18 грудня 2015 року Справа № 914/208/15
Вищий господарський суд України у складі: головуючий суддя Селіваненко В.П., судді Палій В.В. (доповідач) і Прокопанич Г.К.,
розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП", м. Одеса,
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015
зі справи № 914/208/15
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП", м. Одеса,
до товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЇ-УП", с. Новий Яр Львівської області,
про стягнення 83 208,87 грн.,
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ІНВЕСТИЦІЇ-УП" (далі - ТОВ "ІНВЕСТИЦІЇ-УП"), с. Новий Яр Львівської області,
до товариства з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП" (далі - ТОВ "БІТІЕС-ГРУП"), м. Одеса,
про зобов'язання виконати роботи та зміну умов договору,
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.07.2015 у справі № 914/208/15 первісний позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "ІНВЕСТИЦІЇ-УП" на користь ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" 83 208,29 грн. основного боргу та 1826,99 грн. судового збору. У задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 914/208/15 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення первісного позову та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні первісного позову повністю. У решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
27.11.2015 (згідно з накладною про відправлення документів) ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою від 25.11.2015 № 25/11-15, у якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 914/208/15, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
За результатами розгляду матеріалів касаційної скарги Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність її повернення з огляду на те, що до скарги на порушення вимог частини четвертої статті 111 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не додано доказів сплати судового збору у встановленому розмірі.
Так, у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України від 22.05.2015 N 484-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", який набрав чинності 01.09.2015, внесено суттєві зміни до Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674), які полягають, зокрема у такому:
- у частині другій статті 4 Закону:
пункт 2, що регулює ставки судового збору за подання до господарського суду позовних заяв, інших заяв, скарг, видачу документів, викладено у новій редакції, якою визначено найменування документа та дії, за яку справляється судовий збір, і платника судового збору;
у підпунктах 4, 5, 6 пункту 2 змінено порядок обчислення ставок судового збору за подання апеляційних, касаційних скарг на рішення господарського суду та у справах про банкрутство, заяв про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами та заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України. Такі ставки визначаються на підставі ставок, що підлягали сплаті при поданні позовних заяв, інших заяв і скарг.
Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 у редакції, що діє з 01.09.2015, ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
До касаційної скарги ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" додано платіжне доручення від 26.11.2015 № 913 про сплату судового збору за подання касаційної скарги в розмірі 2 375,10 грн.
Проте, у справі господарського суду Львівської області № 914/208/15 розглядалися спільно: позовна заява ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" про стягнення 83 208,87 грн., а також зустрічна позовна заява ТОВ "ІНВЕСТИЦІЇ-УП" про зобов'язання виконати роботи та зміну умов договору в частині зменшення ціни обладнання на суму 20 762,29 грн.
З зазначеними позовами сторони звернулися до суду у січні та лютому 2015 року, відповідно.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 в редакції, що діяла до 01.09.2015, ставкою судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
У відповідності до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674 ставку судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру встановлено: 1 розмір мінімальної заробітної плати (станом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду).
Законом № 3674 передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарг на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.
Оскільки позовна заява ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" містить майнову вимогу, а зустрічний позов ТОВ "ІНВЕСТИЦІЇ-УП" - дві вимоги немайнового характеру, то станом на час звернення скаржника з касаційною скаргою до суду, з урахуванням встановленого до 01.09.2015 законодавчого обмеження мінімального розміру судового збору з позовних заяв майнового характеру, мало бути сплачено судовий збір у загальній сумі 5 115,60 грн. ((1 827,00 грн. + 1 218,00 грн. + 1 218,00 грн.) х 120 % = 5 115,60 грн.), чого скаржником зроблено не було.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Крім того, відповідно до пункту 4 частини першої статті 111 ГПК України касаційна скарга повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Між тим у касаційній скарзі ТОВ "БІТІЕС-ГРУП" від 25.11.2015 № 25/11-15 хоча й вміщено посилання на окремі норми процесуального права, проте не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального та/або процесуального права припустився суд апеляційної інстанції у прийнятті оскаржуваної постанови, у чому саме полягало таке порушення або неправильне застосування і яким чином це вплинуло на прийняття зазначеної постанови.
Доводи скаржника стосуються встановлення фактичних обставин справи та оцінки доказів у ній, між тим як відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо у скарзі не зазначено суті порушення або неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права.
Як вказано в пункті 62 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 11 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України" (в редакції постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 3), якщо в касаційній скарзі не зазначено, порушення або неправильного застосування яких конкретно норм матеріального і/або процесуального права припустилися суди нижчих інстанцій у прийнятті оскаржуваних судових рішень, в чому саме полягає таке порушення або неправильне застосування і яким чином воно вплинуло на прийняття цих рішень, то касаційна скарга до розгляду не приймається і підлягає поверненню судом.
На підставі викладеного та керуючись пунктами 4, 6 частини першої статті 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.11.2015 у справі № 914/208/15 повернути товариству з обмеженою відповідальністю "БІТІЕС-ГРУП".
Суддя В. Селіваненко
Суддя В. Палій
Суддя Г. Прокопанич