ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
07 листопада 2011 року № 2а-14157/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовомОСОБА_1
до Прокурора Оболонського району міста Києва
провизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
за участю позивача -ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до прокурора Оболонського району міста Києва, в якому просить суд :
«Визнати бездіяльність відповідача незаконною, неправомірною.
Припинити Незаконну, неправомірну бездіяльність відповідача, вчинену шляхом порушення приписів правових норм, що підлягають обов'язковому виконанню. Зобов'язати відповідача вчинити дію - надати позивачу письмову відповідь на його звернення з запитуваною в ньому інформацією, виготовити та надати позивачу копію винесеного відповідачем припису, у формі, що відповідно до ч.І ст.27 Закону України „Про інформацію" утворює такий матеріальний об'єкт як документ. Тобто копію виготовлену відповідачем згідно вимог правових норм - Інструкції з діловодства в органах прокуратури України" (затверджена Наказом Генерального прокурора України №90 від 28 грудня 2002р.), ДСТУ 4163-2003 (п.5.27), п.З ст.5 Декрету- КМУ №46-93 від 10.05.1993р. „Про стандартизацію і сертифікацію"».
Позовні вимоги ґрунтувалися на тому, що позивачем було надіслано до відповідача запит про надання копії припису прокурора, який було внесено щодо реєстрації за місцем проживання сина позивача -ОСОБА_3 При цьому позивач стверджував, що ним не було отримано відповіді.
Відповідачем позовні вимоги заперечуються з огляду на те, що позивачу своєчасно було направлено відповідь на звернення, проте, не було надано затребуваного документу. При цьому відповідач посилається на те, що документи прокурорського реагування, до яких віднесено приписи прокуратури, є документами з обмеженим доступом, що унеможливлює надання копії припису прокурора позивачу.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
ОСОБА_1 (далі -позивач) звернувся до прокурора Оболонського району міста Києва з заявою від 19.05.2010р., в який просив письмово повідомити ОСОБА_1 про припис прокуратури Оболонського району м.Києва щодо реєстрації сина ОСОБА_1, надати копію цього припису та повідомити, чому це копію такого припису ОСОБА_1 щодо його сина не було надано раніше.
Зазначений лист було одержано відповідачем 7 червня 2010 року, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, та зареєстровано 08.06.2010р., про що свідчить відбиток штампу відповідача на заяві.
Прокуратурою Оболонського району міста Києва 8 липня 2010 року направлено позивачу лист, за змістом якого повідомлено, що прокуратурою Оболонського району м.Києва проводилась перевірка щодо захисту житлових прав неповнолітніх. В ході проведення перевірки встановлено, що 20.02.2010 року до КП Житлосервіс «Приозерне»звернулась гр-ка ОСОБА_4 щодо реєстрації малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, за її місцем реєстрації і проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2.
В задоволенні обґрунтованих вимог матері малолітнього ОСОБА_3, з безпідставним посиланням на ст. 161 Сімейного кодексу України, положення якої взагалі не регулюють питання реєстрації малолітньої (неповнолітньої) дитини за місцем проживання батьків, було відмовлено з причин відсутності згоди на реєстрацію дитини її батька - ОСОБА_1. ОСОБА_4 зареєстрована і проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3 і є її співвласником. Чоловік ОСОБА_4 - ОСОБА_1 в зазначеній квартирі не зареєстрований, не проживає і не є її співвласником. Таким чином, відмова в реєстрації малолітнього ОСОБА_3 за місцем реєстрації матері в квартирі АДРЕСА_1, з підстав відсутності згоди на реєстрацію дитини до матері з боку батька -ОСОБА_1, який не є співвласником зазначеної квартири і в ній не зареєстрований - є грубим порушенням вимог чинного законодавства України. Враховуючи викладене, за результатами проведеної перевірки, прокуратурою району на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві внесено припис, який задоволено і малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстровано за місцем реєстрації його матері - ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2.
Також вказаним листом позивачу було роз'яснено, що документи прокурорського реагування, які внесені на адресу підприємств, установ чи організацій для вжиття відповідних заходів, мають внутрішньо-розпорядче призначення, у зв'язку з чим, надати копію припису не представляється можливим.
Суд з правомірністю даної відмови у наданні документу не погоджується, виходячи з нижчевикладеного.
Згідно зі статтями 32 та 33 Закону України «Про інформацію», в редакції, яка діяла на момент розгляду запиту позивача, під інформаційним запитом (надалі - запитом) щодо доступу до офіційних документів у цьому Законі розуміється звернення з вимогою про надання можливості ознайомлення з офіційними документами. Запит може бути індивідуальним або колективним. Він подається у письмовій формі. Громадянин має право звернутися до державних органів і вимагати надання будь-якого офіційного документу, незалежно від того, стосується цей документ його особисто чи ні, крім випадків обмеження доступу, передбачених цим Законом. Під запитом щодо надання письмової або усної інформації у цьому Законі розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. Громадяни України, державні органи, організації і об'єднання громадян (надалі - запитувачі) подають запит відповідному органу законодавчої, виконавчої та судової влади, його посадовим особам. У запиті повинно бути зазначено прізвище, ім'я та по батькові запитувача, документ, письмова або усна інформація, що його цікавить, та адреса, за якою він бажає одержати відповідь. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадові особи зобов'язані надавати інформацію, що стосується їх діяльності, письмово, усно, по телефону чи використовуючи публічні виступи своїх посадових осіб. (ст.32)
Термін вивчення запиту на предмет можливості його задоволення не повинен перевищувати десяти календарних днів. Протягом вказаного терміну державна установа письмово доводить до відома запитувача, що його запит буде задоволено або що запитуваний документ не підлягає наданню для ознайомлення. Задоволення запиту здійснюється протягом місяця, якщо інше не передбачено законом. Аналогічний термін розгляду встановлюється і щодо запиту про надання письмової інформації. (стаття 33 Закону України «Про інформацію»).
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про звернення громадян" визначено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду.
Положеннями статті 15 Закону України “Про звернення громадян” встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону України “Про звернення громадян”, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З огляду на те, що термін розгляду заяви позивача не перевищував одного місяця з дня надходження, вимоги позивача щодо бездіяльності в частині надання відповіді вбачаються судом необґрунтованими.
Суд доходить висновків про те, що позивачем було подано запит як про доступ до інформації, так і про надання офіційного документу -припису прокуратури. Суд доходить висновків, що позивачу було надано інформацію та відмовлено у наданні документу.
Суд таку відмову вважає протиправною з огляду на наступне.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення статей 3, 23, 31, 47, 48 Закону України "Про інформацію" та статті 12 Закону України "Про прокуратуру" (справа ОСОБА_5) від 30 жовтня 1997 року №5-зп, частину четверту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що забороняється не лише збирання, а й зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту, прав та свобод людини. До конфіденційної інформації, зокрема, належать свідчення про особу (освіта, сімейний стан, релігійність, стан здоров'я, дата і місце народження, майновий стан та інші персональні дані).
Згода на збирання, зберігання, використання і поширення відомостей щодо недієздатної особи надається членом її сім'ї або законним представником. У період збирання інформації про нього кожний дієздатний, члени сім'ї або законні представники недієздатного мають право знати, які відомості і з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються. У період зберігання і поширення персональних даних ці ж особи мають право доступу до такого роду інформації, заперечувати її правильність, повноту тощо. (ч.1)
Частину п'яту статті 23 Закону України "Про інформацію" треба розуміти так, що кожна особа має право знайомитись з зібраною про неї інформацією в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях, якщо ці відомості не є державною або іншою захищеною законом таємницею. (абзац 1 частини 1 резолютивної частини рішення).
Оскільки відповідачем не наводилося жодних посилань на віднесення припису прокурора до таємних документів, то судом вбачається наявним обов'язок надати документ, який безпосередньо стосується прав та обов'язків заявника.
Згідно з частиною 1 статті 242 Цивільного кодексу України, батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Частиною другою статті 154 Сімейного кодексу України визначено, що батьки мають право звертатися до суду, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій за захистом прав та інтересів дитини, а також непрацездатних сина, дочки як їх законні представники без спеціальних на те повноважень.
З огляду на викладене судом вбачається, що копія припису на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського РУ ГУ МВС України в м.Києві, на підставі якого малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 було зареєстровано, мала бути надана позивачу як законному представнику малолітньої особи, інтересів якої це безпосередньо стосується.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1.Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність прокуратури Оболонського району міста Києва щодо ненадання ОСОБА_1 копії припису прокурора Оболонського району міста Києва, внесеного на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про реєстрацію малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
3.Зобов'язати прокуратуру Оболонського району міста Києва надати ОСОБА_1 копії припису прокурора Оболонського району міста Києва, внесеного на адресу начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про реєстрацію малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4.
4.В решті позовних вимог в позові відмовити.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя С.К. Каракашьян