15 грудня 2015 року Справа № 876/11149/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Попка Я.С.
суддів Сеника Р.П., Обрізка І.М.
за участю секретаря судового засідання Мартинишина Р.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
01.07.2010 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України, в якому із урахуванням уточнення позовних вимог, просить:
визнати неправомірними дії Львівської митниці ДФС України в частині внесення подання про припинення його перебування на державній службі в митних органах від 28.04.2010 року №№29/31-5489-ЕП, 29/31-5490-ЕП;
скасувати наказ Держмитсужби України «По особовому складу митних органів» від 07.05.2010 року №72-к в частині припинення його перебування на державній службі;
поновити його на роботі в митних органах ДФС починаючи з 7 травня 2010 року;
стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що факт скоєння позивачем діяння щодо несумлінного виконання службових обов'язків, яке суперечить покладеним на особу обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків, а тому ОСОБА_1 обґрунтовано звільнений за порушення Присяги державного службовця.
Щодо позовних вимог про визнання дій Львівської митниці ДФС України неправомірними в частині внесення подання про припинення перебування ОСОБА_1 на державній службі від 28.04.2010 року №№29/31-5489-ЕП, 29/31-5490-ЕП, то суд першої інстанції вважає, що такі до задоволення не підлягають, оскільки не порушують трудових прав позивача. Зазначені дії виявились саме у прийнятті спірного наказу, відтак такі вимоги позивача є належним способом захисту порушеного права.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 оскаржив її, подавши апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги апелянт зазначає, що наказом Держмитслужби України «По особовому складу митних органів» від 07.05.2010 № 782-к було припинено його перебування на державній службі. Вказаний наказ є незаконним, оскільки такий видано та проведено звільнення під час перебування ОСОБА_1 на лікарняному, тобто в період тимчасової непрацездатності. Прийняттю наказу не передувало службове розслідування. Також, закінчився строк притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення проступку. Наказ видано до винесення судом відносно нього обвинувального вироку.
Апелянт стверджує, що в даному випадку підставою для прийняття наказу 07.05.10 № 782-к, стали подання Львівської митниці від 28.04.2010 року №№ 29/31-5489-ЕП, 29/31-5490-ЕП, внесених на підставі листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 28.04.2010р. № 62/6/2-973, яким було повідомлено, що слідчим відділом УСБУ у Львівській області 27.04.2010 р. відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 Кримінального кодексу України. При цьому у Львівської митниці була відсутня постанова про порушення відносно нього кримінальної справи.
Посилається на те, що під порушенням присяги слід розуміти несумлінне виконання своїх службових обов'язків, допущення дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця, не дотримання Конституції та законів України, порушення прав, свобод і законних інтересів громадян. А отже, у випадку прийняття рішення про припинення його перебування на державній з підстав порушення ним присяги державного службовця, голова держмитслужби при видачі наказу мав би мати достатні, обґрунтовані дані, які б вказували на вчинення мною будь-якого проступку чи вчинення будь-яких дій які б давали підстави вважати, що ОСОБА_1 було порушено присягу. Проте, на момент видачі оспорюваного наказу такі були відсутні.
Апелянт вказує на те, що ним при проведенні огляду транспортного засобу відомості що вказані декларантом у відповідних документах звіряються з тими, які вказані у реєстраційних та інших товаросупровідних документах безпосередньо під час проведення огляду транспортного засобу. В даному випадку при митному оформленні гр. ОСОБА_2 автомашини марки «LEXUS LS 460», короткої бази кузова він проводив лише огляд такої, про що ним було складено відповідний Акт про проведення митного огляду товарів, що переміщуються за ВМД. Під час проведення ним огляду автомашини марки «LEXUS LS 460», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 в нього не було сумнівів у тому, що заявлені дані в товаросупровідних документах не відповідають дійсним та під час проведення такого мною було встановлено відповідність автомобіля, зазначеним даним в поданих документах.
Таким чином, під час митного оформлення та проведення огляду він не міг визначити те, чи автомобіль «LEXUS LS 460» котрий переміщався через митний кордон України гр. ОСОБА_2 являється новим чи таким, що був у користуванні. Також, він не міг визначити і те, що автомобіль марки «LEXUS LS 460», короткої бази кузова який переміщався гр. ОСОБА_2 через митний кордон, не є таким, а є автомобілем марки «LEXUS LS 460L», подовженої бази кузова.
Крім того, згідно з висновком експерта № 1752/1753 від 24.06.2010 року Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз транспортний засіб, який не реєструвався в органах ДАІ будь-якої країни і на нього не виписувався технічний паспорт рахується новим, незалежно від його технічного стану.
Таким чином, у відповідача на момент прийняття оспорюваного наказу про його звільнення були відсутні будь-які об'єктивні дані, які б вказували на вчинення позивачем будь-якого проступку чи вчинення будь-яких дій, які б давали підстави вважати про порушення присяги, а отже і оспорюваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
Разом з тим, апелянт звертає увагу на те, що починаючи з 28 квітня 2010 року по 16.06.2010 року він перебував на лікарняному, а отже, в силу вимог ст. 40 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», його не вправі були звільняти із займаної посади під час його тимчасової непрацездатності та перебування на лікарняному.
Також, перед видачею оскаржуваного наказу жодного службового розслідування не проводилось чим порушено вимоги ч. 2 ст. 31 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 1 серпня 2005 року перебував на службі в митних органах, призначений на посаду старшого інспектора сектора організації митного контролю в торговому обігу відділу організації митного контролю Львівської митниці, прийняв Присягу державного службовця.
З 1 січня 2007 року ОСОБА_1 призначений на посаду інспектора відділу митного офомлення №1 митного поста Львів-вантажний Західної регіональної миниці, а з 1 травня 2008 року - призначений на посаду інспектора відділу митного оформлення №1 вказаної митниці.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що на підставі листа Управління Служби безпеки України у Львівській області від 28.04.2010 року № 62/6/2-973 про порушення кримінальної справи відносно інспектора відділу митного оформлення №1 Львівської митниці ОСОБА_1 про вчинення ним злочину, передбаченного ч.2 ст.367 КК України, 7 травня 2011 року Державною митною службою України, на підставі подання начальника Львівської митниці від 28.04.2010 року, п.6 ч.1 ст.30 Закону України «Про державну службу», прийнято оспорюваний наказ № 782-к «По особовому складу митних органів».
Зазначеним наказом за порушення Присяги державного службовця припинено перебування інспектора відділу митного оформлення № 1 Львівської митниці ОСОБА_1 на державній службі в митних органах України з 7 травня 2010 року.
Матеріалами кримінальної справи встановлено, що 24 липня 2008 року біля 12.00 год ОСОБА_1, перебуваючи на посаді інспектора митного оформлення № 1 Львівської митниці та будучи уповноваженим на проведення митного контролю автомашини марки «LEXUS LS 460L», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, бувшої у використанні, являючись службовою особою, всупереч вимогам ст.ст.40,41,70 Митного кодексу України, п.3 Порядку здійснення митного контролю й митного оформлення товарів із застосуванням ватажної митної декларації, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 квітня 2005 року № 314, п.п.2.1-2.7, 2.24, 2.26 Посадової інструкції інспектора відділу митного №1 Львівської митниці, під час проведення митного огляду вказаного транспортного засобу не вжив достатніх заходів по боротьбі з контрабандою та виявлення порушення митних правил та, не встановивши справжнього року випуску транспортного засобу, його моделі та фактів попереднього використання. 31 липня 2008 року ОСОБА_1 завершив митне оформлення вантажної митної декларації №209000004/8/009921 на вказаний транспортний засіб шляхом відтиску особистої номерної печатки №092, що надало можливість гр-ну ОСОБА_2 під виглядом нової автомашини марки «LEXUS LS 460», короткої бази кузова, завершити контрабандне переміщення автомашини марки «LEXUS LS 460L», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, бувшої у використанні і сплатити до бюджету України митних платежів лише на суму 85419,15 гривень.
Згідно листа Львівської митниці № 19/42-5030 від 24 квітня 2010 року митні платежі, які підлягали до сплати при ввезенні на митну територію України вказаної вище автомашини марки «LEXUS LS 460L», 2007 року випуску, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, бувшої у використанні становлять 268614.31 гривень.
Тобто, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх службових обов'язків в ході митного оформлення вказаного транспортного засобу бюджет України недоотримав податків, зборів (обов'язкових платежів) на суму 183195,16 гривень, що у 250 і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян та становить тяжкі наслідки.
Своїми діями, які виразились у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки, ОСОБА_1 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 . КК України.
Із змісту постанови Шевченківського районного суду м. Львова від 01.12.2014 року у справі №1-54/11 видно, що кримінальну справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України провадженням закрито у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності згідно ст. 49 КК України.
Відповідно до ч.1 ст.44 КК України особа, яка вчинила злочин, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 49 КК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: 3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.
Тобто, звільнення від кримінальної відповідальності означає факт, що особу не буде притягнено до кримінальної відповідальності, хоча ця особа вчинила діяння, що містять ознаки складу злочину і ці діяння не вчинені під впливом обставин, що виключають злочинність діяння. Рішення про таке звільнення приймається виключно судом.
Таким чином, постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.12.2014 року у справі №1-54/11 було встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні злочину, що визначено судом як службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що заподіяло істотну шкоду державним інтересам.
Статтею 408 Митного кодексу України встановлено, що правовий статус посадових осіб митної служби України, їх права та обов'язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України «Про державну службу» №3723-ХІІ. Тобто посадові особи митниці є державними службовцями.
Згідно ч.2 ст.9 Закону України «про державну службу» №3723-ХІІ регулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.
Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, норми Закону України «Про державну службу» можуть застосовуватись щодо посадових осіб митної служби лише у тій частині, що не врегульовано спеціальним митним законодавством.
Державна служба ґрунтується на таких основних принципах: служіння народу України; демократизму і законності; гуманізму і соціальної справедливості; пріоритету прав людини і громадянина; професіоналізму, компетентності, ініціативності, чесності, відданості справі; персональної відповідальності за виконання службових обов'язків і дисципліни; дотримання прав та законних інтересів органів місцевого і регіонального самоврядування; дотримання прав підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян.
Державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов'язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця (ст.5 Закону №3723-Х-ІІ).
таттею 10 Закону №3723-ХІІ встановлено, що основними обов'язками державних службовців є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов'язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі.
Пунктом 6 частини 1 статті 30 Закону № 3723-XII визначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом Законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статте. 17 цього Кодексу.
Відповідно до ст.17 №3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».
Аалізуючи текст Присяги, можна дійти висновку, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання. У зв'язку з цим як порушення Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
На думку суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що припинення державної служби у зв'язку із порушенням Присяги державного службовця не є дисциплінарним стягненням, а є додатковою підставою, визначеною Законом України «Про державну службу» для припинення державної служби.
Факт скоєння позивачем суспільно-небезпечного діяння - злочину підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 01.12.2014 року у справі №1-54/11. Діяння, вчинені ОСОБА_1, підривають довіру до нього, як носія влади, унеможливлють подальше виконання ним своїх обов'язків, а тому його обґрунтовано звільнено за порушення Присяги державного службовця.
Судом першої інстанції вірно зазначено, що у разі звільнення працівників із публічної служби на підставі Закону України «Про державну службу» обов'язок щодо проведення службового розслідування у працедавця відсутній, оскільки такий і не передбачений даним законом. Закон України «Про державну службу» містить обов'язковість службового розслідування лише при відстороненні державного службовця від займаної посади та на вимогу самого службовця з метою зняття безпідставних, на думку державного службовця, звинувачень або підозри.
Що стосується покликань позивача на ті обставини, що починаючи в період з квітня по червень 2010 року він перебував на лікарняному, а отже, в силу вимог ст. 40 КЗпП України та ст. 26 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», його звільнення з посади є протиправним, суд апеляційної інстанції зазначає, що вказані норми у випадку припинення державної служби з підстав, передбачених нормами Закону України «Про державну службу» (зокрема у зв'язку з порушенням Присяги) на правовідносини між сторонами не поширюються.
Звільнення позивача з посади відбулося не в порядку Дисциплінарного статуту митної служби України, а як було зазначено вище, припинення на державній службі відбулось відповідно до Закону України «Про державну службу». Звільнення за порушення Присяги державного службовця є самостійною підставою для припинення державної служби.
гідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Наказ Держмитсужби України «По особовому складу митних органів» від 07.05.2010 року №72-к в частині припинення позивача на державній службі прийнятий відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України, та підстав для його скасування не вбачається.
Відмовляючи в задоволенні вимог позивача суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. 201-2-4 КАС України.
Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Згідно ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2015 року у справі №2а-5831/10/1370 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці ДФС, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними, скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Я.С. Попко
Судді Р.П. Сеник
І.М. Обрізко
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 16.12.2015 року.