ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10
11 грудня 2015 року Справа № 813/4282/15
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючий суддя Грень Н.М.,
секретар судового засідання Гойна С.А.,
представника позивача ОСОБА_1,
прокурор Бойко О.В.,
прокурор Бойко Н.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,
ОСОБА_2 звернулась із адміністративним позовом до Прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 про визнання дій прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 неправомірною бездіяльністю щодо відмови у вступі в справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 щодо незаконного вимагання грошових коштів за ненадані житлово-комунальні послуги за відсутності будь-яких договірних відносин із ЖП «Сяйво», відповідно до її заяви від 09.06.2015 р.; зобов'язання прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 вступити у справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2; стягнення моральної шкоди у розмірі 1000 грн.
Заявою про збільшення позовних вимог позивач просить додатково стягнути із прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 матеріальну шкоду у розмірі 1360,02 грн.; суму витрат на оплату правової допомоги у розмірі 2500 грн.; суму моральної шкоди у розмірі - 10000 грн.
Таким чином, в остаточній редакції просить визнати дії прокурора Залізничного району м. Львова Бойко ОСОБА_3 неправомірною бездіяльністю щодо відмови у вступі у справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 щодо незаконного вимагання грошовій коштів за ненадані житлово-комунальні послуги за відсутності будь-яких договірних відносин із ЛКП «Сяйво», відповідно до її заяви ви 09.06.2015 р.; зобов'язати прокурора Залізничного району м. Львова Бойко ОСОБА_3 вступити у справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 у суді; стягнути із прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 1360,02 грн.; стягнути із прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму витрат на оплав правової допомоги у розмірі 2500 грн.; стягнути із прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 10000 грн.
Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 10.12.2015 р. позивач покликаючись на те, що 02.12.2015 р. її було виписано із кардіологічного відділення клінічної лікарні «Львівської залізниці» і згідно із епікризом з медичної карти стаціонарного хворого №13097 рекомендовано продовжити лікування амбулаторно та виписано медичні препарати, на придбання яких були витрачені кошти у розмірі - 957,04 грн., збільшила суму матеріальної шкоди через неправомірну бездіяльність відповідача до суми 2317,06 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа №462/8853/14-ц за позовною заявою ЛКП «Сяйво» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. 09.06.2015 р. позивач звернулася до прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 із заявою про вступ у цивільну справу №462/8853/14-ц, на підставі ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», як особа пенсійного віку, із хронічним психічним захворюванням із дорученням підтверджуючих документів. 24.07.2015 р. отримано відповідь прокурора Залізничного району м. Львова ОСОБА_4 від 22.06.2015 р. про відмову у вступі в справу. При цьому, у відповіді викладено інформацію про ознайомлення прокуратурою Залізничного району м. Львова із матеріалами судової справи, врахування інформації, одержаної від ЛКП «Сяйво», та висновок про відсутність порушення ЛКП «Сяйво» прав та інтересів позивача щодо незаконного вимагання грошових коштів за ненадані житлово-комунальні послуги. Покликається на те, що права позивача у цивільній справі все ж були порушені. Внаслідок неправомірної бездіяльності та відмови у захисті порушених прав щодо незаконного вимагання грошових коштів за ненадані житлово-комунальні послуги, вважає, що позивачу завдано моральної та майнової шкоди.
Відповідач проти позову заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Покликається на те, що 09.06.2015 з приводу представництва інтересів в суді до прокуратури Залізничного району м. Львова звернулась ОСОБА_2 За результатами розгляду звернення останньої з'ясовано, що в провадженні Залізничного районного суду м. Львова знаходиться цивільна справа за позовом ЛКП «Сяйво» до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. З матеріалів звернення, судової справи, а також з урахуванням інформації, одержаної від ЛКП «Сяйво» не вбачається, що права особи порушено з огляду на наступне. Відповідно до рішення виконавчого комітету Львівської міської ради № 1651 від 26.11.2010 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій для мешканців у м. Львові індивідуально по кожному будинку» з 01.12.2010 у м. Львові діє типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 01.12.2010, який розроблений Львівською міською радою відповідно до Типових договорів, затверджених Постановою КМУ від 20.05.2009 № 529 та № 630 від 21.07.2005 (в редакції постанови КМУ від 03.09.2009 р. № 933). ЛКП «Сяйво» згідно графіку проведення громадських слухань з питань формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій, затвердженого Залізничною районною адміністрацією та погодженого Відділом громадського партнерства Львівської міської ради, громадські слухання по будинку №73 на вул. Широкій у м. Львові проводило 18.04.2011 р. в приміщенні ЛКП, однак мешканці даного будинку на слухання не прибули. Мешканцям була надана можливість відмовитись від запропонованих тарифів за умови подання в 30-ти денний термін після проведення громадських слухань заяви про відмову від послуг за підписами 100% мешканців. Мешканцями будинку така заява подана не була, а відтак, тариф на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій затверджений 31.05.2011 р. рішенням Львівської міської ради. У червні 2011 ЛКП «Сяйво» мешканцям квартири АДРЕСА_1 було направлено договір про надання послуг з утримання будинку, споруд і прибудинкових територій, однак у встановлені законом терміни один примірник договору повернутий не був, мешканці не відмовились від надання послуг і продовжували їх оплачувати, отже прийняли пропозицію про укладення договору і тому договір вважається укладеним.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час розгляду звернення), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів. Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (згідно редакції від 16.07.2015), прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Відтак, підстави представництва, на які посилається ОСОБА_2, такі як похилий вік, поганий фізичний чи матеріальний стан, чинним законодавством не передбачені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення, суд встановив наступне.
18.12.2014 р. Залізничним районним судом м. Львова було отримано позовну заяву ЛКП «Сяйво» до мешканців АДРЕСА_2: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про солідарне стягнення 10694,58 грн. заборгованості за фактично надані житлово-комунальні послуги. Залізничним районним судом м. Львова було відкрито провадження у справі №462/8853/14-ц. Станом на липень 2015 р. рішення по суті спору прийняте не було.
09.06.2015 р. позивач звертався до відповідача щодо вступу прокурора у справу з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_2 Однак, у відповідь на своє звернення отримав відмову від 22.06.2015 р., мотивовану відсутністю факту порушення прав позивача. Зазначену відмову позивач просить визнати протиправною бездіяльністю.
Відповідно до ч. 2 ст. 45 ЦПК України, з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час розгляду звернення), представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження. Наявність таких підстав має бути підтверджена прокурором шляхом надання суду відповідних доказів.
Матеріалами справи, зокрема, посвідченням №177778, виданим УПФУ у Залізничному районі м. Львова, медичною документацією, яка скеровувалась прокурору для прийняття рішення, підтверджуються підстави для представництва інтересів позивача на час розгляду такого звернення. Законодавство у відповідній редакції не обумовлювало необхідність вступу прокурора у справу для представництва інтересів громадянина в суді доведеністю прокурору факту порушення такого права. Компетенція щодо визначення наявності чи відсутності факту порушення права громадянина належить виключно суду, а на прокурора закон покладав лише функцію представництва таких інтересів. Відповідно, відмовляючи у задоволенні заяви позивача від 09.06.2015 р., прокурор вийшов за межі своїх повноважень та безпідставно відмовив у задоволенні заяви. У зв'язку із цим в цій частині позов підлягає задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача майнову та моральну шкоду.
Щодо заявленої вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 цієї статті встановлено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно із ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно зі ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 2 даної статті визначено, що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
У постанові Пленуму Верховного суду України “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” № 4 від 31.03.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду №5 від 25.05.2001 року та від 27.02.2009 року під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
У позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Стверджуючи про те, що відповідачем позивачеві завдано моральну шкоду, останнім не обґрунтовано в чому полягає ця шкода, не доведено факту завдання моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з прийняттям оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, не визначено, якими доказами це підтверджується. Належних доказів, що підтверджують притягнення посадових осіб до відповідальності за невиконання чи неналежне виконання ними своїх обов'язків, що могло завдати шкоди, позивачем суду також не надано.
Зі змісту вказаних норм випливає, що підставою для відшкодування збитків є порушення саме цивільного, а не процесуального права, а окрім того, відшкодування моральної та майнової шкоди обумовлює наявність складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, вини, негативних наслідків та причинового зв'язку між протиправною поведінкою та наслідками.
Однак, склад такого правопорушення з матеріалів справи не вбачається, прямий і безпосередній причиновий зв'язок між понесеними позивачем витратами та відмовою відповідача 22.06.2015 р. вступити у справу, суду не надано, при тому, що позитивне рішення за наступним зверненням позивача, датованим 03.07.2015 р. було прийнято невдовзі. Не підтверджується доказами і погіршення стану здоров'я позивача внаслідок саме протиправної бездіяльності відповідача. З урахуванням наведеного, у цій частині в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 7-14, 17-20, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -
1.Адміністративний позов задовольнити частково.
2.Визнати дії прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 неправомірною бездіяльністю щодо відмови у вступі у справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 щодо незаконного вимагання грошових коштів за недавні житлово-комунальні послуги за відсутності будь-яких договірних відносин із ЛКП «Сяйво» відповідно до її заяви від 09.06.2015 року;
3.Зобов'язати прокурора Залізничного району м. Львова Бойка ОСОБА_3 вступити у справу №462/8853/14-ц для представлення та захисту порушених прав та інтересів ОСОБА_2 у суді.
4.У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
5.Судові витрати стягненню не підлягають.
Постанова може бути оскаржена, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Суддя Грень Н.М.
Повний текст постанови складено та підписано 16.12.2015 року.