№2-54/08
22 квітня 2008 року
Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого судді НейлоВ.В.
при секретарі Арбузовій Ю.В.
за участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Фінансової установи Кредитна спілка „Гепард" до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, -
28 листопада 2007 року позивач - Фінансова установа Кредитна спілка „Гепард" звернувся до суду з позовом, до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно, в якому зазначив, що 22 серпня 1997 року між Кредитною спілкою „Гепард" та ОСОБА_2 були укладені договір про надання кредиту ОСОБА_2 та договір застави, відповідно до якого КС „Гепард" отримав право звернути стягнення на предмет застави - будинок, розташований за адресою м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, 215/2, що належить ОСОБА_2, у разі неповернення боржником суми кредиту. До теперішнього часу відповідач ОСОБА_2 кредит не повернув. 07 серпня 1998 року КС „Гепард" був отриманий виконавчий напис № 1-1538, відповідно до якого сума заборгованості становила 10945,47 грн. 03 вересня 1998 року виконавчий напис позивачем був наданий на виконання до нарсуду м. Костянтинівки. Після створення виконавчої служби у 1999 р. нарсудом м. Костянтинівка зазначений виконавчий напис був переданий на виконання до державної виконавчої служби у Костянтинівському районі Донецької області. ДВС провела два тури торгів заставленої будівлі боржника і на цьому наступне виконання виконавчого напису зупинилось. До теперішнього часу ДВС виконавчий напис не виконала з наступних підстав. Своїм листом вих. № 755 (2-1283-98) від 29.06.1999 р. ДВС вимагала від позивача „сплатити різницю вартості будівлі на депозитний рахунок суду". Така вимога позивачу була незрозумілою, і крім того вона є незаконною, оскільки на цей час вже діяв з 21.04.1999 р. Закон України „Про виконавче провадження", який не місив таких вимог. Після несплати позивачем необгрунтованої суми на р/р суду ДВС незаконно припинила виконавче провадження і повернула позивачу виконавчий напис невиконаним. 20 травня 1999 року позивачем вдруге на виконання до ДВС був направлений зазначений виконавчий напис разом з оригіналом технічного паспорту та будівлю боржника та оригіналами договорів кредиту та застави, але ДВС знову виклала у своєму вих. № 2-460/99 від 23.09.1999 р. незрозумілу вимогу „сплатити різницю між вартістю будівлі та залоговою сумою", виконувати яку позивач не став, через що ДВС незаконно припинила виконавче провадження та повернула позивачу виконавчий напис без виконання. 20 жовтня 1999 року позивачем до ДВС втретє був наданий виконавчий напис, але його знову не було виконано. Вчетверте виконавчий напис позивачем до ДВС був наданий 18.08.2000 р. знову. Але протягом наданого Законом України „Про виконавче провадження" строку він не виконувався та з порушенням строків, наданих для виконання, був повернений позивачу у 2003 р. з відпискою: „Боржник за адресою не мешкає". З підставою повернення виконавчого напису позивач не погодився, оскільки не бачить сенсу у розшуку боржника, оскільки боржник ніяк не може сприяти виконанню виконавчого напису, оскільки за договором застави він вже погодився із зверненням стягнення на його майно у зв*язку з непогашенням ним кредиту, отриманого від КС „Гепард". Наступного разу позивачем до ДВС виконавчий напис був наданий вп*яте 12.10.2005 р. із супровідним листом від 11.10.2005 р. Майже чотири місяця ДВС знову нічого не робила по виконанню зазначеного виконавчого напису, а 14.02.2006 р. позивач отримав від ДВС лист № 2583 від 06.02.2006 р., у якому ДВС запропонувала позивачу авансувати витрати на розшук боржника та надати згоду на це до 14.02.2006 p., не враховуючи, що цей лист № 2583 від 06.02.2006 р. був ДВС направлений 10.02.2006 р. та що законний строк поштової доставки кореспонденції складає 5 днів, то як позивач, отримавши цей лист 14.02.2006 р. може надати по ньому відповідь до 14.02.2006 р. Крім того, відповідно до ст. 48 Закону України „Про виконавче провадження" з метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із державним виконавцем внести на
депозитний рахунок відповідного органу державної виконавчої служби грошову суму для здійснення необхідних витрат. Але не зобов*язаний цього робити. І навіщо взагалі розшукувати боржника, коли вже проведено обидва тури торгів його заставленої будівлі і наступним законним кроком ДВС має бути передача позивачу майна в натурі. Незважаючи на це, позивачу знову безпідставно було повернуто виконавчий напис постановою від 06.03.2006 р. Вшосте виконавчий напис до ДВС було позивачем направлено листом № 1/70 від 06.06.2006 р., на підставі чого виконавче провадження було відкрито постановою від 13.06.2006 p., a 14 липня 2006 р. державним виконавцем Сидоренко А.П. було складено та направлено позивачу постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, але в порушення ч. 2 ст. 55, ч. 4 ст. 62 Закону України „Про виконавче провадження" державним виконавцем така постанова не була надіслана до органів нотаріату, а також інших органів, що ведуть реєстр заборони на відчуження майна. 27 жовтня 2006 року своєю постановою ДВС в особі керівника ДВС ОСОБА_3 та державного виконавця Сидоренко А.П. знову незаконно повернули позивачу виконавчий напис з незаконної підстави: „стягувач не надав письмову згоду на авансування витрат на розшук боржника". Всьоме позивачем до ДВС виконавчий напис було направлено листом № 1/75 від 28.11.2006 р. після чого були складені постанова про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2006 р. та постанова про арешт майна боржника і оголошення заборони на його відчуження від 10.01.2007 р. На теперішній час виконавчий напис знову позивачу повернутий без виконання. На вимоги позивача передати йому майно в натурі після проведення торгів, що не відбулися, виконавча служба не реагує. Відповідач ОСОБА_2 не мешкає за місцем розташування заставленого майна багато років. Позивач вважає, що єдиним способом звернути стягнення на предмет застави є визнання права власності КС „Гепард" на нього. Тому проси визнати за Кредитною спілкою „Гепард" право власності на будинок, розташований за адресою: м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, 215/2.
В попереднє судове засідання 25 січня 2008 року представник позивача надав заяву, в якій просив вказану в тексті позовної заяви адресу „м. Костянтинівка, вул. Інтернаціональна, 215/2" читати як „АДРЕСА_1".
У судовому засіданні представник позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, посилаючись на ті ж обставини, що і в позовній заяві, просив визнати за Кредитною спілкою „Гепард" право власності на квартиру АДРЕСА_2.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з*явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відповідно до ст. 74 ЦПК України, причину неявки не повідомив, тому суд на підставі ст. 224 ЦПК України прийняв рішення про заочний розгляд справи у судовому засіданні. Представник позивача ОСОБА_1 не заперечував проти такого вирішення справи.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено, що між позивачем КС „Гепард" та відповідачем ОСОБА_2 29 серпня 1997 року був укладений кредитний договір № 124, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в сумі 5000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,5 % на місяць з кінцевим терміном повернення кредиту до 29 жовтня 1997 року. Відповідно до п.п.1.3 п.1 вказаного договору КС „Гепард" в разі порушення позичальником умов кредитного договору має право в безспірному порядку відчужувати у позичальника ОСОБА_2Д, майно, вказане в Договорі застави № 124 від 29 серпня 1007 р. (а.с. 6).В цілях своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом забезпеченням виступає договір застави № 124 від 29.08.1997 p., відповідно до п.п. 2 п.1 якого предметом застави є майно - житловий,будинок № 215 по вул. Інтренаціональна, м. Костянтинівка Донецької області, з надвірними будівлями житловою площею 73.1 м.кв. Відповідно до п.п.1 п.1 вказано договору КС „Гепард" в разі порушення ОСОБА_2 умов кредитного договору № 124 від 29.08.1997 р. має право отримати задоволення своїх вимог за рахунок вартості заставного майна, реалізація предмету застави здійснюється заставодержателем (а.с. 7). Відповідач ОСОБА_2дійсно не виконав належним чином зобов*язань щодо поверненню кредитних коштів, тому 07 серпня 1998 року КС „Гепард" був отриманий виконавчий напис № 1-1538 про стягнення з ОСОБА_2 на підставі договору застави № 124 від 29.08.1997 р. на свою користь заборгованості в сумі 10945,47 грн. та витрат на вчинення виконавчого напису в сумі 218,90 грн., у загальній сумі 11164,37 грн. (а.с.8). Вказаний виконавчий напис неодноразово направлявся на виконання: 03 вересня 1998 року -до нарсуду м. Костянтинівки, а після створення виконавчої служби у 1999 р. - до державної виконавчої служби у Костянтинівському районі Донецької області, але виконаний не був, останнього разу Відділ ДВС повернув невиконаний виконавчий напис позивачу в січні 2007 року через те, що місце знаходження боржника ОСОБА_2 не відоме (а.с. 9-32).Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов*язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на
момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодувань збитків, завданих порушенням зобов*язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв*язку із пред*явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ч. 2 ст. 590 ЦК України, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов*язання не буде виконано у встановлений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів.
Відповідно до договору застави № 124 від 29.08.1997 р. своїм підписом дав свою згоду на те, щоб в разі порушення ним умов кредитного договору КС „Гепард" отримало задоволення своїх вимог за рахунок вартості заставного майна, реалізація предмету застави здійснилася заставодержателем (а.с.7). За місцем реєстрації він не мешкає, місце його знаходження не відоме (а.с.32, 42, 45). Згідно акта державного виконавця від 29 квітня 1999 року торги оголошено такими, що не відбулися, оскільки ніхто з громадян не звертався та не виявив бажання брати участь в торгах (а.с. 10).
Згідно ч. 1 ст. 591 ЦК Україну та ст. 21 Закону України „Про заставу", реалізація заставленого майна провадиться спеціалізованими організаціями з аукціонів (публічних торгів), якщо інше не передбачено договором.
Реалізація предмета застави, на яке звернення стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом, якщо перший аукціон (публічні торги) оголошено таким, що не відбувся, проводиться наступний аукціон.
Початковою ціною другого і наступних аукціонів вважається ціна, зменшена на 30 відсотків по відношенню до початкової ціни попереднього аукціону.
Якщо другий і наступні аукціони (публічні торги) оголошені такими, що не відбулися, заставодержатель має право залишити заставлене майно за собою за початковою ціною, яка була запропонована на останньому аукціоні (публічних торгах). У разі якщо заставодержатель відмовився залишити заставлене майно за собою, це майно реалізується у встановленому порядку, якщо інше не передбачено договором.
Як вбачається з матеріалів справи повторні торги окрім торгів від 29 квітня 1999 року не були проведені, що порушує вимоги ст.21 Закону України «Про заставу», що є підставою для відмови позивачу в задоволені вимог про визнання права власності на вказану квартиру.
Керуючись ст.ст. 10,60,79,212-215 ЦПК України, ст.328, 392, 589, 590, 591 ЦК України, Закону України «Про заставу», суд-
Відмовити Фінансовій установі Кредитній спілкі „Гепард", ЄДРПОУ 23429817 про визнати право власності на квартиру № 2 в житловому будинку № 215 по.вул. Інтернаціональна м. Костянтинівка Донецької області
Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом і роз*яснити йому, що він має можливість подати до суду заяву про перегляд заочного судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду.
Заява надана до суду про перегляд заочного рішення суду може бути розглянута протягом п*ятнадцяти днів з дня її находження до суду.
Позивач має право на отримання рішення суду, може подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.