ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
17 грудня 2015 р. Справа № 909/1254/15
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Фермерського господарства "Прометей", вул. Довбуша, 5, с.Перерів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78268
до відповідача: Державного підприємства "Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база "Заросляк", вул.Говерлянська, 31, смт.Ворохта, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78595
про стягнення 53464,39 грн. заборгованості
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність № 5 від 23.11.15,
від відповідача: не з"явились,
Фермерське господарство "Прометей" звернулося в господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Державного підприємства "Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база "Заросляк" про стягнення 57 017,85 грн. заборгованості, з яких: 50 831,00 грн. - основний борг, 341,82 грн. - 3% річних, 5 845,03грн. - пеня.
Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.115 порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 25.11.15. Ухвалою суду від 25.11.15 відкладено розгляд справи на 17.12.15.
Представником позивача в засіданні суду подано пояснення щодо розрахунку суми заборгованості за вх.№13748/15 від 17.12.15), в якій позивач просив стягнути 53464,39 грн. заборгованості, з яких 50 831,00 грн. основного боргу, 1688,26 грн. пені, 607,49 грн. інфляційних та 337,64 грн. - 3% річних.
Передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення (п. 3.10 Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18).
Господарський суд подану позивачем заяву розцінює як заяву про зменшення розміру позовних вимог та приймає до розгляду.
Таким чином, предметом спору даної справи є стягнення 50 831,00 грн. основного боргу, 1688,26 грн. пені, 607,49 грн. інфляційних та 337,64 грн. - 3% річних.
Представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від 10.11.15 та 25.11.15 (докази вручення відповідачу ухвали від 25.11.15 містяться в матеріалах справи).
Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.
У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.
15.04.15 між сторонами по справі укладено договір поставки №20/15 про поставку сільськогосподарскої продукції, відповідно до умов якого постачальник (позивач) зобов'язується постачати продукцію, а покупець (відповідач) зобов"язується своєчасно приймати її та в повному обсязі здійснювати оплату рахунків постачальника на умовах даного договору (п.1.1. договору).
Покупець оплачує постачальнику вартість поставлених товарів, згідно діючих на момент оплати тарифів на підставі пред"явлених ним рахунків чи накладних (п.2.1. договору) .
Накладні до даного договору сплачуються покупцем в безготівковому порядку протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів з моменту поставки згідно із рахунком -фактурою і видатковою накладною (п.3.1. договору).
На виконання умов договору позивач протягом липня 2015 року поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 50831 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних (а.с.17-25).
Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.
З метою досудового врегулювання спору позивач направляв відповідачу претензію №406 від 09.09.15. з вимогою погасити 50831 грн. основного боргу, 92,09 грн. - 3% річних та 166615,72 грн. пені (а.с.26-30).
У відповіді на претензію від 29.09.15 №22 відповідач визнав суму основного боргу та 3 % річних, заперечував частково проти стягнення пені, оскільки вона нарахована в більшому розмірі ніж подвійна облікова ставка НБУ (а.с.31-33).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає позовну вимогу щодо стягнення 50831 грн. заборгованості за поставлений товар обгрунтованою і такою, що підлягає до задоволення.
Також обгрунтованими є вимоги позивача про стягнення 1688,26 грн. пені, 607,49 грн. інфляційних та 337,64 грн. - 3% річних, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Правильність нарахування інфляційних та 3% річних судом перевірено.
Приписами ст.546, ст.549 ЦК України, ст.ст. 230-232 ГК України визначено, що одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, штрафу, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч.2 ст. 551 ЦК України, п.4 ст.231 ГК України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що за несвоєчасну оплату пред"явлених постачальником рахунків - покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 15% від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Згідно з ч. 2 статті 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного суду України від 24.10.11 у справі №25/187.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
Судом перевірено правильність нарахування пені, інфляційних, 3% річних та встановлено, що пеня нарахована від подвійної облікової ставки Національного банку України .
Таким чином, до стягнення підлягають 50 831,00 грн. основного боргу, 1688,26 грн. пені, 607,49 грн. інфляційних та 337,64 грн. - 3% річних.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).
Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1218 грн. судового збору.
Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193, 230, 343 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд
позов Фермерського господарства "Прометей" до Державного підприємства "Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база "Заросляк" про стягнення 53464,39 грн. заборгованості - задоволити .
Стягнути з Державного підприємства "Ворохтянська високогірська навчально-спортивна база "Заросляк" (вул.Говерлянська, 31, смт.Ворохта, м.Яремче, Івано-Франківська область, 78595, код 20549521) на користь Фермерського господарства "Прометей" (вул. Довбуша, 5, с.Перерів, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78268, код 30344875) - 50 831 (п"ятдесят тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 00 коп. основного боргу, 1688 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. пені, 607 (шістсот сім) грн. 49 коп. інфляційних, 337 (триста тридцять сім) грн. 64 коп. - 3% річних та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
повне рішення складено 18.12.15
Суддя Г.З. Цюх