ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.12.2015Справа №910/22857/15
За позовом: тимчасово виконуючого обов'язки військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі:
позивача: Міністерства оборони України;
до відповідача: державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "УКРІНМАШ";
про: стягнення пені у розмірі 20.713,15 грн.
Суддя Балац С.В.
Представники:
прокурор у справі: Федорук В.М. - посвідчення від 10.11.2015 № 036190;
позивача: Гребеннюкова Ю.С. - за довіреністю від 18.05.2015 № 220/319/д;
відповідача: Власов М.Г. - за довіреністю від 10.03.2015 № 27/11-59 Д; Ноздрачева А.В. - за довіреністю від 05.11.2015 № 27/11-239.
Тимчасово виконуючий обов'язки військового прокурора Київського гарнізону звернувся до господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України із позовною заявою до державної госпрозрахункової зовнішньоторгівельної та інвестиційної фірми "УКРІНМАШ" про стягнення з останнього заборгованості в сумі 20.713,15 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов'язання з поставки товару за державним контрактом на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 10.12.2014 № 247/1/14/34, укладеного між позивачем та відповідачем. У встановлений вказаним договором строк відповідачем не здійснено на користь позивача поставку товару, що є предметом договору, що призвело до звернення позивача до господарського суду шляхом стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 20.713,15 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.09.2015 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/22857/15.
Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 28.09.2015 відклав розгляд даної справи на 05.10.2015.
До господарського суду м. Києва надійшли документи, які містять інформацію з обмеженим доступом з грифом "таємно".
Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.10.2015 № 04-23/1535 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 910/22857/15, за результатами якого зазначену справу передано на розгляд судді Балац С.В.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 16.10.2015 справу № 910/22857/15 прийнято до провадження судді Балац С.В.
Відповідач, скориставшись правом, забезпеченим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким первісний позов відхилив повністю, з урахуванням таких обставин.
По-перше, прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених Законом України "Про прокуратуру". Прокурор відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Департамент Міністерства оборони для досудового врегулювання спору самостійно звертався до відповідача з претензією від 26.06.2015 № 247/7/1343, а тому департамент Міноборони є структурним підрозділом апарату Міноборони, який правомочний належним чином здійснювати представництво інтересів Міноборони в судах і не потребує представництва інтересів прокурором.
По-друге, прокурор не надав письмовий документ, яким встановлено обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, а саме "узагальнення стану законності військовою прокуратурою Київського гарнізону"
По-третє, дозвіл на ввезення радіоелектронних засобів (випромінювальних пристроїв) спеціального призначення з-за кордону від 07.07.2015 № 551/302 ДП ДГЗІФ "УКРІНМАШ" отримано від генерального штабу збройних сил України лише 07.07.2015. Таким чином затримка в постачанні компактних тактичних систем радіорозвідки та пеленгації відбулась по незалежним від відповідача обставинам.
Прокурор у справі в поданих до суду поясненнях вказує, що останній має достатні підстави для звернення з даним позовом до господарського суду з метою захисту інтересів держави у зв'язку з тим, що Міністерством оборони України право на звернення до суду не реалізоване.
До господарського суду надійшла заява представника відповідача про залишення позову без розгляду в порядку, передбаченому ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана заява представника відповідача судом відхилена, оскільки питання повернення позовної заяви без розгляду в порядку, передбаченому ст. 63 Господарського процесуального кодексу України здійснюється судом на стадії вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду.
В закритому судовому засіданні 09.12.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши доводи прокурора та повноважних представників сторін по суті даного спору, дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,
Між Міністерством оборони України, як покупцем, (далі - позивач) та державною госпрозрахунковою зовнішньоторгівельною та інвестиційною фірмою "УКРІНМАШ", як постачальником, (далі - відповідач) укладено державний контракт на поставку (закупівлю) продукції за державним оборонним замовленням від 10.12.2014 № 247/1/14/34 (далі - Контракт), відповідно до п. 1.1 якого відповідач зобов'язується передати у власність позивача продукцію зазначену в специфікації (далі - товар), та надати супутні послуги, зазначені у Контракті, а позивач зобов'язується прийняти через вантажоодержувача, зазначеного у специфікації та оплатити товар.
Відповідно до п. 1.2 Контракту, підставою для укладення Контракту є основні показники державного оборонного замовлення на 2014 рік, затверджені постановою та розпорядженням кабінету міністрів України.
Згідно умов Контракту та специфікацією відповідач зобов'язаний здійснити поставку товару у строк до 25.06.2015.
Товар, який є предмето Контракту, фактично прибув з-за кордону в аеропорт "Бориспіль" 22.06.2015, що підтверджується митною декларацією.
Відповідно до видаткової накладної від 09.07.2015 № 215 вказаний товар переданий позивачу (вантажоодержувачу - в/ч НОМЕР_1 ).
В подальшому 10.07.2015 між сторонами спору підписаний акт приймання-передачі товару.
Орієнтовна вартість товару на момент укладання Контракту без урахування податку на додану вартість становить 45.743.151,97 грн, податок на додану вартість 9.148.630,39 грн (п. 2.1 Контракту).
Розрахунки за товар здійснюються у 2014 році шляхом попередньої оплати згідно з постановою кабінету міністрів України від 12.11.2014 № 619 в розмірі 100 відсотків від орієнтовної вартості товару за Контрактом на строк до 6 місяців (п. 2.10 Контракту).
Пунктом 2.12. Контракту передбачено, що на підтвердження виконання зобов'язань з поставки товару в тому числі на суму отриманої попередньої оплати, відповідач повинен надати позивачу: акти приймання продукції по кількості; акт за формою № 4, відповідно до наказу Міністра оборони України від 24.10.2010 № 690; 2 примірники повідомлення-підтвердження за формою, встановленою наказом Міністра оборони України від 29.10.2012 № 704; видаткову накладну з печаткою вантажоодержувача та підписом посадової особи, яка отримала товар; завірену в установленому порядку копію сертифікату відповідності, що видається виробником.
Відповідно до п. 3.6 Контракту товар поставляється силами та засобами виконавця відповідно до умов FCA - аеропорт (м. Київ, Україна) згідно з міжнародними правилами тлумачення термінів "Інкотермс" у редакції 2010 року та передається уповноваженим представникам вантажоодержувача.
На підставі зазначених документів не пізніше п'ятиденного терміну сторонами оформлюється акт приймання-передачі товару за Контрактом.
У відповідності до п. 7.2 Контракту, за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі одного відсотка від вартості непоставленого товару за кожен місяць прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки. Загальна сума пені не може перевищувати п'яти відсотків вартості непоставленого товару.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з поставки товару, відтак, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 54 Цивільного кодексу України.
Приписом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Так, позивачем на виконання умов п. 2.10 Контракту здійснено на користь відповідача попередню оплату товару в повному обсязі в сумі 54.891.782,36 грн, що підтверджується платіжним дорученням, засвідчена копія якого наявна в матеріалах справи.
Спір між сторонами судового процесу, на думку прокурора та позивача, виник внаслідок допущеного відповідачем порушення у його зобов'язанні за Контрактом, яке полягає у простроченні поставки позивачеві товару.
У зв'язку із наведеною обставиною, позивач надіслав відповідачеві лист від 26.06.2015 № 247/7/1343, з сумою штрафних санкцій за неналежне виконання умов Контракту. Однак, вимоги залишені відповідачем без виконання, що призвело до звернення прокурора до господарського суду за захистом свого порушеного права і охоронюваного законом інтересу шляхом стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 20.713,15 грн за прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за Контрактом.
За результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи, та виходячи з викладених вище фактичних обставин, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Приписом ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами статті 231 Господарського кодексу України встановлено, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема,
-за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
В той же час, умовами п. 7.2 Контракту передбачено, що за порушення строків поставки товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі одного відсотка від вартості непоставленого товару за кожен місяць прострочення поза встановлені Контрактом строки поставки.
Отже нарахування суми пені за один день прострочення поставки товару за Контрактом, як вимагає прокурор не відповідає умовам укладеного між сторонами спору Контракту, що є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову.
Крім того, відповідно до вимог постанови кабінету міністрів України від 08.04.2015 № 184 "Про затвердження порядків видачі дозволу на ввезення з-за кордону радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення і ввезення з-за кордону, придбання, встановлення та експлуатації радіоелектронних засобів і випромінювальних пристроїв спеціального призначення" для пропуску через митний кордон та митного оформлення радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв спеціального призначення видається дозвіл генерального штабу збройних сил України.
Дозвіл на ввезення радіоелектронних засобів (випромінювальних пристроїв) спеціального призначення з-за кордону від 07.07.2015 № 551/302 відповідачем отримано від генерального штабу збройних сил України лише 07.07.2015, в той же час, товар, який є предметом укладеного між сторонами спору Контрактом прибув з-за кордону в аеропорт "Бориспіль" 22.06.2015 і 09.07.2015 вже був переданий позивачу.
Більш того, на виконання умов п. 3.6 Контракту відповідачем здійснено поставку товару станом на 22.06.2015.
Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Підсумовуючи наведені вище факти та обставини даного спору, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача господарської санкції у вигляді пені у розмірі 20.713,15 грн за один день прострочення виконання зобов'язань з поставки товару за Контрактом є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки затримка в постачанні товару, викликана не з вини відповідача, а у зв'язку з бездіяльністю позивача, яка полягає у несвоєчасному наданні дозволу на ввезення радіоелектронних засобів (випромінювальних пристроїв) спеціального призначення з-за кордону від 07.07.2015 № 551/302 а також, нарахування розміру пені не відповідає умовам Контракту.
Згідно із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,
У задоволені позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Повне рішення складено 17 грудня 2015 року
Суддя С.В. Балац