Справа № 815/6152/15
24 листопада 2015 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Потурнак А.М.,
за участю сторін:
- представника позивача - ОСОБА_1. (довіреність від 27.07.2015р.)
- представника відповідача - Прилипко О.В. (довіреність від 12.01.2015р. №8/4-1)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (далі - ГУ ДМС України в Одеській області) про визнання протиправними дій щодо скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2005р., скасування рішення від 24.09.2015р. №291030 про скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2 та документувати його посвідкою на постійне проживання (з урахуванням заяви від 13.10.2015р.).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 24.09.2015р йому - громадянину Сирії ОСОБА_2 скасовано дозвіл на імміграцію в Україну. Позивач також зазначив, що підставою для скасування вказаного дозволу став п.6 ч.1 ст.12 Закону України «Про імміграцію», проте, на його думку, п.1-5 ст.12 Закону України «Про імміграцію» передбачений перелік підстав для скасування такого дозволу, а також зазначено в інших випадках, передбачених законами України але відповідачем в оскаржуваному рішенні не наведено такого закону, яким би було передбачено скасування дозволу на імміграцію у даному випадку. Крім того, позивач зазначив, що з дати надання йому дозволу на імміграцію в Україні та видання посвідок на постійне проживання не виникли нові обставини, передбачені ст.12 Закону України «Про імміграцію», які б тягли за собою скасування такого дозволу. Також, позивач повідомив, що для отримання дозволу на імміграцію в України надав до міграційної служби правдиві відомості щодо себе, не підроблював документів, за час проживання на Україні не порушував законодавство України, одружений вдруге з 2008 року з громадянкою України і є засновником та директором приватного підприємства. Позивач вважає, що вказаним рішенням відповідач порушує його права та змушує виїхати з України до Сирії, вся територія якої є на теперішній час зоною бойових дій, що представляє реальну загрозу його життю.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав наведених у адміністративному позові.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позову в частині визнання протиправними дій щодо скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2005р. та скасування рішення від 24.09.2015р. №291030 і просив суд відмовити у задоволенні вказаних позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень представник відповідача зазначав, що при проведенні перевірки було встановлено, що на момент надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2, він перебував у шлюбі з громадянкою України менше двох років, а відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію надається особам, які понад два роки перебувають у шлюбі з громадянином України, дітям і батькам громадян України. У зв'язку із тим, що при отриманні дозволу на імміграцію та посвідки на постійне проживання було порушено порядок їх отримання було прийняте оскаржене рішення про скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну. Щодо позовних вимог про зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2 та документувати його посвідкою на постійне проживання зазначав, що покладається на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу та дослідивши матеріали справи суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
02.03.2004р. між громадянином Сирії ОСОБА_2 та громадянкою України ОСОБА_3 було укладено шлюб, Свідоцтво про одруження НОМЕР_1 від 02.03.2004р.(а.с.66)
04.04.2005р. громадянин Сирії ОСОБА_2 звернувся до відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України в Одеській області з заявою про отримання дозволу на імміграцію в Україну, у зв'язку з перебуванням у шлюбі з громадянкою України ОСОБА_3. (а.с.61).
06.06.2005р. відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Одеській області йому було надано дозвіл на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» (а.с.79) та 03.06.2005р. позивачу видано посвідку на постійне проживання НОМЕР_2 терміном дії безстроково (а.с.15) 31.07.2008р. відділом громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління МВС України в Одеській області ОСОБА_2 було документовано посвідкою на постійне проживання НОМЕР_3 терміном дії безстроково (а.с.16).
27.07.2015р. ОСОБА_2 звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області із заявою про заміну посвідки на постійне проживання в Україні, у зв'язку із цим відповідачем було здійснено перевірку щодо законності надання дозволу на імміграцію позивачу.
За наслідками перевірки ГУ ДМС України в Одеській області було встановлено, що ОСОБА_2 на момент надання дозволу на імміграцію всупереч п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» перебував у шлюбі з громадянкою України менше двох років, поро що було складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в Україну, затверджений 24.09.2015р. першим заступником начальника ГУ ДМС України в Одеській області Пасулько В.В. (а.с.96-97)
На підставі зазначеного висновку 24.09.2015р. ГУ ДМС України в Одеській області відповідно до п.6 ч.1ст.12 Закону України «Про імміграцію» було прийнято рішення за №291030 про скасування громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, дозволу на імміграцію в Україну (а.с.98). У вказаному рішенні позивача також повідомлено про те, що він повинен виїхати з України протягом місяця з дня отримання цього рішення.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію» від 07.06.2001р. №2491-III іммігрант - іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.
Згідно з п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про імміграцію» особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про імміграцію» дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.
Так, ГУ ДМС України в Одеській області прийнято рішення про скасування громадянину Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.6 ч.1ст.12 Закону України «Про імміграцію» тобто в інших випадках, передбачених законами України.
З урахуванням того, що на момент надання ОСОБА_2 06.06.2005р. дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію» він перебував у шлюбі з громадянкою України менше двох років, тобто було порушено порядок надання дозволу на імміграцію, що було встановлено у ході перевірки відповідачем, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій відповідача щодо скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2005р. та скасування рішення від 24.09.2015р. №291030 про скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну задоволенню не підлягають.
При цьому, відповідно до ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У ході офіциійного зясування обставин справи судом встановлено, що 16.07.2008р. було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про що свідчить Свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_4 від 16.07.2008р. (а.с.93) та 20.11.2008р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено шлюб, про що свідчить Свідоцтво про шлюб НОМЕР_5 від 20.11.2008р.(а.с.92)
Тобто, на час скасування ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну та розгляду справи у суді він перебуває у шлюбі із громадянкою України майже сім років та має право на отримання дозволу на імміграцію в Україну видповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про імміграцію».
Відповідно до ст.51 Конституції України сім'я охороняється державою.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_2 є громадянином Сирії та у разі не вирішення питання щодо його легального перебування на території України він буде змушений виїхати до Сирії, територія якої на теперішній час є зоною збройного конфлікту, що представляє реальну загрозу його життя.
Так, судом встановлено, що у липні 2012 року Міжнародний Комітет Червоного Хресту визнав конфлікт у Сирії збройним конфліктом не міжнародного характеру. Кількість осіб, які постраждали під час конфлікту на даний момент дуже висока та продовжує зростати. ООН постійно інформує про акти насилля та вбивствах у Сирії. З початку березня 2011 року постійно надходять відомості щодо порушення прав людини та основних свобод, у тому числі страти без суду, тортури, арешти, застосування тяжкої зброї проти мирного населення. Отже ситуація в Сирії за інтенсивністю та напруженістю становить ризик для людини, оскільки сторони конфлікту використовують методи та тактики війни, які збільшують ризик втрат серед цивільного населення.
А також, враховуючи тривалий час перебування позивача на території України, відсутність порушень з його боку при отриманні дозволу на імміграцію та те, що він згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців є засновником та директором приватного підприємства (а.с.29-30), з метою збереження родини суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2 та документувати його посвідкою на постійне проживання в Україні.
Враховуючи викладене, адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області задоволенню частково.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання протиправними дій щодо скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну від 06.06.2005р., скасування рішення від 24.09.2015р. №291030 про скасування громадянину Сирії ОСОБА_2 дозволу на імміграцію в Україну, зобов'язання прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2 та документувати його посвідкою на постійне проживання - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області прийняти рішення про надання дозволу на імміграцію громадянину Сирії ОСОБА_2 та документувати його посвідкою на постійне проживання в Україні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлено 30.11.2015р.
Суддя К.О. Танцюра