14 грудня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/3592/15-а
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Циганій С.І.,
при секретарі:ОСОБА_1,
за участю представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Яцемирського С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Головного управління ДФС у Херсонській області в якому просить визнати протиправним та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013р. №0001601702, №0001611702; вимогу про сплату боргу від 29.08.2015р. за №Ф-0003411703; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2015р. за №341/21031703.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки: документальної планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010р. по 31.12.2012р.; документальної позапланової невиїзної перевірки позивча щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. згідно даних від 29.03.2013р. за №1977/17-2/287520389 є хибними, не ґрунтуються на дійсних фактичних обставинах та зроблені у зв'язку з невірним застосуванням норм податкового та іншого законодавства, а прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску є незаконними та підлягають скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав зазначених в письмових запереченнях. В яких зазначив, що оскаржуване рішення винесено правомірно, в межах повноважень та на підставі законодавства України.
Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
ДПІ у м.Херсоні проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого податкового законодавства за період 01.10.2010р. по 31.12.2012р. За результатами якої складено акт №1977/17-2/2875203899 від 29.03.2013р. (далі - акт).
На думку перевіряючих позивачем порушено:
- п.177.2, п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України (далі ПКУ), в результаті чого встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб з підприємницької діяльності за 2011р. у сумі 13111,00 грн.;
- п.198.3, 198.6 ст.198 ПКУ, в результаті чого встановлення заниження податку на додану вартість за період з 01.02.2011р. по 30.04.2011р всього у сумі 2739,00 грн.;
- ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу руху ТМЦ ФОП ОСОБА_4 з постачальником ТОВ «Лана-Торг» на загальну суму 13477,00 грн.
- ч.1, ч.5 ст.203, ч.1, ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених по ланцюгу руху ТМЦ ФОП ОСОБА_4 з покупцем ДП «Сантехкомплект» ЗАТ «Сантехкомплект» на загальну суму 14172,00 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення: №0001601702 від 11.04.2013р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 34203,75 грн., в т.ч. 2739,00 грн. - основного платежу та 684,75 грн. - штрафні санкції; №0001611702 від 11.04.2013р., яким визначено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування 16388,75 грн., в т.ч. 13111,00 грн. - основного платежу та 3277,75 грн. - штрафні санкції.
ДПІ у м.Херсоні проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_4 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. згідно даних акту перевірки від 29.03.2013р. за №1977/17-2/187520389.(ділі - акт №2).
На думку перевіряючих позивачем порушено п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не нарахування єдиного внеску з чистого оподаткованого доходу за 2011р. на зальну суму 24687,33 грн.
На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесено: рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2015р. за №341/21031703; вимогу про сплату боргу від 29.08.2015р. за №Ф-0003411703.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
1. Стосовно податкових повідомлень-рішень №0001601702, №0001611702 від 11.04.2013р. суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється господарська діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Підпункт 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь- яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
01 лютого 2011 року ФОП ОСОБА_4 було укладено договір №01, а 01 березня 2011 року за №2 з ТОВ «ЛАНА-ТОРГ» про поставку товару. Відповідно до умов розділу 2 договору постачальник (ТОВ «ЛАНА-ТОРГ») зобов'язується передати у власність Покупця (ФОП Присяжного) товар, в об'ємі та на умова, передбачених даним Договором, згідно видатково-прибуткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу товарів Покупцю на протязі дії цього договору. Сума договору складається з суми вартості видатково-прибуткових накладних, оформлених Постачальником, на видачу товарів Покупцю на протязі дії цього договору. Оплата здійснюється у розмірі повної вартості поставленого товару шляхом готівкового розрахунку.
Факт здійснення господарської операції підтверджується: договорами поставки від 01 лютого 2011 року та 01 березня 2011 року укладеного між ФОП ОСОБА_4 і ТОВ "ЛАНА-ТОРГ" видатковими накладними від 01 лютого 2011 року на суму 14460,00 грн., від 01 березня 2011 року на суму 21 270,00; від 16 березня 2013 року на суму 19 680,00 грн.; від ЗО березня 2011 року на суму 3 120,00 гривень від 25 березня 2011 року на суму 15 708,00грн.; від 01 квітня 2011 року на суму 15 934,802 грн.; від 05 травня 2011 року на суму 7128,00 гривень та податковими накладними і прибутковими касовими ордерами про сплату товару до них.
Суд зазначає, що позивачем надано первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо надання послуг.
Враховуючи, що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції та подальшої її реалізації, суд вважає висновок контролюючого органу про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його котрагентом безпідставним.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.2 статті 198 ПКУ датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду. Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
В пункті 198.3 статті 198 ПКУ зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПКУ визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної. Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку. Для банківських установ при одержанні ними права власності на заставне майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Відповідно до ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.
Відповідно до п.177.2 ст.177 ПКУ, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Відповідно пп.177.4.1. п.177.4 ст.177 ПКУ, витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.
Виходячи з положень п.п.177.2, п.177.4 ст.177 ПК України для віднесення відповідним сум до складу витрат не передбачається умова відстеження покупцем дотримання податкової дисципліни контрагентом, достатнім є наявність документів на підтвердження витрат. Недотримання контрагентом податкової дисципліни не може тягнути відповідальність для ФОП ОСОБА_4 та обмежувати його у праві на включення сплачених сум за товар до складу витрат, оскільки відповідальність за порушення чинного законодавства несе порушник, а не третя особа. Позивач виконав всі передбачені законом умови для включення цих сум до складу витрат.
Враховуючи, те що позивачем, як доказ здійснення господарської операції, були надані суду належним чином засвідчені копії первинних документів, які відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" фіксують факт здійснення господарської операції, суд доходить висновку, що висновок відповідача щодо порушень п.177.2, п.177.4 ст.177, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI (із змінами і доповненнями) є безпідставним.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013р. №0001601702, №0001611702 прийнято відповідачем безпідставно, а тому підлягають скасуванню.
2. Стосовно визнання протиправним та скасування: вимоги про сплату боргу від 29.08.2015р. за №Ф-0003411703; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2015р. за №341/21031703 суд зазначає наступне.
Актом перевірки від 06.07.2015р. встановлено порушення ФОП ОСОБА_4 п.2 ч.1 ст.7 ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Податкового кодексу України (далі - ПКУ) в результаті чого встановлено недоїмку із сплати єдиного внеску.
Зазначений висновок було зроблено перевіряючими виключно на підставі акту від 29.03.2013р. за №1977/17-2/2875203899 про результати документальної перевірки ОСОБА_4
Тобто підставою для донарахування єдиного внеску стали висновки вище вказаного акту перевірки про завищення ФОП ОСОБА_4 складу валових витрат на суму 81 084,00 грн.
Обставини законності дій Позивача щодо включення цієї суми до складу витрат викладені вище.
Враховуючи, що включення ФОП ОСОБА_4 суми у розмірі 81084,00 грн. до валових витрат є обґрунтованими та законними, підстав для донарахування йому визначених у рішенні №341/21031703 від 29.08.2015р. про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 29.08.2015р. сум єдиного внеску та застосування штрафу не має.
В ході судового розгляду відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належним чином правомірність прийнятого ним рішення, в той час як позивач надав достатні та належні докази зворотного.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
постановив:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати: податкові повідомлення-рішення від 11.04.2013р. №0001601702, №0001611702; вимогу про сплату боргу від 29.08.2015р. за №Ф-0003411703; рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 29.08.2015р. за №341/21031703.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 грудня 2015 р.
Суддя Циганій С.І.
кат. 10.1