ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
16 грудня 2015 року № 826/12073/15
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж"
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві
про скасування податкових повідомлень - рішень,
Публічне акціонерне товариство "Трест "Київелектромонтаж" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.01.2014 № 0001122206, № 0001132206.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.
Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2021 по 31.12.2013. Підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" не включило до складу доходів вартість послуг наданих у грудні 2012 року на користь ПАТ ХК «Київміськбуд»(ЄДРПОУ 2352705) за договором від 19.06.11 № 190 на загальну суму 343247 грн. (ПДВ 68649 грн.); у лютому 2013 року на користь ТОВ «АК Інжинірінг» (ЄДРПОУ 32041006) за договором від 31.09.11 № 2/002 на суму 2498 грн. (ПДВ 499,60 грн.) та від 30.09.11 № 1/002 на суму 39913 грн. (ПДВ 7982,60 грн.), а договори, укладені між позивачем та контрагентами: ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», ПП «Електрокомплект» були укладені без мети настання правових наслідків.
Позивач, не погоджуючись з таким висновком податкового органу зазначає, що у період, який перевірявся, дійсно мав господарські правовідносини з ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», ПП «Електрокомплект» за договорами, які мали реальний характер, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства. Водночас, жодних послуг ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" на користь ПАТ ХК «Київміськбуд» за договором від 19.06.11 № 190 у грудні 2012 року не надавало, що підтверджується актом звірки розрахунків від 11.02.2015. Також, позивач стверджує, що по взаємовідносинам з ТОВ «АК Інжинірінг» було зменшено вартість наданих послуг, що підтверджується двосторонніми актами по формі № КБ-2в та призвело до зміни доходу та суми ПДВ, у зв'язку з чим позивачем було здійснено коригування своїх показників доходів та податкових зобов'язань.
Представник позивача у судовому засіданні 07.09.2015 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.
Підчас судового розгляду справи, суд,
В період з 20.11.2014 по 31.12.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві була проведена планова виїзна перевірка публічного акціонерного товариства "Трест "Київелектромонтаж" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2021 по 31.12.2013.
За результатами перевірки складено акт від 04.01.2015 № 3/1-26-50-22-06-04012750, яким встановлені наступні порушення:
- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1967383,00 грн.;
- пункту 44.1 статті 44, пункту 187.1 статті 187, пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 395705,00 грн.
На підставі акта перевірки від 04.01.2015 № 3/1-26-50-22-06-04012750 відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 29.01.2015:
- № 0001122206, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 593558,00 грн., у тому числі за основним платежем - 395705, 00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 197852,00 грн.;
- № 0001132206, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1967383,00 грн.
Рішеннями Головного управління ДФС у м. Києві від 03.04.2015 № 5605/10/26-15-10-05-35 та ДФС України від 03.06.2015 № 11554/6/99-99-10-01-01-25 податкові повідомлення - рішення від 29.01.2015 № 0001122206, № 0001132206 залишені без змін, а скарги - без задоволення.
Публічне акціонерне товариство "Трест "Київелектромонтаж", не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями від 29.01.2015 № 0001122206, № 0001132206, вважаючи їх такими, що підлягають скасуванню, звернулось з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.
Згідно із пунктом 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.
В пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України закріплено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9).
Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
Отже, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші операції платника податків, які відповідно до статті 185 Податкового кодексу України визначені як об'єкт оподаткування.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
В статті 192 Податкового кодексу України зазначено, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг. Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається збільшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно збільшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку; б) отримувач відповідно збільшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення перерахунку. Результат перерахунку податкових зобов'язань і податкового кредиту постачальника та отримувача відображається у складі податкової декларації за звітний податковий період у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Пунктом 198.1 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
В пункті 200.3 статті 200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Згідно із пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, які відображені в податкових накладних, із метою їх використання в господарській діяльності.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Аналогічна позиція викладена в листі Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011.
Зазначеним листом Вищого адміністративного суду України також визначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та валових витрат судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем придбаної у зазначених контрагентів продукції та отриманих послуг, при цьому, суд має виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.
З матеріалів справи вбачається, що між Публічним акціонерним товариством "Трест "Київелектромонтаж" та ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», ПП «Електрокомплект» було укладено ряд договір, зокрема:
- договір від 06.07.2012 № 686-12/14 щодо поставки ПП «Електрокомплект» за власний рахунок електротехнічної продукції на склад покупця (Т. 2, арк. 228-229);
- договір від 10.01.2012 № 12/3 щодо купівлі-продажу товарів (продавець - ПП «Реалія плюс», Т. 2, арк. 230);
- договір від 10.01.2012 № 1302 щодо купівлі-продажу нафтопродуктів (продавець - ПП «Реалія плюс», Т. 2, арк. 231);
- договір від 07.02.2013 № 01/07-02-2013 щодо поставки нафтопродуктів (продавець - ТОВ «Капітал проджект», Т. 2, арк. 232-233).
На підтвердження виконання умов даних договорів позивачем надано: податкові накладні та накладні на відвантаження, складені ПП «Електрокомплект» (Т. 1, арк. 77-166), рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні, складені ПП «Реалія плюс» (Т. 2, арк. 106-177), рахунки-фактури, податкові накладні та видаткові накладні, складені ТОВ «Капітал проджект» (Т. 2, арк. 179-187), паспорти якості на бензин та паливо дизельне (Т. 2, арк. 188-204), сертифікати відповідності на бензин та паливо дизельне (Т. 2, арк. 205-214), платіжні доручення, проведені банком щодо факту оплати отриманих товарів від ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», ПП «Електрокомплект» (Т. 2 арк. 4-100).
На підтвердження доставки ПП «Електрокомплект» електротехнічної продукції на склад ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 12, позивач надав суду свідоцтво про право власності на нежилий будинок площею 2627,300 кв.м., який розташований в м. Києві, вул. Алма-Атинська, буд. № 12 (Т. 2, арк. 235-236).
Суд встановив, що електротехнічна продукція, придбана у ПП «Електрокомплект», отримувалась особами за довіреністю, а саме: Тіткова А.А. за довіреностями № 592 від 22.10.12, № 624 від 05.11.12, № 657 від 21.11.12, № 686 від 05.12.12, № 23 від 16.01.13, № 50 від 01.02.13, № 161 від 05.04.13, № 50 від 01.02.13, № 118 від 05.03.13, № 189 від 11.04.13, № 219 від 26.04.2013, № 246 від 16.05.13, № 263 від 22.05.13, № 200 від 05.06.13, № 279 від 05.06.13, № 345 від 04.07.13, № 345 від 04.07.13, № 366 від 12.07.13 та Сівак Т.І. за довіреностями № 1 від 09.01.13, № 263 від 22.05.13, ААД № 786299/159 від 02.08.13, № 786371/231 від 27.08.13, № 786396/256 від 23.09.13, № 310 від 09.10.13, № 299 від 03.10.13, Бондаренко І.А. за довіреністю № 384 від 07.11.13.
Крім того, видаткові накладні щодо придбання позивачем нафтопродуктів у ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект» також містять інформацію, що товар отримувався особами за довіреністю.
Однак, позивач не надав суду копії довіреностей або копію журналу, виданих довіреностей, хоча умовами договорів передбачено, що товар може отримуватись особою на підставі довіреності.
Крім того, накладна на відвантаження № ЕКД-002329 від 04.07.2013 не містить підпису та даних особи, яка отримувала товар, а рахунки-фактури, виписані ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект» містять лише підпис невстановленої особи.
Відтак, матеріали справи не містять даних, що дали б змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції щодо отримання товару, придбаного у ПП «Електрокомплект», ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект».
Відтак, у матеріалах справи відсутні докази, що товари, придбані у ПП «Електрокомплект», ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», отримувались уповноваженими особами ПАТ "Трест "Київелектромонтаж".
Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. № 363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568 визначено, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 11.1 Правил № 363 встановлено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Однак, позивач не надав суду товарно-транспортні накладні щодо поставки ПП «Електрокомплект» електротехнічної продукції на склад ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 12, хоча товарно-транспортні накладні є документом для обліку товарно-матеріальних цінностей, а також передбачені в пункті 3.6 договору № 686-12/4 від 06.06.2012.
Позивачем на підтвердження факту самостійного транспортування нафтопродуктів, придбаних у ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», надано суду свідоцтво про право власності на майновий комплекс площею 2948,000 кв.м., який розташований в м. Києві, вул. Пост-Волинська, буд. № 9 (Т. 2, арк. 237), трудові книжки на працівників (Т. 2, арк. 238-247, т. 3, арк. 1-72), свідоцтво про підготовку уповноваженого з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, інструкції на випадок аварій чи надзвичайних ситуацій та заходи першої допомоги, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, протокол перевірки технічного стану транспортного засобу, свідоцтво про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, поліси обов'язкового страхування, договір обов'язкового страхування, дозволи УДАІ ГУ МВС України в м. Києві на узгодження умов та режиму перевезення небезпечного вантажу, довідку УДАІ ГУ МВС України в м. Києві про присвоєння коду, положення про Спеціалізоване управління механізації (СУМ), яке є структурним підрозділом ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" та знаходиться за адресою: м. Києв, вул. Пост-Волинська, 9, довідку про кількість автотранспорту, спецмашин і механізмів в СУМ ПАТ "Трест "Київелектромонтаж", інвентаризаційний опис основних засобів та активів по СУМ ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" (т. 3, арк. 73-119).
Єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів встановлений в Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженій наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 2 вересня 2008 р. за № 805/15496. Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.
В пункті 5.4 даної Інструкції зазначено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования". З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою N 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900. Маса нафтопродукту в автоцистерні визначається зважуванням на автомобільних вагах або об'ємно-масовим методом. Маса нафтопродуктів, розфасованих у тару, визначається зважуванням на вагах або за трафаретами на тарі (якщо нафтопродукти в заводській упаковці). Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад.
Відповідно до пункту 7.5. Інструкції, нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості здійснюється лише за наявності свідоцтва про її повірку. За наявності простроченого свідоцтва про повірку відпуск нафти або нафтопродуктів до мір повної місткості забороняється. Міри повної місткості з нафтопродуктами під час їх відвантаження мають пломбуватись вантажовідправником (якщо інше не передбачено договором). Нафтопродукти відпускаються у технічно справну та чисту тару відповідно до вимог ДСТУ 4454 після пред'явлення представником вантажоодержувача доручення і свідоцтва про повірку автоцистерни. Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства. Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства. Заміну однієї марки та виду нафти або нафтопродукту іншою або дописування у ТТН нових найменувань і марок нафтопродуктів заборонено. ТТН на відпущені зі складу нафту або нафтопродукти здаються до бухгалтерської служби не пізніше першої половини наступного дня разом з реєстром, який складається у двох примірниках. Реєстр підписують начальник цеху (старший оператор) та бухгалтер. На відпущені нафту або нафтопродукти за заданою дозою на автоматизованих системах наливання ТТН оформлюється після завершення наливання за фактичними показниками лічильних механізмів.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач не надав суду товарно-транспортні накладні на відпуск нафтопродуктів та не надав довіреності, виписані на імена водіїв, які здійснювали транспортування нафтопродуктів, придбаних у ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект».
Як вбачається із письмових пояснень позивача, ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" для виконання будівельно-монтажних робіт використовувало бензин, закуплений у ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект», та різноманітні електротехнічні товари, придбані у ПП «Електрокомплект», що підтверджується актами виконаних робіт по формі № КБ-2в, підписаними позивачем та замовниками будівельних робіт (Т. 3, арк. 125-196, Т. 4, арк. 1-145, Т. 5-15).
Суд звертає увагу, що з наданих позивачем документів на підтвердження виконання умов договорів, укладених із ПП «Електрокомплект», ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект» не можливо встановити осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій, а тому дані документи не відповідають частині другій статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Суд звертає увагу, що за відсутності факту придбання послуг (робіт), відповідні суми не можуть включатися до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств та до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
З аналізу наданих позивачем документів щодо взаємовідносин із ПП «Електрокомплект», ПП «Реалія плюс», ТОВ «Капітал проджект» не можливо встановити реальність виконання господарських операцій, оскільки позивачем не надано суду документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а тому і не доведено, що обумовлені правочинами послуги щодо придбання товарів були надані саме цими контрагентами.
Таким чином, позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій.
Крім того, як вбачається з акта перевірки від 04.01.2015 № 3/1-26-50-22-06-04012750 підставою для нарахування податкових зобов'язань став висновок податкового органу про те, що ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" не включило до складу доходів вартість послуг, наданих у грудні 2012 року на користь ПАТ ХК «Київміськбуд»(ЄДРПОУ 2352705) за договором від 19.06.11 № 190 на загальну суму 343247 грн. (ПДВ 68649 грн.) та у лютому 2013 року на користь ТОВ «АК Інжинірінг» (ЄДРПОУ 32041006) за договором від 31.09.11 № 2/002 на суму 2498 грн. (ПДВ 499,60 грн.) та від 30.09.11 № 1/002 на суму 39913 грн. (ПДВ 7982,60 грн.).
Позивач на спростування вищенаведених тверджень контролюючого органу надав суду акт від 11.02.2015 звірки розрахунків між ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" та ПАТ ХК «Київміськбуд», в якому зазначено, що за результатами проведеної звірки взаєморозрахунків за виконані роботи згідно договору №190 від 19.06.2011 станом на 01.01.2013 встановлено нульовий обсяг виконаних робіт за грудень 2012 року, водночас, 17.12.2012 ПАТ ХК «Київміськбуд» перерахувало позивачу кошти в сумі 358867,75 грн., з яких станом на 01.01.2013 сальдо (аванс позивачу) становить 173240,93 грн. (Т. 1, арк. 63).
Отже, актом від 11.02.2015 звірки розрахунків між ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" та ПАТ ХК «Київміськбуд» підтверджується, що позивач 17.12.2012 отримав дохід, проте не здійснив його декларування.
Також, позивач по взаємовідносинам з ТОВ «АК Інжинірінг» за договором від 02.07.2010 № 14 надав суду довідку про вартість виконаних підрядних робіт та витрат за лютий 2013 року, акти приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2013 року від 05.02.2013, якими було зменшено вартість наданих позивачем послуг, у зв'язку з чим ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" було здійснено коригування своїх показників доходів та податкових зобов'язань та подано розрахунок від 05.02.2013 № 1/2, № 2/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 31.05.2011 № 2/002 за договором від 02.07.2010 № 14, розрахунок від 05.02.2013 № 2/2 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної від 30.09.2011 № 1/002 за договором від 02.07.2010 № 14 (Т. 2, арк. 220-227).
Відповідно до розділу V, Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 25.11.2011 N 1492, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, коригування податкових зобов'язань відображається у рядку 8. У рядку 8.1 відображається збільшення або зменшення обсягів постачання та, відповідно, податкових зобов'язань, що здійснюється відповідно до статті 192 розділу V Кодексу. У рядку 8.1.1 відображається збільшення або зменшення згідно зі статтею 192 розділу V Кодексу обсягів постачання, по яких не нараховувався податок на додану вартість. При заповненні цих рядків обов'язковим є подання (Д1) (додаток 1), який заповнюється в розрізі контрагентів та розрахунків коригування до податкових накладних.
Згідно із Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого Наказ Міністерства фінансів України 01.11.2011 N 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 р. за N 1333/20071, у разі здійснення коригування сум податкових зобов'язань відповідно до статті 192 розділу V Кодексу постачальник товарів/послуг виписує розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (далі - розрахунок коригування) за формою згідно з додатком 2 до податкової накладної. Порядок складання, реєстрації, зберігання розрахунку коригування аналогічний порядку, передбаченому для податкових накладних. Номер розрахунку коригування присвоюється відповідно до його номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Оригінал розрахунку коригування надається покупцю товарів/послуг. Копія залишається у продавця. Якщо розрахунок коригування складається платником податку до податкової накладної, яка відповідно до пункту 201.10 статті 201 розділу V та пункту 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий розрахунок надається покупцю тільки після його реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних. У разі якщо розрахунок коригування складається на суму податку на додану вартість, яка перевищує суму, передбачену пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX Кодексу, такий розрахунок підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних лише після реєстрації в ньому накладної, до якої виписується цей розрахунок. На підставі вказаного розрахунку отримувач товарів/послуг здійснює коригування податкового кредиту відповідно до статті 192 розділу V Кодексу (за умови дотримання положень законодавчих актів щодо віднесення сум до податкового кредиту) з обов'язковим відображенням зазначених коригувань у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних (з від'ємним чи позитивним значенням). На титульному аркуші розрахунку коригування вказується, до якої податкової накладної та за яким договором вносяться зміни. Розрахунок коригування складається виключно продавцем - особою, яка є платником податку, філією чи структурним підрозділом, якому делеговано право виписки податкової накладної (відповідно до пункту 2 цього Порядку), особою, яка веде облік результатів під час виконання договорів про спільну діяльність та відповідальна за утримання та внесення податку до бюджету, особою - управителем майна, яка веде окремий податковий облік з податку на додану вартість при здійсненні господарських операцій, пов'язаних з використанням майна, що отримане в управління за договорами управління майном, та покупцем - отримувачем послуги, наданої йому нерезидентом, місце постачання якої розташоване на митній території України, з обов'язковим включенням зазначених коригувань до зміни податкових зобов'язань та одночасним відображенням у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних з від'ємним чи позитивним значенням.
Як підтверджується матеріалами справи, позивач надав суду копії розрахунків коригування кількісних і вартісних показників (додаток 2 до податкової накладної), проте не надав доказів відповідного декларування у податковій декларації та не надав суду доказів щодо повернення позивачем контрагенту (ТОВ «АК Інжинірінг») коштів у зв'язку із зменшенням вартості наданих ПАТ "Трест "Київелектромонтаж" послуг.
Отже, позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження правомірності не включення товариством до складу доходів вартості послуг, наданих у грудні 2012 року на користь ПАТ ХК «Київміськбуд» (ЄДРПОУ 2352705) за договором від 19.06.11 № 190 та у лютому 2013 року на користь ТОВ «АК Інжинірінг» (ЄДРПОУ 32041006) за договором від 02.07.2010 № 14.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З урахуванням наведеного, керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити повністю.
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі апеляційного оскарження постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя О.П. Огурцов