ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
17 грудня 2015 року № 813/5910/15
Львівський окружний адміністративний суд в складі
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Шозда Г.В.
з участю представників
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - Заставний Р.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом ОСОБА_3 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправними дій щодо не включення позивача до загального переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів; про зобов'язання подати додаткову інформацію щодо виплати відшкодування та про зобов'язання включити до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування.
Позовні вимоги мотивовані тим, зокрема, що позивач протиправно не був включений до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Представник позивача дав аналогічні пояснення, просить позов задоволити.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у запереченні на позов вважає, що правочин укладений між банком та позивачем є нікчемним про що останньому було надіслано повідомлення.
Уповноважена особа у запереченнях на позовну заяву зазначає про те, що правочин банківського вкладу є нікчемним, оскільки укладений в період дії постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії проблемних», з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Представник уповноваженої особи, просить у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши представників сторін, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд встановив наступні обставини справи.
Постановою Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних.
02.03.2015 року на підставі постанови правління Національного банку України від 02.03.2015 року за №150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» до категорії неплатоспроможних» виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №51, згідно з яким у банку з 03.03.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу на здійснення тимчасової адміністрації у Кадирова Владислава Володимировича.
Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються матеріалами справи.
Згідно договору №004-13553-130215 від 13.02.2015 року банк прийняв від вкладника грошові кошти в іноземній валюті строком до 18.02.2016 року.
Додатковою угодою від цієї ж дати, сторони домовились, що зарахування вкладу на рахунок може також здійснюватись, зокрема, шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента. Також, сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, які виникають на підставі цього договору, не застосовуються.
Згідно платіжного доручення в іноземній валюті №45837958 від 13.02.2015 року ОСОБА_5 було переказано кошти в іноземній валюті на рахунок позивача.
Повідомленням про нікчемність правочину за №8821/1699 від 23.09.2015 року позивача повідомлено про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) №004-13553-130215 від 13.02.2015 року згідно до п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Як наслідок, уповноваженою особою не було вжито заходів щодо відшкодуванню позивачу за рахунок згаданого Фонду гарантування вкладів фізичних осіб суми вкладу.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини та норми чинного законодавства.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що подання позивачем заяви раніше обумовленого строку не може бути підставою для позбавлення її законних прав на включення до реєстру акцептованих вимог кредиторів як вкладника банку.
Частиною першою статті 26 цього ж Закону передбачено, що фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Зобов'язання з виплати відсотків за вкладами, нарахованих під час здійснення тимчасової адміністрації, задовольняються відповідно до черговості, встановленої пунктом 4 частини першої статті 52 цього Закону.
Відповідно до частини п'ятої статті 27 згаданого Закону протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх уповноваженим представникам чи спадкоємцям у національній валюті України з наступного робочого дня після затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстру вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.
Наведені норми дозволяють суду прийти до висновку, що законодавцем гарантовано вкладнику відшкодування коштів за його вкладом.
У відповідності до п.3 ч.1 ст.2 згаданого Закону, вкладом вважаються кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відтак, кошти позивача, які надійшли від ОСОБА_5, є вкладом.
При цьому, судом не може залишити поза увагою і такі обставини.
З метою забезпечення прав Фонду, уповноважена особа, як то зазначено в частині 2 статті 38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», забезпечує перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
У відповідності до положень п.7 ч.3 ст.38 цього ж Закону, правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Загальне поняття нікчемності правочинів наведено в статті 228 Цивільного кодексу України, за змістом частини першої якої, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Викладене означає, що уповноважена особа наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
Разом з тим, за змістом наведених норм, дане право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у даному випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
В матеріалах справи наявні Протокол засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладеними операціями АТ «Дельта Банк» від 15.09.2015 року та додатки до нього, наказ №813 від 16.09.2015 року «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями» та №836 від 22.09.2015 року «Про внесення змін до наказу №813 від 16.09.2015 року», протокол Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб від 22.09.2015 року.
Наведені документи вказують на те, що уповноваженою особою було вжито в межах свої повноважень заходів з приводу перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних.
За результатами такої перевірки було встановлено, що договір №004-13553-130215 від 13.02.2015 року є нікчемним на підставі п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб», оскільки мав на меті надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Дані обставини підтверджуються тим, що згаданий договір було укладено в період дії постанови Національного банку України №692/БТ від 30.10.2014 року «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», якою банку було заборонено проведення будь-яких операцій за результатами яких збільшується сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Крім того, спрямованість мети банку на надання переваг окремим кредиторам підтверджує і додаткова угода до згаданого договору, згідно якої, у супереч положенням п.5.11 Правил, змінено порядок зарахування вкладу - шляхом перерахування з відкритого в банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента.
Перерахування коштів у вказаний спосіб підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням в іноземній валюті №45837958 від 13.02.2015 року.
Крім того, реєстр операцій, який наявний в матеріалах справи вказує на те, що ОСОБА_5 протягом двох днів здійснила перерахування коштів зі свого рахунку на рахунки інших фізичних осіб в загальній сумі 31200 дол. США.
Наведені обставини не дозволяють суду встановити іншої мети згаданого договору окрім як надання переваг, гарантованих Законом України «Про систему гарантувань вкладів фізичних осіб» на отримання коштів за вкладом перед іншими кредиторами.
При цьому, розписка, яка надана позивачем суперечить змісту призначення платежу у платіжному дорученні в іноземній валюті №45837958 від 13.02.2015 року, де зазначено переказ коштів, а не позика, у зв'язку з чим судом до уваги не береться.
Враховуючи те, що у відповідності до положень ст.216 ЦК України нікчемні правочини (різновид недійсних) не створюють юридичних наслідків, в уповноваженої особи відсутні правові підстави для відшкодування вкладу за договором №004-13553-130215 від 13.02.2015 року, який є нікчемним.
Як наслідок необґрунтованими є вимоги позивача про визнання протиправними дій та спонукання до вчинення дій.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити з позивача.
Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 163, 167, 258 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
3. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 грудня 2015 року.
Суддя В.Я.Мартинюк