І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И [1]
10 грудня 2015 року Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого - Немировської О.В.
суддів -Чобіток А.О., Ящук Т.І.
при секретарі - Сірій О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року,
встановила:
позивач в липні 2014 р. звернулась до суду з позовом, в якому просила встановити факт проживання разом з ОСОБА_3 однією сім'єю з 30.08.1996 р. по ІНФОРМАЦІЯ_1., змінити черговість одержання спадщини та надати їй право спадкувати разом із спадкоємцями першої черги, визнати за нею право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 р. в задоволенні позову було відмолено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалась на те, що вона з 30.08.1996 р. по 16.04.2005 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_3 13.01.1998 р. ними було в рівних частках приватизовано квартиру АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу з 2007 р. вони знову почали проживати разом в належній їм квартирі, мали взаємні права та обов'язки, спільний побут, вона турбувалася про чоловіка, влаштувала його на лікування та доглядала за ним до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1. Після його смерті дочка чоловіка - ОСОБА_2 стала чинити їй перешкоди у проживанні в квартирі та здала квартиру в оренду. Оскільки після смерті чоловіка відкрилась спадщина на належну йому Ѕ частину квартири, вона вважає, що має право спадкувати нарівні зі спадкоємцями першої черги та визнати за нею право на ј частину вказаної квартири.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23.12.2014 р. позов було задоволено. Вказане рішення було скасовано за результатами його перегляду за заявою ОСОБА_2 ухвалою від 05.03.2015 р.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року в задоволенні позову було відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела факту спільного проживання з ОСОБА_3 з 2007 р. по день його смерті, а тому не має права спадкувати після його смерті як спадкоємець за законом четвертої черги.
Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим по справі обставинам.
Суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та послався на положення ст. 16, 1218, 1264, 1269 ЦК України, ст. 3 СК України.
Судом першої інстанції було повно досліджено всі обставини по справі, допитано свідків як з боку позивача, так і відповідача, дано належну правову оцінку іншим письмовим доказам у справі.
Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, щодо неправильної оцінки доказів у справі, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Як пояснила сама ОСОБА_1 та видно з довідки форми-3 (а/с 5 т.2). вона з 20.03.2008 р. перебуває на реєстраційному обліку в АДРЕСА_2.
ОСОБА_1 зверталась до начальника ЖЕК-501 в період з 2007 р. по 2013 р. із заявами про те, що вона не може проживати в спірній квартирі через поведінку колишнього чоловіка ОСОБА_3, який зловживає алкогольними напоями.
Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після розірвання шлюбу мали місце судові спори щодо спільного майна, що свідчить про характер відносин між ними.
Позивач ОСОБА_1 при розгляді в Подільському районному суді м.Києва справи за позовом ОСОБА_4 до неї та за її позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів та свідоцтва про право власності на квартиру пояснювала, що вона з 2003 р. постійно проживала в АДРЕСА_2 (а/с24 т. 2).
Організацію поховання ОСОБА_3 здійснювала ОСОБА_2 (а/с125-128 т. 1). Відразу після смерті ОСОБА_3 - у серпні 2013 р. спірну квартиру було здано в оренду за спільним рішенням ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а/с 31-33 т. 1), що також свідчить про те, що вона у спірній квартирі на день смерті ОСОБА_3 не проживала.
Відповідач ОСОБА_2 визнала, що батько та ОСОБА_1 іноді спілкувались протягом його хвороби незадовго до смерті, коли він перебував на стаціонарному лікуванні.
З наданих ОСОБА_1 світлокопій фотографій неможливо зробити висновок в який період вони зроблені.
Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено їх доказами, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Оболонського районного суду м. Києва від 08 вересня 2015 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів в касаційному порядку.
Головуючий
Судді
№ справи: 756/2577/15-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/796/13856/2015
Головуючий у суді першої інстанції: Богдан О.О.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.