Справа 826/15132/15 Суддя доповідач Грищенко Т.М.
17 грудня 2015 року м. Київ
Суддя Київського апеляційного адміністративного суду Грищенко Т.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»,Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Мелітопольгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз», Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тесминецягаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Уманьгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельниькгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 в частині, зобов'язання вчинити дії,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 вересня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу.
Перевіривши апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції ухвалою від 09.11.2015 року залишив її без руху, оскільки вона не відповідала вимогам статей 186, 187, 189 КАС України, а саме подана з порушенням десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції та не було доплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову в сумі 5359,20 грн. та надав тридцять днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків. Апелянт копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху отримав 16.11.2015 року, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.
Апелянтом було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, в якому зазначає, що згідно листа Державної казначейської служби від 03.12.2015 № 11-08/1217-30496 Державною казначейською службою України зупинено операції на рахунках Міненерговугілля України, при цьому зазначає - крім захищених видатків, визначених Бюджетним кодексом України.
Міністерство енергетики та вугільної промисловості України зазначає, що на 100 % фінансується з Державного бюджету України та не має інших доходів.
Посилання апелянта на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», яка дубльована в ст.88 КАС України, суд вважає необґрунтованим з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Однак, як зазначено в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 23 січня 2015 року “Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України “Про судовий збір”, як зазначає у своїх рішеннях Вищий адміністративний суд України, обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для її звільнення від сплати судового збору, не є вказані аргументи і підставою для відстрочення його сплати (ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2014 року № 36722122, від 15 квітня 2014 року № 38331796, від 29 липня 2014 року № 39942890).
Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Таке ж право мають і бюджетні установи. Водночас, якщо ці бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати.
Таким чином, на підставі наведеного, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова була прийнята 25 вересня 2015 року, тоді як апеляційна скарга була подана апелянтом 05 листопада 2015 року, тобто з пропуском встановленого КАС України процесуального строку.
Апелянтом було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження оскаржуваної постанови, в якому зазначено, що оскаржувана постанова отримана Міненерговугіллям України 28.09.2015, що підтверджується відбитком штампу вхідного документу на першій сторінці постанови, а тому кінцевим терміном оскарження є 08.10.2015.
Міненерго вугілля України через відділення поштового зв'язку № 1 м. Києва, 08.10.2015 направило апеляційну скаргу на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва56.
Проте, не з вини Міністерства, працівниками поштового відділення було помилково відправлено зазначену апеляційну скаргу на адресу Вінницького окружного адміністративного суду, а саме вкладено апеляційну скаргу у конверт адресований до Вінницького окружного адміністративного суду із зазначенням номера (ідентифікатора) поштового відправлення №0100133068710. Вінницький окружний адміністративний суд повернув апеляцій скаргу, як помилково надіслану до Міністерства, що підтверджується відбитком штампу Вінницького окружного адміністративного суду на першій сторінці апеляційної скарги від 07.10.2015 № 17/2121, супровідним листом Вінницького окружного адміністративного суду від 21.10.2015 №2369/15 та конвертом (копії надавались разом з апеляційною скаргою від 02.11.2015 № 17/2278).
Міністерство отримало докази відправлення апеляційної скарги саме до Окружного адміністративного суду міста Києва, а саме опис вкладення у цінний лист із зазначенням номера (ідентифікатора) поштового відправлення № 0100133068680 та відбитком штампу Укрпошти із зазначенням дати 08.10.2015. Також у квитанції про оплату поштового відправлення зазначений той самий номер (№ 0100133068680) поштового відправлення та адресах: Окружний адміністративний суд, м. Київ, 01014, проте у цьому конверті містилась інша апеляційна скарга, адресована до Вінницького окружного адміністративного суду.
Разом з тим, як зазначає апелянт та вбачається з відстеження пересилання поштових відправлень, розміщеного на сайті Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», лист з номером (ідентифікатором) поштового відправлення № 0100133068680 було вручено за адресою Київ 14 (01014) - проте не було надано доказів того, що в даному конверті містилася інша апеляційна скарга.
Крім того, апелянтом не надано, як доказ, списки згрупованих рекомендованих з повідомленням відправлень від 08.10.2015 року з ідентифікатором поштового відправлення №0100133068680 та №0100133068710, в яких вказується куди та кому відправляється конверт, та в примітках даного списку знаходиться графа № документа, де вказується номер справи по якій відправляється конверт та тип документа, де вказується що за документ був відправлений.
Отже, Міністерством енергетики та вугільної промисловості України не було надано доказів того, що в Окружний адміністративний суд м. Києва була направлена апеляційна скарга, яка мала бути адресована до Вінницького окружного адміністративного суду, як це зазначив апелянт, а не апеляційна скарга на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 р. у справі за № 826/15132/15.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 189 КАС України, якщо вказані особою підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Підсумовуючи наведене та керуючись приписами Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне у відкритті апеляційного провадження відмовити та повернути апеляційну скаргу апелянту.
Керуючись ст.ст. 186, 189, 212 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про відстрочення сплати судового збору відмовити.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 вересня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз»,Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Волиньгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Гадячгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпрогаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Дніпропетровськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Житомиргаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Закарпатгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Івано-Франківськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Київоблгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кіровоградгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Кременчукгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Криворіжгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Луганськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Мелітопольгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Миколаївгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Одесагаз», Публічного акціонерного товариства «Полтавагаз» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Сумигаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тесминецягаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Уманьгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Харківміськгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Херсонгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельниькгаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Черкасигаз», Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернівцігаз» Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про скасування наказу № 122 від 02.03.2015 в частині, зобов'язання вчинити дії.
Апеляційну скаргу повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Суддя Т.М. Грищенко