08.12.2015 року Справа № 904/3238/15
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач) суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.,
секретар судового засідання: Фьокліна Д.І.
представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, представник, довіреність №1 від 17.04.2015 р.;
від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність б/н від 07.12.2015 р.;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року у справі № 904/3238/15
за позовом Комунального підприємства "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості у сумі 959 023,99 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року у справі № 904/3238/15 (суддя Крижний О.М.) позов задоволено повністю.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" на користь Комунального підприємства "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради заборгованість у сумі 420 023,84 грн., пеню у сумі 238 011,45 грн., 3% річних у сумі 23 113,42 грн., інфляційні втрати у сумі 277 875,28 грн. та судовий збір 22 123,75 грн.
Рішення мотивовано порушенням відповідачем умов договору про надання послуг у галузі поводження з відходами № 28/14 від 01.01.2014 року в частині оплати наданих послуг; порушенням вимог ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 530, 901 Цивільного кодексу України, правом позивача стягнути пеню за неналежне виконання зобов'язання відповідно до п.5.4 договору та інфляційні, 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Просить зменшити суму стягуваної пені на 50% та розстрочити виконання рішення суду на 2 роки.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає на помилки в розрахунку пені, інфляційних втрат, неналежну оцінку доказів відповідача в обґрунтування клопотання про зменшення пені та розстрочку виконання рішення.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає на необґрунтованість доводів апелянта, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами було укладено договір про надання послуг у галузі поводження з відходами №28/14 від 01.01.2014 року (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1 якого замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" доручає, а виконавець - Комунальне підприємство "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради приймає на себе зобов'язання в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, надати послуги з приймання, розміщення, захоронення, переробці чи утилізації - твердих відходів та великогабаритних побутових відходів (надалі - відходи) на регіональному сміттєпереробному "Комплексі раціонального використання та зберігання побутових відходів "Правобережний" (надалі - полігон).
Відповідно до пункту 2.9 договору (в редакції додаткової угоди від 14.01.2014 року) надані послуги приймаються замовником шляхом підписання сторонами Акту виконаних робіт, який складається виконавцем подекадно (тобто, кожного 10-го, 20-го та 30-го чи 31-го числа звітного місяця) та передається замовнику для підписання. Акт виконаних робіт є підставою для розрахунків замовника з виконавцем. Акт виконаних робіт замовник повинен підписати та передати один екземпляр виконавцю протягом двох днів з дати його отримання. Мотивувальні зауваження, у разі наявності, додаються до підписаного Акту".
Згідно наданих доказів судом встановлено, що на виконання умов договору Комунальним підприємством "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" на загальну суму 3 543 700,73 грн.
Вказане підтверджується Актами здачі-приймання робіт (надання послуг), які підписані без зауважень представниками обох сторін.
Наявними у справі копіями банківських виписок та копіями платіжних документів підтверджується часткове виконання відповідачем оплати за надані послуги позивача.
На час постановлення оскаржуваного рішення суду заборгованість відповідача складає 420 023,84 грн.
Розмір заборгованості відповідачем не заперечується.
Відповідно до п. 2.6 договору на підставі погодженої сторонами планової заявки замовник здійснює 100% попередню оплату заявленого об'єму відходів.
Неоплачена частина послуг відповідно до п.3.3 договору проводиться замовником протягом 5 календарних днів з дати підписання Акту виконаних робіт за фактично прийнятий об'єм відходів за звітний період.
Отже, враховуючи дати підписання Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), на час звернення позивача до суду строк виконання зобов'язання відповідача є таким, що настав.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу України і одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Аналогічні положення передбачено ст. 193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору, вимоги наведених правових норм та відсутність доказів оплати наданих позивачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду про стягнення боргу в сумі 420 023,84 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У розумінні ч.1 ст.230 Господарського кодексу пеня є одним з видів неустойки.
Право позивача на стягнення пені передбачено п.5.4 договору. Розмір пені та період, за який вона стягується, визначено судом правильно. Будь-які порушення щодо розрахунку, зазначені апелянтам, колегією суддів не встановлено.
Позивач нарахував та заявив до стягнення пеню по кожному Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) окремо, з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат на суму 179 027,44 грн.
В подальшому позивач уточнював розмір пені та з урахуванням заяви про уточнення розміру позовних вимог від 20.10.2015 року просив стягнути з відповідача пеню за період з 15.04.2014 року по 01.06.2015 року у сумі 238 011,45 грн.
Вказана сума пені співпадає з контррозрахунком відповідача, який виконано з урахуванням позовної давності та урахуванням приписів Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних за весь час прострочення платежу, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Господарський суд здійснив перевірку розрахунку (контррозрахунку) в частині втрат від інфляції та 3% річних та дійшов до висновку, що його виконано у відповідності до чинного законодавства та рекомендацій, викладених у Постанові Пленуму Вищого Господарського Суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Отже, стягнення господарським судом на користь позивача 3% річних у сумі 23 113,42 грн. за загальний період з 26.01.2014 року по 01.06.2015 року та інфляційних втрат у сумі 277 875,28 грн. за загальний період з листопада 2014 року по квітень 2015 року включно також відповідає вимогам чинного законодавства.
Помилки розрахунку інфляційних втрат, на які зазначає апелянт, колегією суддів також не встановлено.
Отже, висновок оскаржуваного судового рішення про задоволення позовних вимог є правомірним, обґрунтованим та відповідачем належними та допустимими доказами не спростований.
Щодо доводів скаржника про неправомірну відмову суду у зменшенні стягнення пені колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне:
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України та п. 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має право зменшити розмір штрафних санкцій (штрафу, пені).
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч.3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.
Надаючи оцінку доводам відповідача щодо тяжкого фінансового становища ТОВ "Грінко-Дніпро", а саме - звіту про фінансові результати за І півріччя 2015 року та балансу (звіту про фінансовий стан) станом на 30.06.2015 року, суд встановив наявність у відповідача чистого прибутку Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" в сумі 345 000,00 грн. та відсутність збитків.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" не є збитковим підприємством та здійснює господарську діяльність.
Судом враховано, що Комунальне підприємство "Еко Дніпро" Дніпропетровської міської ради є комунальним підприємством, яке фінансується, в тому числі, й за рахунок місцевого бюджету, що сторони знаходяться в однаковій економічній ситуації та повинні розраховуватись за своїми зобов'язаннями, в тому числі й сплачуючи штрафні санкції за прострочення виконання своїх зобов'язань.
Також надана судом оцінка і доказам відповідача щодо наявності дебіторської заборгованості відповідача у сумі 19 587 000,00 грн., яка не є підставою для зменшення обсягу відповідальності боржника.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає відмову відповідачу в задоволенні його клопотання щодо зменшення пені належним чином обґрунтованою судом та правомірною.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно пункту 7.1.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").
Заявляючи клопотання про надання розстрочки виконання рішення суду на 2 роки, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Дніпро" посилалось на тяжкий матеріальний стан.
Вказаним доводам, як зазначено вище, суд надав належну оцінку, встановив відсутність підстав для такого висновку.
За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 Господарського процесуального кодексу України). Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведеності їх переконливості
Враховуючи, що при апеляційному оскарженні відповідач не спростував висновки суду першої інстанції, а судове рішення є законним та обґрунтованим, підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2015 року у справі № 904/3238/15 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: Л.М. Білецька
Суддя: Ю.Б. Парусніков
Підписано в повному обсязі 18.12.2015 року.