Справа: № 760/11351/15-а Головуючий у 1-й інстанції: Лазаренко В.В. Суддя-доповідач: Чаку Є.В.
Іменем України
16 грудня 2015 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого-судді: Чаку Є.В.
суддів: Файдюка В.В., Старової Н.Е.
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання неправомірною бездіяльність суб'єкта владних повноважень, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Солом'янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання неправомірними дії відповідача щодо непризначення одноразової грошової допомоги у розмірі 20-місячного грошового забезпечення на день встановлення інвалідності та зобов'язання призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 20-місячного грошового забезпечення, визначеного ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ на день встановлення інвалідності.
Солом'янський районний суд міста Києва своєю постановою від 10 серпня 2015 року позов задовольнив частково.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм.
У зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке відповідно до п. 2 частини першої ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято у порядку скороченого провадження, згідно з абз. 4 частини 8 ст. 183-2, п. 3 частини першої ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач була звільнена з військової служби за станом здоров'я з 21 травня 2009 року та є пенсіонером Міністерства оборони України, має більше 20 років вислуги, нагороджена, що підтверджується витягом з наказу про звільнення з військової служби та копіями інших документів.
09 квітня 2013 року позивач отримала ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10ААА № 805685 від 09 квітня 2013 року.
ОСОБА_1 надала відповідачеві через уповноважену особу - Київський міський військовий комісаріат необхідні документи для призначення та виплати їй одноразової грошової допомоги по інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із проходженням військової служби.
Київський міський військовий комісаріат направив позивачу повідомлення за вих. № 1463 від 23 лютого 2015 року про те, що Департамент фінансів Міністерства оборони України переказав на ім'я позивачки кошти в сумі 32 507 грн., 60 коп. для проведення виплати одноразової грошової допомоги.
Таким чином, позивач дізналася про порушення її законних прав лише після ознайомлення з рішенням відповідача, яке їй було надіслано встановленим порядком, у лютому 2015 року.
Не погоджуючись з даним рішенням відповідача, позивач звернулася до суду.
З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону останній поширюється, зокрема, на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 499 від 28 травня 2008 року було затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб (далі - Порядок).
Відповідно до даного Порядку (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності), військовозобов'язаним чи резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, проходять службу у військовому резерві, у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час виконання обов'язків військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках 20-місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 Рішення Конституційного Суду України №1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) до подій, факту застосовується той закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце.
Отже, до факту встановлення позивачу інвалідності, як підстави для виплати зазначеної одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності, в тому числі і для визначення розміру складових грошового забезпечення за останньою посадою, яку позивач займав при звільненні, повинні застосовуватися нормативно-правові акти, що діяли станом на 09 квітня 2013 року - день встановлення позивачу інвалідності третьої групи.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року (в редакції, чинній на час встановлення інвалідності) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про визнання бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 20-місячного грошового забезпечення відповідно до Постанови КМ України № 499 від 28 травня 2008 року неправомірною.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що позивачем пропущено строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України, оскільки про порушення своїх прав позивач дізналася з листа Київського міського військового комісаріату № 18 від 19 червня 2015 року, а в суд звернулася 12 червня 2015 року, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого ст. 99 КАС України.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.
Згідно з частиною десятою ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 197, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя
Судді
.
Головуючий суддя Чаку Є.В.
Судді: Файдюк В.В.
Старова Н.Е.