_2) за період з 01.01.2012 по 15.07.2014, за результатами якої складено акт № 255/08-23-17-01-02/НОМЕР_2 від 28.07.2014 (а. с.34-41).
При цьому, ПАТ «Платинум Банк» зазначено, що інформацію щодо угод із зазначеною у запиті фізичною особою Банк надати не може, у зв'язку з тим, що така інформація становить банківську таємницю (а. с.30).
При цьому, у даному акті перевірки, крім іншого, зазначено, що Енергодарською ОДПІ на адресу позивача надісланий запит вих. № 5685/С/08-23-17-01-05 від 25.06.2014 про надання пояснень та їх документального підтвердження, однак в терміни, установлені Податковим кодексом України позивачем не надані письмові пояснення та копії документів зазначені у запиті (а. с.39).
11.09.2014 на підставі даного акту перевірки Енергодарською ОДПІ за порушення п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164, п.п.168.1.3 п.168.1, п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168, п.п.«а» п.176.1 ст.176, п.177.11 ст.177 ПК України винесене податкове повідомлення-рішення №000634170, яким ОСОБА_4 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування у розмірі 273 390,03 грн. - за основним платежем, 68 437,51 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а. с.6).
Розрахунок сум, визначених у податковому повідомленні-рішенні № 000634170 від 11.09.2014, міститься в матеріалах справи (а. с.26).
Крім того, внаслідок виявлених порушень податковим органом складено розрахунок пені, обчисленої на виявлені суми занижень податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, код платежу 5311010500, відповідно до якого ОСОБА_4 нарахована пеня у розмірі 50 783,13 грн.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що позивачем, зі свого боку, в обґрунтування своєї правової позиції щодо протиправності спірного податкового повідомлення-рішення надавалось суду першої інстанції лише копія цього рішення і лист відповідача про надання на запит позивача копій матеріалів перевірки (зокрема акту перевірки) з огляду на попереднє направлення цих матеріалів на адресу позивача і їх повернення у зв'язку з закінченням строку зберігання на пошті (а. с.6, 7, 27).
З норм податкового законодавства, які податковий орган вважає порушеними позивачем, вбачається наступне:
Стаття 168 ПК України визначає порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, згідно п.п.168.1.3 п.168.1 якої (в редакції на момент проведення перевірки), якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.
При цьому, у п.п.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
За визначенням п.п.14.1.47 п.14.1 ст.14 ПК України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділі ІV цього Кодексу).
Стаття 164 ПК України визначає базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Так, згідно пункту 164.2 вказаної статті до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються:
п.п.164.2.17 дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:
д) суми боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника про анулювання боргу та включає суму анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано, такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (в редакції станом на січень 2012 р.)
д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації (в редакції момент проведення перевірки).
З наведених норм вбачається, що у платника податків - фізичної особи, яка не являється податковим агентом, виникає обов'язок задекларувати дохід у річній декларації, утримати та сплатити з цього доходу податок з доходів фізичних осіб, у разі наявності наступних обставин:
- має місце анулювання кредитором за його самостійним рішенням суми боргу такого платника податку (не пов'язане з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності);
- має місце повідомлення кредитором платника податку-боржника про анулювання боргу.
При цьому, спосіб такого повідомлення у даному випадку не є визначальною обставиною для виникнення у платника податків - фізичної особи обов'язку сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації, головним є саме повідомлення (обізнаність) платника податку-боржника про анулювання боргу кредитором.
З наведених вище обставин справи вбачається, що податковим органом вчинялись дії, спрямовані на встановлення відповідальної особи за нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб відповідно до вимог п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України, зокрема шляхом направлення запитів і до ПАТ «Платинум Банк», і до ОСОБА_4
І з документів, наявних у податкового органу на момент проведення перевірки вбачалось, що:
- згідно повідомлення Банку від 19.01.2012 № 40-01-04/1380 мало місце анулювання кредитором (ПАТ «Платинум Банк») за його самостійним рішенням суми боргу такого платника податку - ОСОБА_4 за Договором про надання кредитної лінії (а.с.31);
- з вказаним повідомленням ОСОБА_4 була ознайомлена, тобто обізнана, що підтверджується скаржником у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу (а.с.124-127).
Враховуючи це, а також те, що ОСОБА_4 не задекларувала анульовану Банком суму в якості доходу і не сплатила з цього доходу податок з доходів фізичних осіб, у податкового органу були наявними підстави для здійснення висновку про порушення позивачем п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України.
Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у ч.3 ст.2 КАС України з урахуванням закріпленого статтею 9 КАС України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи спірне податкове повідомлення-рішення № 000634170 від 11.09.2014, відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів дійшла висновку, що приймаючи спірну постанову про накладення штрафу, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачений чинним законодавством України, а тому це рішення є законним і не підлягає скасуванню.
За таких обставин суду першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Енергодарської ОДПІ від 11.09.2014 №0006341701, винесене на загальну суму 341 737,54 грн.
Стосовно наданих позивачем суду апеляційної інстанції документів колегія суддів зазначає наступне:
Позивачем надані суду апеляційної інстанції, з яких вбачається, що ОСОБА_4 (Позивальник) мала кредитні відносини з ЗАТ «Агробанк» (Кредитор) за договором про надання кредитної лінії № 8.840.07.12.м від 27.07.2007 (далі - Кредитний договір) (а. с.89-91),
При цьому, в забезпечення виконання Позичальником своїх зобов'язань по Кредитного договору з ЗАТ «Агробанк» укладений іпотечний договір нерухомого майна від 27.07.2007 (а. с.81-88), права вимоги за яким через відступлення права вимоги передано спочатку ПАТ «Банк Восток», а потім - ПАТ «Платинум Банк» (а. с.96, 97).
26.12.2011 між ОСОБА_4 та ПАТ «Платинум Банк» укладено Додаткову угоду до Кредитного договору, якою зменшено процентну ставку за користування кредитними коштами до 0,01 % на період з 01.12.2011 до 31.01.2012 (а. с.98, 99).
Крім того, між ОСОБА_4 (Продавець) та ПАТ «Платинум Банк» (Покупець) укладені договори купівлі-продажу нерухомості від 19.01.2012, що була предметом застави за вищевказаним іпотечним договором від 27.07.2007 (а. с.100-103).
При цьому, як зазначає скаржник, відповідно до цих договорів купівлі-продажу нерухомості Банк виступав податковим агентом та самостійно нараховував, утримував з суми, за яку здійснювався продаж нерухомості, та сплачував податок на доходи фізичних осіб.
Як наслідок, ПАТ «Платинум Банк» надано позивачу повідомлення від 19.01.2012 № 40-01-04/1379 про погашення заборгованості за Кредитним договором, згідно якого «Заборгованість за Кредитним договором погашена « 19» січня 2012 року в повному обсязі» (а. с.113).
Того ж дня, Банком (як зазначає скаржник з незрозумілих для нього причин, а. с.125) надано ще одне повідомлення від 19.01.2012 № 40-01-04/1380, яким, як вбачається з наведених вище обставин справи вбачається повідомлення Банком позивача про анулювання боргу за Договором про надання кредитної лінії: сума анулювання - 1 609 439,01 грн., дата анулювання - 19.01.2012 (а. с.31, 114).
Тобто мають місце два повідомлення Банку, зі змісту одного з яких вбачається погашення позивачем боргу за Кредитним договором шляхом продажу кредитору заставного майна, а з іншого - анулювання Банком боргу, без пояснення підстав такого анулювання, в зв'язку з чим під таким анулюванням може розумітись і анулювання в зв'язку погашенням боржником боргу, і анулювання в зв'язку з прощенням Банком боргу боржнику.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Банком до Енергодарської ОДПІ (на запит останньої) надано саме повідомлення від 19.01.2012 № 40-01-04/1380 про анулювання (а не погашення) боргу за Кредитним договором з поясненнями щодо наявності для сплати саме позивачем податку з доходів фізичних осіб у відповідності до п.п.«д» п.п.164.2.17 п.164.2 ст.164 ПК України (а. с.30).
Скаржник наполягає на тому, що мало місце погашення кредитної лінії за рахунок продажу заставного майна, тобто погашення боргу, а не анулювання (прощення), в зв'язку з чим висновок суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 1609439,01 грн. отримана позивачем та неправомірно не відображена у податковій звітності, як додаткове благо, є необґрунтованим.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, з огляду на обізнаність позивача про проведення перевірки, останній не надав суду жодних доказів вчинення будь-яких дій у вигляді направлення податковому органу письмових пояснень, надання правочинів, укладених з Банком, тощо, з метою роз'яснення спірних правовідносин. Аналогічно позивач не надав і суду першої інстанції правочини, укладені з Банком, інші документи (зокрема, повідомлення Банку від 19.01.2012 № 40-01-04/1379), які б могли пояснити позицію позивача щодо спірних правовідносин.
Отже, безпідставними є доводи скаржника про те, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду у суді першої інстанції не були встановлені фактичні обставини справи, що призвело до неправомірного донарахування грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 341 737,03 грн., оскільки саме через його бездіяльність з надання певних доказів, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем положень податкового законодавства.
Разом з тим, колегія суддів зауважує, що з досліджених матеріалів справи, наданих суду першої і апеляційної інстанцій, вбачається можливе порушення прав позивача з боку ПАТ «Платинум Банк», оскільки саме на підставі неповної інформації Банку податковийорган дійшов вказаного висновку.
Такий висновок колегії суддів підтверджується також доводами скаржника про те, що наданий витяг форми 1ДФ (поданий Банком) містить неправдиві відомості, адже фактично дохід у сумі 1 609 439,01 грн. не тільки не виплачено позивачу, а й не могло бути виплачено, так як природою виникнення доходу є проценти за користування кредитом за Кредитним договором, які не виплачуються позивачу, а сплачуються ним одночасно з погашенням кредиту, що підтверджується повідомленнями ПАТ «Платинум Банк» про анулювання боргу за договором про надання кредитної лінії у зв'язку з відсутністю заборгованості по кредиту з причини зменшення процентної ставки за користування кредитними коштами до 0,01 % відповідно до додаткової угоди від 26.12.2011, і різниця у % ставці склала грошовий вираз у розмірі 1 609 439,01 грн.
Зазначені обставини свідчать про наявність незгоди позивача з певними діями Банку, які знаходяться поза межами даного адміністративного спору, і не впливають у даному випадку на встановлені судом обставини щодо наявності у Енергодарської ОДПІ законних підстав для прийняття спірного податкового-рішення.
При цьому, посилання скаржника на те, що висновки податківців не могли ґрунтуватись на витягу Форми 1ДФ, оскільки вказаний документ надійшов до податкового органу через півроку після проведення перевірки, а саме 02.12.2014, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції, в той час, як акт перевірки № 255/08-23-17-01-02/НОМЕР_2 було складено 28.07.2014, колегія суддів відхиляє, як такі, що не відповідають дійсності, оскільки на витягу Форми 1ДФ дата « 02.12.2014» міститься не на штампі вхідної кореспонденції, а на штампі «копія вірна», тобто це дата засвідчення податковим органом вірності копії вказаного документу - Форми 1ДФ його оригіналу (а. с.28).
Посилання скаржника на певні обставини, які стосуються порядку проведення перевірки (відсилки в акті перевірки на положення Податкового кодексу, які стосуються фізичних осіб-підприємців, а не фізичної особи; зазначення невірного номеру свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця позивача; ненадання розрахунку податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій), колегія суддів відхиляє, як такі, що не можуть слугувати підставою для скасування спірного податкового повідомлення-рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення.
Стосовно позовних вимог про визнання протиправним і скасування розрахунку пені, обчисленої на виявлені органом Міндоходів суми занижень податкових зобов'язань по податку на доходи фізичних осіб, відповідно до якого ОСОБА_4 нарахована пеня у розмірі 50 783,13 грн., колегія суддів зазначає про невірно обраний позивачем спосіб захисту порушеного права з огляду на те, що вказаний розрахунок пені не являється рішення суб'єкту владних повноважень у розумінні ст.17 КАС України, не породжуючи і не змінюючи права та обов'язки позивача, тому такі вимоги не можуть бути предметом спору.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 для скасування постанови суду першої інстанції.
Відповідачем у запереченнях на апеляційну скаргу заявлено клопотання про заміну Енергодарської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області правонаступником - Енергодарською об'єднаною Державною податковою інспекцією ДФС у Запорізькій області, з доданням витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с.66-68), в зв'язку з чим, в силу приписів ст.55 КАС України, колегія суддів допускає заміну відповідача вказаним правонаступником.
Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. у справі № 808/7334/14 - залишити без задоволення.
Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.12.2014р. у справі № 808/7334/14 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко