16 грудня 2015 рокусправа № 173зп-15/804/14236/15
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Нагорної Л.М. Юхименка О.В.
за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В..
за участю:
представника відповідача: Мішукової Т.А.,
представника позивача: ОСОБА_2,
позивача: ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №173зп-15/804/14236/15 за позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про скасування наказу, визнання протиправними дій, -
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року задоволено клопотання ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову та заборонено Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) звільняти ОСОБА_3 з посади начальника відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції; заборонено Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) проводити конкурс та визначати переможця конкурсу на посаду начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції; заборонено Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) призначати на посаду виконувача обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, будь - яку іншу особу окрім ОСОБА_3; заборонено Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) призначати на посаду виконувача обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, будь яку іншу особу, окрім, ОСОБА_3; заборонено Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установити) відсторонювати від виконання обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпропетровського міського управління юстиції або будь-якій іншій особі припиняти трудові відносини зі ОСОБА_3.
Не погодившись з зазначеною ухвалою суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в порушення приписів ст. 117 КАС України суд першої інстанції не навів в оскаржуваній ухвалі жодних мотивів з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, задовольнив заяву про забезпечення позову, хоча доказів необхідності задоволення заяви позивач не надав.
Позивач надав заперечення на апеляційну скаргу відповідача, в якій зазначив, що в разі невжиття заходів забезпечення позову, звернення до суду з адміністративним позовом у даній справі втрачає свою мету.
Дослідивши обставини справи та перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне.
10 вересня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області вчинити дії, щодо надання йому відповідних пропозицій на посаду державного реєстратора реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, начальника відділу - державного реєстратора державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції на час подання позову відповідно до штатного розпису; зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Дніпропетровській області вчинити певні дії, щодо винесення відповідного наказу стосовно його призначення на посаду начальника відділу державної реєстрації осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції.
Одночасно зі зверненням до суду з адміністративним позовом ОСОБА_3 заявлено клопотання про забезпечення адміністративного позову, в якому він просив:
заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) звільняти ОСОБА_3 з посади начальника відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції;
заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) проводити конкурс та визначати переможця конкурсу на посаду начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції;
заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) призначати на посаду виконувача обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, будь - яку іншу особу окрім ОСОБА_3;
заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установі) призначати на посаду виконувача обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції, будь яку іншу особу, окрім, ОСОБА_3;
заборонити Головному територіальному управлінню юстиції у Дніпропетровській області або будь-якій іншій особі (установити) відсторонювати від виконання обов'язків начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Дніпропетровського міського управління юстиції або будь-якій іншій особі припиняти трудові відносини з ОСОБА_3.
Заява про забезпечення адміністративного позову обґрунтована тим, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, до того ж, враховуючи нехтування з боку відповідача приписами ст. 43 КУ, а також навмисне порушення зі сторони відповідача ст.ст. 41, 49-2 КЗпП та бажання за будь що не призначати позивача на посаду начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції, хоча для призначення його на дану посаду є всі об'єктивні підстави.
Задовольняючи клопотання про забезпечення позову ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що при врученні позову попередження про скорочення посади, на якій він працює, не було надано переліку запропонованих посад, а також не було задоволено заяви позивача про переведення його на посаду начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції, що свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам свободам та інтересам позивача.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що долучені до клопотання для його обґрунтування, керуючись законом.
Відповідні підстави, згідно п. 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Як вбачається з матеріалів справи підставою для звернення до суду з адміністративним позовом для ОСОБА_3 слугувало порушення на його думку відповідачем порядку забезпечення ОСОБА_3 відповідною посадою при звільненні з роботи у зв'язку зі скороченням посади, на якій він працює.
Так, матеріали справи свідчать про те, що 12.06.2015 року позивача було ознайомлено з попередженням про скорочення посади на якій він працює, у зв'язку з затвердженням Міністерством юстиції України зведеного штатного розпису на 2015 рік районних, міських, міськрайонних управлінь юстиції, та у відповідності до наказів Міністерства юстиції України від 30.01.2015 року №115/15 «Деякі питання діяльності територіальних органів юстиції Міністерства юстиції України», від 02.02.2015 року «Про затвердження переліку Головних територіальних управлю юстиції», наказу Міністерства юстиції України від 20.04.2015 року №567/5 «Про розподіл граничної чисельності працівників територіальних органів Міністерства юстиції на 2015 рік». Повідомлено також про те, що перелік посад, що пропонуються позивачу буде надано пізніше.
21 серпня 2015 року позивачу було надано пропозиції щодо вакантних місць в системі органів Міністерства юстиції України із посадами, які пропонуються особам, посади яких було скорочено.
Як свідчить особистий підпис позивача, він був ознайомлений із зазначеними пропозиціями 21.08.2015 року, проте відмовився їх прийняти, з причин порушення відповідачем визначеного ст. 49-2 КЗпП порядку одночасного подання разом з попередженням про скорочення посади пропозицій щодо запропонованих вакантних посад, про що свідчать особисті помітки позивача в бланку пропозицій (а.с.16).
Як вбачається з адміністративного позову, клопотання про забезпечення позову та заперечень позивача на апеляційну скаргу, він вважає, що надані відповідачем посади в пропозиціях від 21.08.2015 року є для нього неприйнятними оскільки, вказані посади знаходяться в межах обласного територіального округу управлінь Міністерства юстиції у відповідних районах в області, в той час, як, на думку ОСОБА_3, він має привілейоване право на зайняття вакантних посад начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції або державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції.
Отже, фактично підставою для звернення до суду з адміністративним позовом слугувала незгода позивача із строком надання пропозицій щодо вакантних, запропонованих йому посад у зв'язку із скороченням посади, на якій він працює, а також незгода із самими запропонованими посадами та їх територіальною віддаленістю від міста Дніпропетровська, оскільки позивач вважає, що він має першочергове право на зайняття посади начальника відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції або державного реєстратора відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції.
В той же час, сам факт звільнення позивача з посади у зв'язку скороченням посади з можливим переведенням його на іншу вакантну посаду, позивачем не оскаржується.
Суд зазначає, що під забезпеченням позову слід розуміти саме захист вже порушених прав позивача на час розгляду адміністративної справи до прийняття рішення по суті позовних вимог.
Існування факту порушення прав позивача на вчасне отримання переліку пропозицій вакантних посад, в тому числі й тих, що територіально відповідають критеріям позивача, є предметом розгляду у даній адміністративній справі.
Позивачем в своєму адміністративному позові не зазначено, про існування порушень його прав в частині отримання відповідної посади начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формувань Дніпропетровського міського управління юстиції або державного реєстратора вказаного відділу шляхом переведення його на одну з вказаних посад без проведення конкурсу, або інших процедур, не наведено обставин, що свідчили б про існування виключного та першочергового права позивача на отримання вказаних посад порівняно із іншими особами, що можуть на них претендувати. Також, не зазначено в чому саме полягають фактичні обставини, що ускладнять або зроблять неможливим захист порушених прав позивача, що заявлені в адміністративному позові.
Тобто, фактично, клопотання позивача про забезпечення адміністративного позову носить характер зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій з приводу регулювання трудової політики на державній установі з метою забезпечення інтересів позивача на майбутнє, що є недопустимим в силу приписів ст. 117 КАС України.
При цьому, наведені у клопотанні позивачем обґрунтування щодо навмисного порушення відповідачем ст.ст. 41, 49-2 КЗпП та бажання за будь що не призначати позивача на посаду начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції, хоча про призначення його на дану посаду є всі об'єктивні підстави суд вважає такими, що ґрунтуються лише на суб'єктивних враженнях позивача, а тому не можуть слугувати належним доказом існування підстав для забезпечення позову.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що позивач звертався до відповідача із заявою про переведення його на посаду державного реєстратора відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с.17), яку за його словами не було задоволено, також позивачем подавалась заява про участь у конкурсі на заміщення посади начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції (а.с. 20).
Однак, матеріали справи не містять рішень за наслідками розгляду зазначених заяв позивача, бездіяльності відповідача з приводу не розгляду заяв позивачем також не оскаржено, відтак, доводи позивача стовно порушення його права на переведення його на посаду начальника відділу реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та легалізації громадських формування Дніпропетровського міського управління юстиції або реєстратора вказаного відділу із посиланням на подану заяву, суд вважає необґрунтованими, такими, що не створюють підстав для задоволення клопотання про забезпечення адміністративного позову.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №173зп-15/804/14236/15 та прийняти нове рішення про відмову в забезпеченні позову.
У відповідності до ст. 94 КАС України, суд апеляційної інстанції в разі прийняття нового рішення здійснює розподіл документально підтверджених судових витрат, як вбачається з матеріалів справи, заявником апеляційної скарги сплачено судовий збір за її подання у розмірі 1218 грн., відтак суд апеляційної інстанції вважає за необхідне присудити відповідачу сплачений судовий збір.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, 199, ст.202, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області - задовольнити.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2015 року у справі №173зп-15/804/14236/15 - скасувати та прийняти нову.
В задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову у справі №804/14236/15 - відмовити.
Стягнути зі ОСОБА_3 суму судового збору на користь Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області у розмірі 1218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн..
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: О.В. Юхименко