Справа № 815/6307/15
11 грудня 2015 року Одеський окружний адміністративний суд у складі, головуючого судді Стеценко О.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання включити до переліку вкладників, зобов'язання вчинити дії, -
До Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - Позивач, або ОСОБА_1.) з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Відповідач-1, або уповноважена особа ФГВФО Кадиров В.В.), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Відповідач-2, або ФГВФО) про визнання протиправною бездіяльності Відповідача-1 щодо не включення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за належною йому сумою в розмірі 200000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу від 06.02.2015 року №002-15843-060215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Позивачем; зобов'язання Відповідача-1 включити Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО в розмірі 200000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу №002-15843-060215 від 06.02.2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Позивачем; зобов'язання Відповідача-1 подати до ФГВФО додаткову інформацію щодо Позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 200000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу від 06.02.2015 року №002-15843-060215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та Позивачем, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; зобов'язання Відповідача 2 включити Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.
Так, Позивач зазначив, 06.02.2015 року Позивач уклав з ПАТ «Дельта Банк» договір банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») в розмірі 200000,00 грн., за умовами якого Позивач розмістив грошові кошти в сумі 200000,00 грн. на строк до 08.03.2015 року. Постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) №159 від 02.03.2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних. Виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №51 від 02.03.2015 року «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», якою з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію в банку та призначено уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків - Кадирова В.В. В подальшому тимчасову адміністрацію було продовжено до 02.10.2015 року. 02.10.2015 року НБУ прийнято постанову №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАБ «Дельта банк», а ФГВФО прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Відповідно до зазначеного рішення було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк». Цим же рішенням ФГВФО Кадирова В.В. призначено уповноваженою особою ФГВФО та делеговано всі повноваження ліквідатора, визначені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» строком на два роки - до 04.10.2017 року включно.
Позивач, звернувшись до Відповідача-1, отримав інформацію про те, що він відсутній у списках для виплати коштів. Крім того, Позивачу повідомили, що його договір визнано нікчемним із застосуванням відповідних наслідків.
Позивач зазначив, що у Відповідача-1 були відсутні будь-які підстави для визнання укладеного ним з ПАТ «Дельта банк» нікчемним. Так, договір банківського вкладу укладений відповідно до поточних на той час ринкових умов та внутрішніх правил банку, які були доступні будь-якому вкладнику ПАТ «Дельта Банк», зазначеним договором жодних переваг чи пільг Позивачу не надано. На думку Позивача, не поширюється на вказані правовідносини і Положення щодо нікчемності правочинів, вчинених органами управління та керівниками банку після процедури виведення Фондом банку з ринку, оскільки договір банківського вкладу укладений 06.02.2015 року, тобто до запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк». Позивач зазначив, що кошти в розмірі 200000,00 грн. надійшли на його рахунок внаслідок перерахування (транзакції) з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_3, факт перерахування та зарахування коштів на рахунок Позивача в ПАТ «Дельта Банк» 06.02.2015 року Відповідачем не спростовується. Зазначені кошти перераховано правомірно.
В судове засідання, призначене на 02.12.2015 року, представник Позивача з'явився, просив задовольнити адміністративний позов з підстав, викладених в позовній заяві.
В судове засідання, призначене на 02.12.2015 року, представник Відповідача-1 з'явився, просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с. 127-129). Так, в письмових запереченнях представником Відповідача-1 зазначено, що 06.02.2015 року між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір банківського вкладу, за умовами якого клієнтом було залучено у вклад 200000,00 грн. 02.03.2015 року на підставі постанови Правління НБУ за №150 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних», 02.03.2015 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Кадирова В.В. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №71 від 08.04.2015 року тимчасову адміністрацію у ПАТ «Дельта Банк» запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно. Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО №147 від 03.08.2015 року строк здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено до 02.10.2015 року включно. 02.10.2015 року виконавчою дирекцією ФГВФО було прийнято рішення про ліквідацію ПАТ «Дельта Банк». Уповноваженою особою ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» призначено Кадирова В.В., який здійснював раніше функції уповноваженої особи ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк».
Представник Відповідача-1 зазначив, що договір №002-15843-060215 визнано нікчемним у зв'язку з наступними обставинами: 07.08.2015 року Відповідачем видано наказ №691 «Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб ПАТ «Дельта Банк» та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПAT «Дельта Банк»», яким визначено продовжити строк здійснення перевірки Комісією з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями ПAT «Дельта Банк» правочинів (договорів) фізичних осіб, в тому числі, договорів банківського рахунку та договорів банківського вкладу (депозиту), вчинених (укладених) ПAT «Дельта Банк» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (в тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, передбачених ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За результатами перевірки виявлено наявність ознак нікчемності у ряді договорів банківського вкладу (депозит), що були укладені між ПАТ «Дельта Банк» та фізичними особами-клієнтами Банку після 16.01.2015 року включно. Так, комісією було встановлено, що дії певних фізичних осіб щодо перерахування з власних поточних рахунків коштів на вкладні (депозитні) рахунки інших фізичних осіб, відкриті в ПАТ «Дельта Банк», були зумовлені тим, що сума грошових коштів на рахунках клієнтів - ініціаторів операцій на момент здійснення операції перевищувала суму граничного розміру відшкодування грошових коштів Фондом, і, відповідно, з огляду на незадовільний стан платіжної дисципліни ПAT «Дельта Банк», для таких клієнтів існували ризики щодо незадоволення кредиторських вимог в результаті ліквідації ПAT «Дельта Банк» та реалізації його майна. З огляду на це, вказані фізичні особи - платники ініціювали перерахування з власних поточних та вкладних рахунків на вклади (депозити) певної кількості інших фізичних осіб грошових коштів у розмірі, що є необхідним для подальшого відшкодування коштів ФГВФО ініціатору переказу та/або отримувачу переказу. При цьому, клієнти - ініціатори перерахування коштів, з огляду на наявність на власних рахунках залишків коштів, були кредиторами Банку за відповідними договорами банківських вкладів та/або договорами банківських рахунків. При цьому, операції із перерахування грошових коштів з поточних рахунків фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб, відкриті в Банку, які були здійсненні в період дії Постанови НБУ №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних» (далі - «Постанова №692/БТ»). Відповідно до Постанови №692/БТ було прийнято рішення про віднесення ПAT «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних на строк 180 днів та запроваджено обмеження в його діяльності, зокрема, Банку було заборонено проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом, крім договорів, укладених до набрання чинності Постановою №692/БТ, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. При цьому, Відповідач наголосив, що відповідно до пункту 5.11. Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк» (далі - Правила), затверджених Рішенням Ради директорів ПAT «Дельта Банк» Протоколом № 14 від 20 березня 2013 року (з відповідними змінами), оприлюднені на сайті банку та з якими вкладник ознайомився під час укладення Договору, зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для Вкладника від третьої особи не допускається. Фактично ж кошти вносилися третьою особою, що є порушенням умов Договору та Правил, що є публічними. Комісією під час здійснення перевірки було виявлено, що кошти для зарахування на рахунок за Депозитним договором №002-15843-060215, укладеним між ПAT «Дельта Банк» та Позивачем надійшли з рахунку ОСОБА_3 Зазначене, зокрема, підтверджується Платіжним дорученням від 06.02.2015 року, копію якого надав Позивач. Зазначеним документом підтверджується той факт, що кошти у безготівкову вигляді були перераховані з рахунку ОСОБА_3 для зарахування на рахунок Позивача, що також не оскаржується останнім, отже, відбулося не залучення коштів у вклад за договором з Позивачем, а фактично перерозподіл коштів ОСОБА_3 за іншими балансовими рахунками. У зв'язку з чим, Відповідач вважає, позовні вимоги необґрунтованими, а відтак просив суд в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Представник Відповідача-2 в судове засідання, призначене на 02.12.2015 року, не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином та своєчасно, жодних клопотань про відкладення судового засідання або розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, у зв'язку з чим, суд дійшов до висновку, що причина неявки Відповідача-2 в судове засідання є не поважною та на підставі ч.4 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалив про розгляд справи у його відсутність.
Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження до 13.12.2015 року, на підставі наявних у матеріалах справи доказів.
Вивчивши позовну заяву, матеріали адміністративної справи, письмові заперечення Відповідача-1, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги, та перевіривши їх доказами, судом встановлені наступні факти та обставини.
06.02.2015 року між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») №002-15843-060215, відповідно до якого сума вкладу складала 200000,00 грн., строк залучення вкладу - до 08.03.2015 року (а.с.16).
Факт внесення грошових коштів відповідно до умов договору підтверджується квитанцією № 929325 від 06.02.2015 року (а.с. 17). Кошти в розмірі 200000,00 грн. надійшли на рахунок Позивача внаслідок перерахування (транзакції) з поточного рахунку фізичної особи ОСОБА_3 на підставі договору застави.
Судом також встановлено, що на підставі постанови Правління НБУ №150 від 02.03.2015 року "Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №51 від 02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», згідно з яким з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Кадирова В.В. Тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта банк " запроваджено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 року включно (а.с.113-121). 08.04.2015 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №71 щодо внесення змін до рішення виконавчої дирекції ФГВФО №51 від 02.03.2015, згідно з яким тимчасову адміністрацію в ПАТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року до 02.09.2015 року включно (а.с.122). Уповноваженою особою ФГВФО на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» призначено уповноважену особу Кадирова В.В.
З 11.06.2015 року ПАТ «Дельта Банк» розпочато виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 03.03.2015 року включно та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Відповідні оголошення розміщені на офіційному веб-порталі ФГВФО.
З 06.07.2015 року ПАТ «Дельта Банк» розпочато виплати коштів вкладникам за договорами, строк дії яких закінчився до 25.03.2015 року включно, а також продовжено виплати коштів вкладникам за договорами банківського вкладу, строк дії яких закінчився раніше, та за договорами банківського рахунку (поточні та карткові рахунки). Відповідні оголошення розміщені на офіційному веб-порталі ФГВФО.
03.08.2015 року виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №147 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» до 02.10.2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Кадирова В.В. до 02.10.2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління НБУ №664 від 02.10.2015 року «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення №181 від 02.10.2015 року «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». Згідно з зазначеним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк», призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. на два роки з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно.
08.10.2015 року інформацію про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку, призначення уповноваженої особи Фонду та відшкодування коштів вкладникам ПАТ «Дельта Банк» опубліковано в газеті «Голос України». З 08.10.2015 року ПАТ «Дельта Банк» розпочато виплати коштів вкладникам у період ліквідації. Відповідне оголошення розміщене на офіційному веб-порталі ФГВФО.
Судом також встановлено, що 16.09.2015 року уповноваженою особою ФГВФО Кадировим В.В. прийнято наказ №813 щодо застосування наслідків нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та перелік яких наведено в Додатку №1 до вказаного Наказу, серед яких є і договір банківського вкладу Позивача (а.с.91-92).
Про наявність рішення щодо визнання правочину нікчемним та підстав для невиплати коштів Позивачу стало відомо з листа АТ «Дельта Банк» від 23.09.2015 року № 8821/1266 (а.с.19). Вважаючи, що будь-яких підстав для визнання правочину нікчемним та обмеження Позивача у праві на виплату гарантованої суми коштів за своїм вкладом за рахунок ФГВФО не має, Позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» №4452-VI від 23.02.2012 року (далі - Закон України № 4452-VI ).
Частиною першою статті 3 Закону України № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до положень ст.26 Закону України № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст.27 Закону України № 4452-VI, відповідно до якого уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа, як то зазначено в ч.2 ст.38 Закону України №4452-VI, забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
За змістом ч.3 ст.38 Закону України №4452-VI, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність»; банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних. Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Таким чином, за обставин відсутності у розпорядчому рішенні посилань на передбачені Законом підстави визнання правочину нікчемним, таке рішення суб'єкта владних повноваження не є обґрунтованим.
Як вбачається матеріалів справи, уповноваженою особою ФГВФО Кадировим В.В. прийнято рішення (наказ №813 від 06.09.2015 року) щодо застосування наслідків нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України №4452-VI, а саме: якщо банк уклав правочини (у тому числі договори) умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Зазначене рішення прийнято відносно договору №002-15843-060215 банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») в розмірі 200000,00 грн., укладеного між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк» 06.02.2015 року.
Зазначені обставини слугували підставою для не включення Позивача до Переліку вкладників та Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок ФГВФО.
Надаючи оцінку вищевказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч.1 ст. 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Так, судом не встановлено, а Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що договір від 06.02.2015 року №002-15843-060215 банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») в розмірі 200000,00 грн., укладений між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк», є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Крім того, судом не встановлено, а Відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження факту того, що умови правочину, укладеного банком з Позивачем, передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що є обов'язковою умовою для виявлення нікчемних правочинів відповідно до приписів Закону України №4452-VI.
На підтвердження факту зарахування грошових коштів на рахунок до банку Позивач надав належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору були внесені на відповідний рахунок Позивача та прийнятий до зарахування ПАТ «Дельта Банк». Факт отримання банком коштів не заперечується і Відповідачем-1. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що Позивач набув статусу вкладника в розумінні положень Закону України №4452-VI, а відтак сума його вкладу є такою, що підлягає відшкодуванню за рахунок коштів ФГВФО.
Крім того, в обґрунтування підстав щодо визнання спірного договору нікчемним, Відповідач фактично не вказує на те, що саме договір банківського вкладу має ознаки нікчемного правочину, а лише заперечує щодо здійснення операції з перерахування на рахунок Позивача коштів.
Так, суд зазначає, що всі операції по перерахуванню, зарахуванню та інших транзакцій коштів клієнтів ПАТ «Дельта Банк» здійснювались безпосередньо посадовими особами ПАТ «Дельта Банк», а відтак суд вважає необґрунтованими посилання Відповідачів на порушення Позивачем умов та порядку здійснення зарахування коштів на рахунок Позивача на підстав умов договору від 06.02.2015 року №002-15843-060215 банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») в розмірі 200000,00 грн., укладеного між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк». В протилежному випадку відповідальність щодо укладення з Позивачем вказаного договору має покладатись безпосередньо на банк, його посадових осіб, а не на Позивача шляхом обмеження його права на відшкодування коштів за вкладом по договору.
Суд також враховує, що договір від 06.02.2015 року №002-15843-060215 банківського вкладу («Депозит Delta Premier (з поповненням)») в розмірі 200000,00 грн., укладений між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк», не надає будь-яких переваг чи пільг Позивачу та укладений до запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк». Доказів на підтвердження факту того, що метою укладання вказаного правочину слугувала можливість отримати відшкодування коштів за рахунок Фонду через третіх осіб Відповідачем-1 не надано.
Відтак, суд приходить до висновку, що у Відповідача-1 були відступні підстави для визнання договору банківського вкладу, укладеного між Позивачем та ПАТ «Дельта Банк», нікчемним. Таким чином, суд приходить до висновку, що Відповідачем-1 не доведено наявність правових підстав для не включення Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, в межах гарантованої суми відшкодування, а тому така бездіяльність Уповноваженої особи ФГВФО Кадиров В.В. суперечить приписам Закону України №4452-VI.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що вимоги Позивача підлягають задоволенню шляхом зобов'язання уповноваженої Кадирова В.В. включити Позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО в розмірі 200000,00 грн.
Щодо вимог Позивача до Відповідача-1 про зобов'язання Відповідача-1 подати до Відповідача-2 додаткову інформацію щодо Позивача, як вкладника, суд вважає, що вказані дії Відповідача-1 випливають з вимог Закону України №4452-VI та стосуються виконання вказаної постанови суду, а відтак задоволенню не підлягають.
При цьому суд також враховує положення п.2 розділу ІІІ «Методичних рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам», затверджених протоколом виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №036/15 від 10.02.2015 року, відповідно до якого рішення про зняття обмежень здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам за відповідними рахунками приймається уповноваженою особою Фонду у разі, якщо факти, зазначені у пункті 3 Розділу II даних Методичних рекомендацій, не підтвердились, зокрема за наслідками: рішення суду, що набрало законної сили. Згідно з п.3 розділу ІІІ прийняте Уповноваженою особою Фонду рішення про зняття обмеження виплат коштів вкладникам за відповідними рахунками вкладників, не пізніше наступного робочого дня після його прийняття, направляється до Фонду супровідним листом разом із копіями обґрунтовуючих документів та електронною версією переліку рахунків вкладників, за яким уповноваженою особою Фонду прийнято рішення про зняття обмеження здійснення банком на час тимчасової адміністрації банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам за формою та структурою файлу "D", визначеними Правилами, на CD-диску. Отримана інформація перевіряється відділом організації виплат на коректність та відображається в Узагальненій базі даних про вкладників Фонду. Виплати коштів за відповідними рахунками таких вкладників здійснюються згідно з нормами Закону та нормативно-правовими актами Фонду.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Відповідача-2 включити Позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 27 Закону України №4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Відповідно до п.2, п.4, п.5 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 вересня 2012 року за № 1548/21860 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти на підставі укладених з ними договорів.
З огляду на те, що Позивача не включено уповноваженою особою до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО, то позовні вимоги в частині зобов'язання Відповідача-2 включити Позивача до Загального реєстру вкладників, на думку суду, є передчасними, а відтак задоволенню не підлягають.
Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.
Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 128, 159-163 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання включити до переліку вкладників, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою в розмірі 200000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу від 06.02.2015 року №002-15843-060215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 200000,00 грн. на підставі договору банківського вкладу від 06.02.2015 року №002-15843-060215, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Стеценко О.О.