Справа 688/2589/15-к
№ 1-кп/688/137/15
Вирок
Іменем України
19 грудня 2015 року м. Шепетівка
Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області
у складі колегії суддів:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_4 ,
з участю прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
представника потерпілого ОСОБА_8 ,
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
захисника ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шепетівці кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, одруженого, не судимого (особу встановлено за паспортом НОМЕР_1 , вид. Теофіпольським РВ УМВС України в Хмельницькій області 03 червня 2004 року),
за ст.15 ч.2, ст.115 ч.1 КК України,
встановив:
19 листопада 2014 року у вечірній час ОСОБА_9 , виявляючи органічний розлад особистості неуточненого ґенезу, внаслідок чого не в повній мірі міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, перебуваючи на кухні у власному помешканні по АДРЕСА_1 , під час бійки, що виникла із ОСОБА_7 , з приводу придбання спиртного, у відповідь на погрози останнього із прикладанням до його горла виделки, вхопив сокиру, що знаходилася біля котла опалення та умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, топорищем наніс один удар в область живота та обухом сокири два удари в область голови. Внаслідок нанесених ударів, ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці, рани в лобно-скроневій ділянці, крововиливу та припухлості м'яких тканин навколо обох очей, множинних переломів лівої лобної, скроневої та тім'яних кісток, переломів кісток носа, лівої виличної дуги та верхньої щелепи, розриву твердої мозкової оболонки, субдурального крововиливу лівої і скроневої долі головного мозку та забою головного мозку важкого ступеня, які є тяжкими тілесними ушкодженнями, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчуватися смертю, та перелом заднього відрізку 9-го ребра справа, який за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_11 , не заперечуючи умисного спричинення потерпілому тілесних ушкоджень, показав, що наміру позбавляти потерпілого життя не мав, будь-яких перешкод для цього у нього не було, чим фактично частково визнав свою вину. Суду показав, що ввечері 19 листопада 2014 року готував вечерю на кухні у власному будинку. До нього зайшли знайомі ОСОБА_7 та ОСОБА_12 , які принесли із собою вино та запропонували розпити. Після прозпивання вина, ОСОБА_7 став вимагати у нього гроші для придбання спиртного, у зв'язку з чим між ними виникла сварка, під час якої потерпілий взяв зі столу виделку та приклав йому до горла. Під час суперечки, вони шарпали один одного, впали на підлогу, і потерпілий, навалившись йому на праву руку, намагався прикласти виделку до горла. З метою захисту, він лівою рукою взяв сокиру, що лежала поруч біля котла опалення, топорищем сокири вдарив потерпілому під ребра, від удару останній піднявся та, схилившись над ним, продовжував вимагати гроші. Він, переклавши сокиру з лівої руки в праву, двічі вдарив потерпілого обухом сокири на «відмашку» в голову. На його думку, потерпілий хотів вибігти на вулицю, однак переплутавши двері, забіг у спальню. Після цього, взявши потерпілого під руки, перетягнув його (при цьому потерпілий самостійно переставляв ноги) зі спальні на кухню та поклав біля котла, підклав подушку йомупід голову та вкрив бушлатом. ОСОБА_13 надавала йому допомогу, підтримувала його голову та витирала кров. Не знав як подзвонити з мобільного телефону, щоб викликати швидку, тому чекав, коли хтось із сусідів прокинеться, щоб зателефонувати із стаціонарного телефону. Близько 5 години побачивши, що сусід прокинувся пішов до нього та попросив викликати швидку допомогу. Зазначив, що коли наносив потерпілому удари, бив навмання, в умовах обмеженої видимості, оскільки на кухні світла не було, освітлювався лише коридор, тому бачив лише тінь потерпілого. Вказав, що, перебуваючи у власному будинку, захищався від потерпілого, який за віком значно молодший від нього. Потерпілого перетягнув із спальні на кухню, щоб останній не залив кров'ю килими. Вказав, що до вказаного випадку, конфліктів з потерпілим не було, він не мав ні підстав, ні наміру вбивати потерпілого, лише завдав ударів, захищаючись від потерпілого. У вчиненому кається. Визнав, що спричинив шкоду потерпілому, однак не має коштів на її відшкодування, Його родичі пересилали кошти на лікування потерпілого в сумі 6 чи 10 тисяч грн.
Крім часткового визнання вини обвинуваченим, його винність в умисному спричиненні тяжких тілесних ушкоджень, за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених судом доказів.
Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 суду показав, що обставин події не пам'ятає. Вони з дружиною ОСОБА_14 були в гостях у матері в сусідньому селі, потім поверталися додому. Більше нічого не пам'ятає. На даний час стан здоров'я не відновився, турбують головні болі, має дефекти мови, поганий сон. Просив стягнути з обвинуваченого моральну шкоду в розмірі 100000 грн. та витрати на лікування.
Допитана у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_12 суду показала, що 19 листопада 2014 року ввечері вони з чоловіком ОСОБА_7 поверталися додому від його батьків. По дорозі випили половину пляшки горілки, та зайшли до ОСОБА_9 , бо чоловік захотів курити. Вдома у ОСОБА_9 допили решту спиртного, потім на гроші ОСОБА_9 придбали вино та продовжили вживати спиртне у будинку. Припустила, що ОСОБА_7 з ревнощів накинувся на ОСОБА_9 з виделкою, яку приставляв до горла чи під груди. Під час конфлікту вони впали на підлогу. Вона пішла спати в сусідню кімнату. Лежачи обличчям до стіни, почула як в кімнату зайшов ОСОБА_7 та приліг біля неї. Припустила, що в кімнату забіг ОСОБА_9 , і вона почула глухий стук, ніби щось «гупнуло». ОСОБА_7 впав на підлогу. Вона встала з ліжка, і побачила, що в кімнату зайшов ОСОБА_9 , який, взявши потерпілого під руки, перетягнув його на кухню. Зазначила, що була в стані алкогольного сп'яніння, можливо не все пам'ятає. Вказала, що не бачила, як ОСОБА_9 наносив удари ОСОБА_7 , побачила його вже побитого та в крові. На кухні вона була весь час біля потерпілого, підтримувала йому голову та витирала кров з обличчя, намагалася викликати швидку з мобільного телефону, однак не змогла. Під ранок, коли прокинувся сусід ОСОБА_9 , вони разом пішли до нього та із стаціонарного телефону викликали швидку допомогу. Коли приїхала швидка допомога, вона поїхала в лікарню з ОСОБА_7 , а ОСОБА_9 дав їй гроші на придбання ліків. Зазначила, що ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не контролює своїх дій.
З висновку судово-медичної експертизи №27 від 26 січня 2015 року слідує, що згідно даних представленої медичної документації у ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тімя'но-потиличній ділянці, рани в лобно-скроневій ділянці, крововиливу та припухлості м'яких тканин навколо обох очей, множинних переломів лівої лобної, скроневої та тім'яних кісток, переломів кісток носа, лівої виличної дуги та верхньої щелепи, перелому заднього відрізку 9-го ребра справа, розриви твердої мозкової оболонки, субдуральні крововиливи лівої і скроневої долі головного мозку та забій головного мозку важкого ступеню. Вказані тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого твердого предмету (предметів), з обмеженою контактуючою поверхнею, не виключено в час та за обставин, що вказані в постанові про призначення експертизи. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді ран на голові, переломів кісток черепа, розриву твердої мозкової оболонки, субдурального крововиливу, забою головного мозку, припухлостей та крововиливів навколо обох очей за своїм характером, є тяжкими тілесними ушкодженнями, як такі, що небезпечні для життя в момент заподіяння (завдання), і які без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом закінчуються чи можуть закінчуватися смертю. Перелом 9-го ребра, за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Згідно висновку додаткової судово-медичної експертизи №29 від 26 січня 2015 року не виключається можливість виникнення наявного у ОСОБА_7 перелому ребра внаслідок падіння з висоти власного зросту, виникнення всіх інших тілесних ушкоджень у ОСОБА_7 внаслідок падіння з висоти власного зросту малоймовірне. Беручи до уваги кількість та розташування виявлених у ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, можна припустити, що по відношенню до нього могло мати місце не менше трьох прикладень травмуючої дії. Виявлені у ОСОБА_7 тілесні ушкодження могли виникнути в час та за обставин, що вказані в постанові про призначення експертизи.
Як роз'яснив в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_15 експертиза ним проводилася по медичній документації, він особисто потерпілого не оглядав. Тілесні ушкодження у вигляді рани в лівій тім'яно-потиличній ділянці, рани в лобно-скроневій ділянці спричиненні не менше, як 2-3 ударами в ліву частину голови. При цьому потерпілий міг бути в положенні стоячи, напівзігнутому положенні, чи в положенні сидячи. Наявність множинних ран в області обличчя можуть свідчити про те, що бризки крові, виявлені на стінах та шторах спальні при огляді місця події, могли виникнути при ударі в обличчя, в т.ч. при переломі носа. Враховуючи активність крові після отриманих травм, не виключається, що вказані бризки могли виникнути від так званого «спонтанного фонтанування», або внаслідок струшування крові з руки, якою потерпілий міг витирати рану. Зазначив, що плями крові, виявлені на подушці при огляді місця події, могли утворитися після того, як потерпілий приліг на ліжко, після отриманих ударів. Вказав, що потерпілий після нанесених ударів міг самостійно встати та деякий час самостійно пересуватися. Характер ран свідчить про те, що удари завдавалися обухом сокири, оскільки при нанесені ударів лезом, рани мали б характер рубаних. Перелом ребра міг виникнути внаслідок сильного тиснення, чи від удару топорищем сокири, виключається виникнення такого перелому від падіння на підлогу. Зазначив, що показання обвинуваченого щодо механізму заподіяння тілесних ушкоджень є спроможними.
Враховуючи те, що судово-медична експертиза проводилась кваліфікованим фахівцем в судово-медичній галузі, предметом її дослідження були усі наявні матеріали, то підстав для сумнівів у достовірності даних висновків та роз'яснень суд не вбачає. Ні сторона обвинувачення, ні сторона захисту висновки експертизи не оспорює.
Протоколом огляду місця події встановлено, що місцем вчинення злочину є будинок по АДРЕСА_1 , саме те, на яке вказав обвинувачений та свідок ОСОБА_12 . Під час огляду місця події на веранді виявлено подушку, рушник та сокиру зі слідами речовини бурого кольору, схожої на кров. У спальні на покритті підлоги виявлено пляму бурого кольору схожу на кров. Таку ж речовину, у вигляді бризок виявлено на дверних занавісках, дверях шафи та стінах у спальні. Із місця події вилучено сокиру, із слідами речовини бурого кольору, схожого на кров, змиви речовини бурого кольору, зіскоби зі стіни, занавіску із слідами бурого кольору.
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №727 від 23 листопада 2014 року кров потерпілого ОСОБА_7 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерелогічною системою АВ0.
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №728 від 23 листопада 2014 року на сокирі, вилученій під час огляду місця події знайдена кров людини, при визначені групової належності якої виявлені антигени А та Н. Отже ця кров може належати особі (особам), в крові якої (яких) містяться антигени А та Н, в т.ч. і потерпілому ОСОБА_7 .
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №729 від 23 листопада 2014 року на занавісці, вилученій під час огляду місця події знайдена кров людини групи А з з ізогемаглютиніном анти-В та з супутнім антигеном Н. Отже ця кров може належати особі (особам), з групою крові А ізогемаглютиніном анти-В та з супутнім антигеном Н в т.ч. і потерпілому ОСОБА_7 .
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №749 від 01 грудня 2014 року на тампоні марлевому зі змивами речовин бурого кольору, вилученому при огляді місця події знайдена кров людини, при визначені групової належності якої виявлені антигени А та Н. Отже ця кров може належати особі (особам), в крові якої (яких) містяться антигени А та Н, в т.ч. і потерпілому ОСОБА_7 .
Згідно висновку судово-імунологічної експертизи №750 від 01 грудня 2014 року в зіскобах речовини бурого кольору, вилучених при огляді місця події знайдена кров людини, при визначені групової належності якої виявлені антигени А та Н. Отже ця кров може належати особі (особам), в крові якої (яких) містяться антигени А та Н, в т.ч. і потерпілому ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку комплексної судової психолого-психіатричної експертизи №278 від 27 квітня 2015 року ОСОБА_9 під час вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення щодо ОСОБА_7 виявляв органічний розлад особистості неуточненого ґенезу внаслідок чого не повною мірою міг розуміти значення своїх дій та керувати ними. Під час проведення експертизи його стан поліпшився, і він виявляє органічний розлад особистості не уточненого ґенезу з помірними змінами внаслідок чого не повною мірою може розуміти значення своїх дій та керувати ними, що не виключає застосування щодо нього покарання. ОСОБА_9 застосування до нього примусових заходів медичного характеру не потребує.
Таким чином, ОСОБА_9 через наявний у нього органічний розлад особистості неуточненого ґенезу на час вчинення злочину не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними, а тому відповідно до ст. 20 КК України підлягає визнанню обмежено осудним, що належить виключно до компетенції суду та узгоджується з роз'ясненнями, які містяться у п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2005 року № 7 «Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування».
Органом досудового розслідування дії ОСОБА_16 кваліфіковані за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України як закінчений замах на умисне вбивство ОСОБА_7 .
Відповідно до роз'яснень викладених у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи» - закінчений замах на умисне вбивство особи вчиняється з прямим умислом, коли винна особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно-небезпечні наслідки і бажала їх настання, але злочин не закінчила, з причин, що не залежали від його волі.
Із п.22 вказаної Постанови слідує, що вирішуючи питання про наявність у діях особи умислу на вбивство суд повинен виходити із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема, необхідно враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного, і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
Указана правова позиція відображена також у постанові від 31 січня 2013 року Верховного Суду України по справі № 5-32кс12.
Частинами 2 і 3 ст. 15 КК України визначено, що закінченим замахом на вчинення злочину вважаються дії направлені на його досягнення при якому винний зробив усе, що вважав за необхідне, однак злочин не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.
Отже закінчений замах на умисне вбивство особи може бути вчинено тільки з прямим умислом, тобто тоді, коли винний усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав суспільно небезпечні наслідки і бажав їх настання, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі.
При вирішенні питання про спрямованість умислу ОСОБА_9 , суд, проаналізувавши усі обставини вчинення злочину, враховує динаміку дій винного і потерпілого як безпосередньо до злочину, так і під час та після його вчинення, що злочину передувало спільне розпивання спиртних напоїв, а також те, що обвинувачений припинив нанесення тілесних ушкоджень потерпілому не з причин, що не залежали від його волі, а у зв'язку з припиненням посягань потерпілого на нього.
Судом встановлено, що ОСОБА_16 завдав потерпілому ОСОБА_7 ударів обухом сокири по голові без мети вбивства, у відповідь на його неправомірну поведінку. Після заподіяння тілесних ушкоджень, обвинувачений, з метою відвернення настання для потерпілого шкідливих наслідків, викликав швидку допомогу, надав дружині потерпілого ОСОБА_12 гроші для придбання ліків. Життя потерпілого було врятоване завдяки наданій медичній допомозі. Такі дії обвинуваченого свідчать, що він не мав умислу на позбавлення життя потерпілого, хоча мав таку можливість і будь-яких перешкод для цього не було.
Крім того, стороною обвинувачення не спростовані показання обвинуваченого та свідка сторони обвинувачення про те, що потерпілий сам спровокував сварку, обвинувачений завдавав ударів навмання, в умовах недостатньої видимості (відсутність на кухні світла), а також не зазначено, з яких причин, що не залежали від волі обвинуваченого, останній не довів злочин до кінця.
Не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні доводи обвинувачення в тому, що ОСОБА_16 , реагуючи на агресивні дії потерпілого, з метою позбавлення життя, наздогнав потерпілого у спальні, де обухом сокири наніс три удари в голову, що на думку обвинувачення підтверджується наявністю у вказаній кімнаті великої кількості слідів крові, що належить потерпілому та вказує на спрямованість умислу обвинуваченого на вбивство потерпілого.
Так, в судовому засіданні судово-медичний експерт підтвердив спроможність показань обвинуваченого щодо місця та механізму нанесення тілесних ушкоджень потерпілому у приміщенні кухні, та роз'яснив ймовірну можливість виникнення слідів крові на дверях шафи, стіні та занавісці після отримання потерпілим тілесних ушкоджень.
Таким чином, оскільки досліджені судом докази не підтверджують умислу у обвинуваченого ОСОБА_16 на вчинення закінченого замаху на умисне вбивство потерпілого ОСОБА_17 , а відповідно положень ч.2 ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого, вирок не може ґрунтуватися на припущеннях, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_9 слід перекваліфікувати за наслідками, що настали, із ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст. 121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 1 ст. 121 КК України, належить до тяжких злочинів.
ОСОБА_9 не судимий, має постійне місце проживання, за яким характеризується негативно, не працює, на обліку у лікаря нарколога не перебуває.
Відповідно до ч.2 ст. 20 КК України визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченому суд визнає щире каяття у фактично скоєному, вчинення злочину під впливом погрози, що встановлено стороною обвинувачення, з чим погоджується суд.
Обставиною, що обтяжує покарання, суд враховує вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
З огляду на викладене, а також з врахуванням, як неправомірної поведінки самого потерпілого, що був ініціатором бійки та спровокував конфлікт, так і наслідків, що фактично настали, суд дійшов висновку, про призначення йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті. Таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
За вищевказаних обставин суд не вбачає підстав для застосування ст.ст.69,75 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі встановленої в санкції статті, за якою притягується до відповідальності та із звільненням від відбування покарання з випробуванням.
Вирішуючи пред'явлені прокурором в інтересах держави в особі Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної лікарні та потерпілим цивільні позови, суд, виходячи з встановленого ст. 60 ЦПК України обов'язку позивача довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, вважає, що вони підлягають задоволенню.
Зі змісту ч. 1 ст. 1166 ЦК України слідує, що майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Так, з обвинуваченого на користь потерпілого в рахунок відшкодування завданої майнової шкоди підлягає стягненню сума документально підтверджених належними та допустимими доказами витрат на придбання ліків в розмірі 5944,53 грн. Перелік ліків відповідає призначенням лікарів, що підтверджується виписками з епікризів.
Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка завдала, за наявності її вини.
Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 зазнав фізичного болю та душевних страждань, переніс стрес, що призвело до зміни його звичного способу життя. Враховуючи ступінь тяжкості отриманих тілесних ушкоджень, стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, виходячи із принципів розумності та справедливості і того, що розмірморальної шкоди має відповідати ступеню фізичних та душевних страждань особи, суд визначає розмір моральної шкоди у сумі 100 000 грн. Зазначена сума моральної шкоди за своїм розміром, враховуючи наслідки злочину, фізичний та моральний стан потерпілого, на думку суду, є достатньою сатисфакцією.
Також з обвинуваченого на користь держави в особі Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної витратами на стаціонарне лікування потерпілого від злочину, підлягає стягненню сума документально підтверджених належними та допустимими доказами витрат в розмірі 1981,81 грн.
Питання про речові докази слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
Витрати на залучення експертів відповідно до ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Враховуючи, що обвинувачений засуджується за вчинення тяжкого злочину до позбавлення волі реально, суд вважає необхідним обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту із зали суду.
Керуючись ст.ст. 369-371, 373-374 КПК України, суд
ухвалив:
ОСОБА_9 визнати обмежено осудним.
ОСОБА_9 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Обрати ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, взявши під варту в залі суду.
Строк відбуття покарання рахувати з 19 грудня 2015 року.
Зарахувати ОСОБА_16 час перебування під вартою в ході досудового розслідування з 21 листопада 2014 року по 10 червня 2015 року включно.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 до ОСОБА_16 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_7 витрати на лікування у сумі 5944,53 грн., моральну шкоду у сумі 100 000 грн., а всього -105944 ( сто п'ять тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 53 коп. Стягнути з ОСОБА_9 на користь Департаменту охорони здоров'я Хмельницької обласної державної адміністрації 1981 (одну тисячу дев'ятсот вісімдесят одну) грн.81 коп. витрачених Хмельницькою обласною лікарнею на лікування потерпілого від злочину.
Речові докази: сокиру, занавіску, зі слідами речовини бурого кольору, скляну пляшку, ємністю 0,5 л. з-під горілки «Пшенична», три склянки із залишками спиртного, передані на зберігання в камеру речових доказів Теофіпольського РВ, паперовий конверт у якому знаходиться марлевий ттампон із залишками крові - знищити.
Стягнути з ОСОБА_9 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 589,68 грн.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку, а засудженим, що утримується під вартою в той же строк, з часу вручення копії вироку. Апеляційна скарга подається через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку, після його проголошення, негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3